Постанова

від 15.03.2018 по справі 818/1887/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко

15 березня 2018 р. Справа № 818/1887/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Дюкарєвої С.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської обласної ради, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Комунальний заклад Сумської обласної ради Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім.. ОСОБА_3 про визнання незаконними (нечинними) та скасування рішень, -

В с т а н о в и л а:

01 грудня 2017 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, яким просили визнати незаконними (нечинними) та скасувати рішень Сумської обласної ради сьомого скликання Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров'я та Про припинення користування та закріплення майна спільної власності територіальних сіл, селищ, міст області від 24 листопада 2017 року.

Разом з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Сумської обласної ради сьомого скликання Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров'я та Про припинення користування та закріплення майна спільної власності територіальних сіл, селищ, міст області від 24 листопада 2017 року.

В обґрунтування цієї заяви позивачі зазначили, що рішенням відповідача від 24 листопада 2017 року Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров'я (абзац 1 пункту 1) вирішено припинити юридичні особи КЗ СОР Сумський обласний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака та КЗ СОР Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2 шляхом приєднання їх до КЗ СОР Обласний наркологічний диспансер .

Пунктом 3 зазначеного рішення визначено термін проведення реорганізації юридичних осіб у шість місяців, а пунктом 4 встановлено термін задоволення вимог кредиторів у 2 місяці. Пунктом 5 доручено управлінню майном обласної ради утворити комісію з реорганізації юридичних осіб, зазначених у пункті 1 цього рішення.

Позивачі вважають, що Сумська обласна рада, прийнявши рішення про припинення комунальних закладів (юридичних осіб), і не створивши при цьому одночасно комісії з припинення (ліквідаційні комісії) цих комунальних закладів, не внісши до реєстру відомостей про голів ліквідаційних комісій, прямо порушила вимоги статті 105 Цивільного кодексу України та статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а тому вже лише з цих підстав рішення Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров'я від 24 листопада 2017 підлягає скасуванню.

Крім того, позивачі зазначають, що Сумська обласна рада одночасно з прийняттям рішення про припинення КЗ СОР Сумський обласний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака рішенням Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров'я , прийняла рішення Про припинення користування та закріплення майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області , яким припинила користування майном КЗ СОР Сумський обласний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака згідно з додатком 1, закріпила на праві оперативного управління за цим комунальним закладом інше майно згідно з додатком 2. Пунктом 3 цього рішення доручено управлінню майном Сумської обласної ради спільно з керівниками закладів, зазначених у цьому рішенні здійснити прийом - передачу майна у встановленому законодавством порядку. Зазначене рішення є повністю незаконним з огляду на те, що на момент його прийняття відповідачем прийнято рішення про припинення КЗ СОР Сумський обласний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака , а відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у пуді від імені юридичної особи, які припиняється.

Отже, керівник КЗ СОР Сумський обласний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака не має права передавати та приймати майно закладу, підписувати відповідні акти.

На переконання позивачів все це призведе до того, що психічно хворі осо би тривалий час будуть позбавлені права на спеціалізовану медичну допомогу у спеціалізованому медичному закладі, що гарантовано Законом України Про психіатричну допомогу .

На думку позивачів, у разі задоволення позову передчасне виконання оспорюваних рішень завдасть значної шкоди охоронюваних правам позивачів та інших осіб з психічними захворювання, інтересам держави та суспільства, а то му в наявності всі підстави для зупинення дії оспорюваних рішень Сумської обласної ради до завершення розгляду спору по суті.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що заявниками не надано будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи привести про необхідність додавати значні зусилля для відновлення прав позивачів до суду. Крім того, звернувшись із заявою про забезпечення позову, позивачі не обґрунтували належним чином зазначену заяву та не надали жодних доказів, які свідчать про існування реальної загрози їх правам, свободам та інтересам.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірної оцінки доводів та міркувань позивачів, а також доданих до позовної заяви письмових доказів, просять скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Скаржники зазначають, що відповідач, прийнявши рішення про ліквідацію спеціалізованого лікувального закладу КЗ СОР Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. О.В. Співака до неспеціалізованого у галузі психіатрії закладу КЗ СОР Обласний наркологічний диспансер , не вніс зміни до статуту останнього комунального закладу, у тому числі не визначив, кому передаються функції медико-соціальної експертизи, що залишить позивачів без можливості продовження інвалідності та без пенсій. І саме головне, де будуть лікуватись люди з психічними розладами, так як не створено нового стаціонару, спеціально обладнаних приміщень, які були вже створені по вул. Ковпака в м. Суми. Отже, оскаржуваним рішенням відповідача позивачі позбавляться на невизначений час права на належну медичну допомогу та соціальне забезпечення у зв'язку з інвалідністю. Крім прав позивачів, інших осіб з психічними розладами здоров'я, оскаржуване рішення грубо порушує і права на належну медицину багатьох мешканців області і з іншими загальними захворюваннями.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

За змістом ч. 1 ст. 117 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, Кресс проти Франції (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; Ф.С.Б. проти Італії (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, ОСОБА_4 A № 208-B, п. 33; Т. проти Італії (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, ОСОБА_4 A № 245-C, п. 26; та Кайя проти Австрії2 (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_5 Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачами не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 1 статті 117 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення. При цьому, позивачами в обґрунтування доводів клопотання не наведено в чому конкретно полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди саме їх правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, а також не вказано обґрунтованих доводів щодо неможливості відновлення порушених прав у подальшому.

Крім того, колегія суддів також враховує і ту обставину, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року по справі № 818/1887/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської обласної ради ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог позивачів про визнання незаконними (нечинними) та скасування рішень Сумської обласної ради сьомого скликання Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров'я та Про припинення користування та закріплення майна спільної власності територіальних сіл, селищ, міст області від 24 листопада 2017 року.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

Фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось згідно положень ч. 4 ст. 229 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 78, 292, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_7

Постанова у повному обсязі буде складена і підписана 22 березня 2018 року.