Рішення

від 26.12.2017 по справі 804/7959/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Справа № 804/7959/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 11.09.2017 року № 13676-1302 про визначення ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 432016,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для нарахування зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відсутні підстави. Так, позивач відчужив об'єкт нерухомості, який знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, право оренди земельної ділянки позивача за договором є припиненим в силу закону. Відтак, оскільки відсутні підстави для визначення грошового зобов'язання, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. Надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що згідно до даних Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради за ОСОБА_4 рахується користуванні земельна ділянка. Оскільки орендарем ОСОБА_4 не сплачено орендну плату з фізичних осіб у розмірі 432016,30 грн., ГУ ДФС у Дніпропетровській області правомірно визначено грошове зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання за оскаржуваним рішенням (орендна плата) визначені позивачу за 2017 рік за нотаріально посвідченим договором від 28.04.2004 р. оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:265:0117) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського. 98А укладеним строком на 15 років для фактичного розміщення складу.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.03.2012 р. позивач передав у власність ТОВ Такт (код ЄДРПОУ 21858879) все нерухоме майно що розташовано на цій земельній ділянці. Права власності на це нерухоме майно зареєстроване за ТОВ Такт та підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 25.04.2012 р. № 33945610.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 25.04.2012 р. № 33945610 встановлено, що новим власником нерухомого майна (будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровськ, вул. Малиновського, будинок 98а) є товариство з обмеженою відповідальністю Такт .

Нотаріально посвідченою заявою від 22.05.2013 р., у зв'язку з відчуженням усього належного ОСОБА_4 нерухомого майна на вказаній земельній ділянці за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 19.03.2012 р. на користь ТОВ Такт (код ЄДРПОУ 21858879), позивач повідомив Дніпропетровську міську раду про припинення права користування вказаною земельною ділянкою відповідно до закону та повноважень органу місцевого самоврядування, заявив про добровільну відмову від неї; просив розірвати договір оренди, та не заперечував проти вилучення земельної ділянки на користь ТОВ Такт (нового власника нерухомого майна).

13.07.2016 р. рішенням Дніпропетровської міської ради від № 222/11 клопотання ТОВ Такт від 20.10.2014 р. № 36/5435 було розглянуто та надано останньому дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) для розміщення придбаних ним будівель та споруд щодо вказаної земельної ділянки від якої позивач відмовився через припинення права власності на ці будівлі, споруди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 и. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 - 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161 Про оренду землі , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У той же час, частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Також, частиною третьою ст. 7 Закону України "Про оренду землі" визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що у разі виникнення у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду право попереднього користувача на земельну ділянку припиняється з огляду на закон, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відхід від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а тільки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Таким чином, з наведеного слідує, що з часу коли ТОВ Такт набуло у власність комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою м.Дніпро,вул..Маршала Малиновського,98а, у ОСОБА_4 в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України припинилося право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці об'єкти.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-2цс15 та від 13.04.2015 у справі №6-253 цс16, в яких зазначено, що в такому випадку закріплюється загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.09.2017 року № 13676-1302 про визначення ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 432016,30 грн. та наявність підстав для його скасування.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4320,16 грн., що документально підтверджується платіжною квитанцією №0.0.90374536.1від 27.11.2017 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 4320,16 грн. підлягає стягненню з ГУ ДФС України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були понесені судові витрати, пов'язані з витратами на правову допомогу адвоката у розмірі 2500,00 грн., що документально підтверджується договором про надання правової допомоги від 08.11.2017 року, звітом адвоката від 28.11.2017 року про надані послуги згідно до договору про надання правової допомоги від 08.11.2017 року та квитанцією №0.0.904577311.1 від 28.11.2017 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. підлягають поверненню.

Керуючись, ст.ст. 205, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 11.09.2017 року № 13676-1302 про визначення ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 432016,30 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 4320,16 (чотири тисячі триста двадцять) гривень 16 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 29.12.2017р.

Суддя ОСОБА_5