Постанова

від 28.12.2009 по справі 2-а-2790/09

МИКИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа № 2-а-2790/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

             28 грудня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого  судді Каліуш О.В., при секретарі Федорченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про поновлення строку позовної давності та визнання бездіяльності неправомірною,

В С Т А Н О В И В:

             Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 01 січня 2006 року до теперішнього часу; визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01.01.2006 року по 11.12.2009 року, посилаючись на те, що  згідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем у 2006 -2007 роках така доплата йому не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась у неналежному розмірі, лише 10%, що не відповідає вимогам вищезгаданого Закону. Внаслідок чого, утворилась недоплата за період з 01 січня 2006 року по 11 грудня 2009 року у розмірі 5132,10 грн.

             Крім того, його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно - правових актів. Він є людиною похилого віку, має слабке здоров’я, а тому не мав змоги своєчасно звернутися до суду, у зв’язку з чим просить відновити пропущений строк для звернення до суду.

             Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

             Представник відповідача – УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу без участі представника управління, а також зазначив, що ЗУ„Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія ст.6 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни” була зупинена на 2006 рік. ЗУ„Про Державний бюджет України на 2007 рік” була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 інвалідом не визнаний, отже, законні підстави для виплати підвищення надбавки „дитина війни” з 01.01.2006 року відсутні. У 2008 році щомісячна надбавка позивачу, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якому розмір надбавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн. ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами КМУ. Пунктом 8 постанови від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жерти нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 грн. з 01 липня 2008 року – 48,2 грн. та з 01 жовтня 2008 року – 49,8 грн. Оскільки, інших нормативно – правових актів щодо розміру підвищення надбавки „дитина війни” не було прийнято, отже на теперішній час діє означена постанова (№ 530 від 28.05.2008 року), управління ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки в 2009 році надбавку „дитина війни” виплачує в сумі 49,80 грн.  Вважав свої дії протягом спірного періоду часу правомірними, а також посилаючись на положення ст. 99 КАС України,  просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

             Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

             Судом  встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 21 лютого 1942 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України.

             Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 р., дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні даного Закону. Відповідачем даний факт не заперечується.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.  

             Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

             Судом встановлено, що Управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки протягом 2006- 2007 років року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Протягом 2008 року та січня – листопада 2009 року згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” позивачу таке підвищення було нараховано та виплачено у наступних розмірах:

    -  з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. – по 47,00 грн. щомісячно,

    -  з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. – по 48,10 грн. щомісячно,

    -  з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. – по 48,20 грн. щомісячно,

    -  з 01.10.2008р. по 30.11.2009р. – по 49,80 грн. щомісячно.

             Зазначені обставини підтверджені довідкою Відділу Пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівки (а.с.8).

             Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеного в позові підвищення до пенсії в 2006 році.

             Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.

             Відповідно до ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України „ Про Конституційний Суд України ” - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.

             Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та передбачено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).    

             Частиною 2 статті 54 розділу VI Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

             Відповідно до п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн.  та з 1 жовтня - 49,80 грн.

             Відповідно до ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

             Зазначеним Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій дітям війни. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.

             Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України - виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада. Конституцією України не передбачено права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 6 Закону України від 18.11.2004р. № 2195-IV „Про соціальний захист дітей війни” у 2009 році не призупинялась.  

             Відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену ч.7 ст. 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

              Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Частиною 1 статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

             Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року  у розмірі 573,00 грн.

Таким чином, за період з 1 січня 2006 року по 11 грудня 2009 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 грудня 2009 року.

Тобто, за період: з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 11.12.2009 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

             Наведені позивачем причини пропущення строку звернення до суду, суд не може визнати поважними, оскільки вони документально не підтверджені. Тому в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

             У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 по 11 грудня 2008 року, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року до 11.12.2008 року (дата подання позову – 11.12.2009 року) на підставі ст. 100 КАС України.

              Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

              Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

             Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

             Таким чином, вимоги позивача підлягають  задоволенню лише з 11 грудня 2008 року.

             За таких обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки щодо  не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 11 грудня 2008 року по 11 грудня 2009 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується щомісячна доплата до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 11.12.2008 року по 11.12.2009 року відповідач повинен донарахувати та виплатити позивачу 1228,88 грн. (498 грн. х 30% / 31дн. х21 дн. - 498 грн. х 10% /31дн. х 21 дн.) +  (498 грн. Ч 30% х10 міс.-498 грн. Ч 10% Ч 10 міс. + 573 грн. Ч 30% - 49,80 грн. + 573х30%/31 дн. х11 дн.- 49,80 грн./31 дн.х11дн.)

             Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

             Тому,  з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд виходить за межі позовних вимог, та вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 11.12.2008 року по 11.12.2009 року в сумі 1228,88 грн.

Керуючись ст.ст. 100,158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

             Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Микитівському районі м. Горлівки щодо  не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 11 грудня 2008 року по 11 грудня 2009 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки  нарахувати та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 11.12.2008 року по 11.12.2009 року в сумі 1228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 88 коп.

             На постанову до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів  з дня складання постанови у повному обсязі (31.12.2009р.) заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

         Суддя:                                                                                                                   О.В. Каліуш