Постанова

від 22.03.2018 по справі 815/2364/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №815/2364/17

адміністративне провадження №К/9901/9527/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорлідер

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2017 (суддя Самойлюк Г.П.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя Крусян А.В., Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)

у справі 815/2364/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорлідер

до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

У квітну 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорлідер (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ) від 15.12.2016.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДПІ про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру. Скаржник зазначає, що такі висновки відповідача спростовуються наданими під час перевірки документами, а тому, у податкового органу не було підстав вважати що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

ДПІ заперечень на касаційну на надала.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Стрімрост та ТОВ Активан за серпень 2015 року за наслідками якої складено акт від 24.11.2016.

В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено наступні порушення :

-п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України №996-XIV від 16.07.1999. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3149843грн.;

-п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого встановлено завищених суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2015 року в розмірі 1922087грн.

На цій підставі ДПІ 15.12.2016 прийнято податкові повідомлення рішення: №0000521400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 724 765 грн. та №0000531400 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 922 087 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та ТОВ Стрімрост і ТОВ Активан господарські договори реально не виконувалися та не призвели до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не давали підстав доля формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14,44,198,201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ДПІ про те, що вищезгадані господарські операції з ТОВ Стрімрост і ТОВ Активан не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання господарських договорів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дорлідер залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер