Рішення

від 13.03.2018 по справі 161/18657/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18657/17

Провадження № 2/161/296/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів від 02.10.2017 року, від 03.10.2017 року

В С Т А Н О В И В:

05.12.2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди на обґрунтування вказавши, що з 25.11.2015 року до 03.07.2017 року працював на посаді начальника відділу відтворення та збереження тваринного та рослинного світу ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща . 03.07.2017 року наказом № 32-ос його було звільнено з посади начальника відділу відтворення та збереження тваринного та рослинного світу у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 року його було поновлено на роботі. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягало до негайного виконання. 29.09.2017 року державний виконавець Ківерцівського районного відділу ДВС повідомив його, що 02.10.2017 року він (позивач) має прибути до ВДВС для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. Крім того, в цей же день на відділенні ОСОБА_5 пошта він отримав лист відповідача № 01-15/232 від 28.09.2017 року з проханням прибути 02.10.2017 року в установу із трудовою книжкою для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. 02.10.2017 року у ОСОБА_4 ВДВС він отримав наказ відповідача від 29.09.2017 року № 63-ос Про поновлення ОСОБА_1 на роботі із змісту якого слідувало, що відповідач поновлює його на роботі з 02.10.2017 року. 02.10.2017 року наказом № 23-аг від 02.10.2017 року відповідач відсторонив його від роботи за відмову від проходження медогляду, а згодом 04.10.2017 року через ОСОБА_5 пошту він отримав вказаний наказ. 03.10.2017 року відповідач викликав його на роботу та ознайомив з новим наказом № 63-ос від 29.09.2017 року Про поновлення ОСОБА_1 на роботі , де було зазначено, що він (позивач) поновлюється на роботі з 21.09.2017 року. 04.10.2017 року він звернувся до суду з позовом про встановлення законності наказу про поновлення його на роботі та запису про поновлення на роботі за № 20. 06.10.2017 року він також звернувся до Управління Держпраці у Волинській області з питання дотримання відповідачем законодавства про працю, а саме законність відсторонення його від роботи у зв'язку з відмовою від медогляду. 20.10.2017 року на поштовому відділенні № 26 м. Луцька він отримав трудову книжку і наказ № 68-0с від 10.10.2017 року яким його було звільнено за прогул у період з 04 по 09 жовтня 2017 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та за не проходження позачергового медичного огляду. Вважає, що відповідач звільнив його незаконно, оскільки на роботі він був відсутній у зв'язку з відстороненням від роботи. Вважає, що за час вимушеного прогулу на його користь має бути стягнути середній заробіток на підставі ст. 235 КЗпП України. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі. Вважає, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має обчислюватися з 21.09.2017 року. Крім того, незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду. Так, відповідач позбавив його, важкохворого інваліда І групи, гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сім'ї на життя. Незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя та необхідного лікування. Просить суд визнати незаконним наказ від 10.10.2017 року № 68-ос Про звільнення ОСОБА_1Ф. ;поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати; визнати директора ОСОБА_4 НПП Цуманська пуща ОСОБА_6 винним в незаконному звільнені позивача з роботи та покласти на нього обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Одночасно з даною позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав в якому він просить суд визнати причини пропуску ним строку звернення до суду поважними та поновити даний строк. На обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що поважними обставинами пропуску строку є його важка хвороба. Так, у лютому 2017 року він переніс надважку операцію. Спірні правовідносини з відповідачем виникли у нього протягом 2017 року та задля їх своєчасного та законного врегулювання він докладає всіх необхідних від нього заходів та зусиль.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2017 року провадження за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1.Ф. було відкрито, справа призначена до судового розгляду (справа № 161/18657/17).

Крім того, 05.12.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів від 02.10.2017 року, від 03.10.2017 року. На обґрунтування зазначених позовним вимог ОСОБА_1 вказав, що наказом від 02.10.2017 року № 23-аг його було відсторонено від роботи у зв'язку з відмовою (ухилянням) від проходження позачергового медичного огляду. Наказ про відсторонення від роботи він отримав 04.10.2017 року. Вважає, що при відстороненні його від роботи відповідачем було порушено ст. 46 КЗпП України. Так, посада начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу національного парку не належить до переліку робіт, для яких є обов'язковим медичний огляд працівників. Таким чином, 02.10.2017 року відповідач відсторонив його від роботи з власної ініціативи без законних підстав, оскільки відмова працівника від проходження медичного огляду не може бути підставою для відсторонення від роботи. Таким чином наказ № 23-аг від 02.10.2017 року слід визнати незаконним. Якщо причини, які призвели до відсторонення, усунені, працівник може бути допущений до роботи, а тому накази про накладення дисциплінарних стягнень на позивача за відмову від проходження медичного огляду, а саме наказ № 24-аг від 03.10.2017 року Про оголошення догани ОСОБА_1Ф. та наказ № 10.10.2017 року № 68-ос Про звільнення ОСОБА_1Ф. суд має визнати незаконними. Звільнення за порушення трудової дисципліни працівником є видом дисциплінарного стягнення і має застосовуватися з додержанням порядку дисциплінарних стягнень. Два дисциплінарні стягнення Законом заборонені. Вважає, що за час вимушеного прогулу на його користь має бути стягнути середній заробіток на підставі ст. 235 КЗпП України. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі. Вважає, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має обчислюватися з 21.09.2017 року. Також слід зазначити, що вказані дії з боку відповідача є порушенням законних прав позивача на працю, які завдали йому моральних страждань. Так, відповідач позбавив позивача, важкохворого інваліда І групи, гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сім'ї на життя. Вказані умисні та незаконні дії відповідача, за повторною змовою групою осіб, призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя та необхідного лікування. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 02.10.2017 року № 23-аг Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи ; визнати незаконним та скасувати наказ від 03.10.2017 року № 24-аг Про оголошення догани ОСОБА_1Ф. ; визнати незаконним та скасувати наказ від 10.10.2017 року № 68-ос Про звільнення ОСОБА_1Ф. ; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати; визнати директора ОСОБА_4 НПП Цуманська пуща ОСОБА_6 винним в незаконному звільнені позивача з роботи та покласти на нього обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2017 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання директора ОСОБА_4 НПП Цуманська пуща ОСОБА_6 винним в незаконному звільнені позивача з роботи та покладення на нього обов'язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу було відмовлено (справа № 161/18655/17).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2017 року провадження у справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказів від 02.10.2017 року № 23-аг Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи , від 03.10.2017 року № 24-аг Про оголошення догани ОСОБА_1Ф. було відкрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні (справа № 161/18655/17).

28.12.2017 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позовні вимоги ОСОБА_7 в частині вимог про визнання директора ОСОБА_4 НПП Цуманська пуща ОСОБА_6 винним в незаконному звільнені позивача з роботи та покладення на нього обов'язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу були залишені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України за заявою позивача ОСОБА_1 (справа № 161/18657/17)

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2017 року за клопотанням позивача позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди (справа № 161/18657/17) та позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про визнання незаконними та скасування наказів від 02.10.2017 року № 23-аг Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи , від 03.10.20017 року № 24-аг Про оголошення догани ОСОБА_1Ф. (справа 161/18655/17) були об'єднані в одне провадження , справі присвоєно номер 161/18657/17.

В судовому засіданні позивач пояснив, що наказом відповідача від 29.09.2017 року № 63-ос Про поновлення ОСОБА_1 на роботі його було поновлено на посаді начальника відділу відтворення та збереження тваринного та рослинного світу ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі. 02.10.2017 року він прибув на роботу, тобто фактично приступив до виконання своїх трудових обов'язків. Відповідач в черговий раз зобов'язав його пройти позачерговий медичний огляд. Від проходження медичного огляду він відмовився, оскільки така вимога відповідача є незаконною, його посада не передбачає обов'язкового медичного огляду. Відповідач повідомив його про відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою пройти медичний огляд та зобов'язав до проходження медичного огляду знайомитися в новими посадовими інструкціями. З посадовими інструкціями він не знайомився, оскільки всі вони є незаконними. 02.10.2017 року він був на роботі повний робочий день, після обідньої перерви він не деякий час відлучався з роботи, оскільки у нього відбувся конфлікт з директором Парку і у зв'язку з цим він (позивач) був змушений звернутися до правоохоронних органів. В період з 03 жовтня по 09 жовтня 2017 року він на роботу не приходив. Наказ про відсторонення від роботи він отримав Новою поштою 04.10.2017 року. Наказ від 03.10.2017 року про оголошення йому догани він також отримав через ОСОБА_5 пошту . Наказ від 10.10.2017 року про його звільнення ним отримано 20.10.2017 року разом з трудовою книжкою через Укрпошту . Вважає, що прогул ним вчинений не був, у зв'язку з тим, що його від роботи було відсторонено до тих пір поки він не пройде медичний огляд, а тому з'являтися на роботу він не був зобов'язаний. З позовом про поновлення на роботі він звернувся 05.12.2017 року, просить поновити йому строк на звернення до суду, оскільки він не мав змоги звернутися до суду з таким позовом у місячний строк через наявність у нього важкої хвороби. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що направлення працівника на позачерговий медичний огляд є правом роботодавця. Оскільки позивач має важку хворобу, є інвалідом першої групи, з моменту проходження медичного огляду у квітні 2017 року пройшов значний час, у відповідача підставно виникло питання чи може позивача за станом свого здоров'я виконувати обов'язки начальника відділу відтворення та збереження тваринного та рослинного світу ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща . З цією метою позивача було направлено на позачерговий медичний огляд. ОСОБА_1 в категоричній формі від проходження позачергового медичного огляду відмовився, у зв'язку з чим наказом № 23-аг від 02.10.2017 року його було відсторонено від роботи з 02.10.2017 року, встановлено додатковий час для проходження чергового медичного огляду до 03.10.2017 року. ОСОБА_1 було доручено знайомитися з новими посадовими інструкціями та наказами, які були прийняті за час його відсутності на роботі. О 14.45 ОСОБА_1 без погодження з керівництвом відповідача залишив робоче місце і до кінця робочого дня на роботі не з'явився. 03.10.2017 року ОСОБА_1 на робоче місце не з'явився, причини неявки відповідачу не повідомив, медичний огляд не пройшов, а також відмовився надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці. 03.10.2017 року о 10.40 ОСОБА_1 з'явився у приміщенні адміністрації Парку, від ознайомлення з наказами директора відмовився, а також відмовився надати будь-які пояснення з приводу своєї відсутності на робочому місці. В 10.50 ОСОБА_1 покинув приміщення адміністрації і до кінця робочого дня на роботі був відсутній. За відсутність на робочому місці без поважних причин 02.10.2017 року та 03.10.2017 року наказом № 24-аг від 03.10.2017 року ОСОБА_1 було оголошено догану. В період з 04.10.2017 по 10.10.2017 року позивач на роботі не з'являвся, про причини своєї відсутності відповідачу не повідомляв. Наказом № 68-ос від 10.10.2017 року позивача було звільнено за прогул, який мав місце у період з 04.10.2017 року по 09.10.2017 року включно та не проходження позачергового медичного огляду. Даний наказ позивач отримав поштою 20.10.2017 року. Вважають, що позивач пропустив, встановлений ст. 233 КЗпП України, місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, причини пропуску цього строку не є поважними. Так, на обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач вказує на наявність у нього важкої хвороби, проте ця обставина не перешкоджала позивачу в період з 20.10.2017 року до 05.12.2017 року звертатися до суду з іншими заявами та скаргами до відповідача та з'являтися в судові засідання у цих справах. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з позовною заявою про поновлення на роботі звернувся до суду 05.12.2017 року.

Зі змісту позовної заяви, заяви про поновлення строку на звернення до суду, а також з пояснень позивача, даних у судовому засіданні вбачається, про наказ, яким його було звільнено з роботи,а також трудову книжку ним отримано 20.10.2017 року.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказну про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином позивач мав право звернутися до суду з позовом в період з 21.10.2017 по 20.11.2017 року.

Звернувшись 05.12.2017 року з позовом про поновлення на роботі позивач пропустив місячний строк, визначений ст. 233 КЗпП України.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 18.11.2010 (справа Мушта проти України, набуло статусу остаточного 18.02.2011) звернув увагу на те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи те, що позивач страждає на тяжке захворювання, є інвалідом першої групи, а також враховуючи предмет спору та значення справи для позивача, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду за захистом своїх прав про поновлення на роботі.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах - позивач ОСОБА_1 в період з 25.11.2015 року по 03.07.2017 року працював на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща .

Наказом директора ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща від 03.07.2017 року № 32-ос ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 03.07.2017 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

Вказаним рішенням ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща ; стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу без обов'язкових відрахувань за період з 03.07.2017 року по 21.09.2017 року у розмірі 25085 грн. 58 коп.; стягнуто на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Відповідно до ст. 367 ЦПК України дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 року набрало законної сили і є чинним.

В добровільному порядку рішення суду від 21.09.2017 року в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу відповідачем ОСОБА_4 національним природнім парком Цуманська пуща виконано не було, 25.09.2017 року судом було видано відповідний виконавчий лист.

25.09.2017 року постановою державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження з виконавчого листа № 161/11916/17, виданого 25.09.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща (а.с. 101).

29.09.2017року наказом № 63-ос ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща Про поновлення на роботі ОСОБА_1Ф. було скасовано наказ ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща № 32-ос від 03.07.2017 року Про звільнення ОСОБА_1Ф. , поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу з 21 вересня 2017 року (а.с. 129).

Як слідує з пояснень самого позивача, наданих в судовому засіданні, про наявність наказу № 63-ос від 29.09.2017 року він повідомлений 29.09.2017 року.

Фактично до роботи позивач ОСОБА_1 приступив 02.10.2017 року, що слідує, як з пояснень позивача та представників відповідача, так і з копії вищевказаного наказу про ознайомлення з яким 02.10.2017 року позивач у вказаному наказі зазначив власноручно.

Наказом від 02.10.2017 року № 22-аг позивача ОСОБА_1 було направлено на позачерговий медичний огляд по місцезнаходженню ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща в комунальний заклад ОСОБА_4 районне територіальне медичне об'єднання у відповідності до ст. 17 Закону України Про охорону праці (а.с. 128).

Від проходження позачергового медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено ним безпосередньо в судовому засіданні.

Наказом № 23-аг від 02.10.2018 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи у зв'язку з відмовою (ухиленням) від проходження позачергового медичного огляду з 02.10.2017 року, надано додатковий час для проходження позачергового медичного огляду в термін до 03.10.2017 року, попереджено, що у випадку не проходження позачергового медичного огляду він буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни (а.с. 127).

Про наявність вищевказаних наказів позивачу було відомо 02.10.2017 року, що визнано ним в судовому засіданні.

Проте від підписання про ознайомлення з наказами № 22-аг від 02.10.2017 року та № 23-аг від 02.10.2017 року ОСОБА_1 відмовився, з приводу чого комісією у складі працівників ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща 02.10.2017 року було складено відповідний акт (а.с. 117).

Об'єктивні підстави ставити під сумнів факти, викладені у вказаному акті у суду відсутні.

Крім того, копія даного наказу була отримана позивачем за допомогою засобів поштового зв'язку ОСОБА_5 пошта 04.10.2017 року, що підтверджується як експрес-накладною № 59000286467305 (а.с. 103), так і показаннями самого позивача.

З аналізу положень Закону України Про охорону праці вбачається, що діюче законодавство України розрізняє такі види медичних оглядів: попередні та періодичні обов'язкові медичні огляди (ст. 14), а також позачерговий медичний огляд працівників (ст. 17).

Стаття 17 Закону України Про охорону праці надає роботодавцеві право направити працівника на позачерговий медичний огляд за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки. При цьому роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників.

Статтями 14, 17 Закону України Про охорону праці передбачено обов язок працівників проходити у встановленому законом порядку медичні огляди, а також відповідальність працівника за порушення вказаних вимог.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 28.04.2017 року встановлена перша Б група інвалідності довічно (а.с. 19), з часу встановлення інвалідності і до часу звільнення позивача з роботи, останній багаторазово знаходився на лікування, з часу проходження позивачем медичного огляду і до часу фактичного виходу на роботу пройшов тривалий час (понад п'ять місяців), а тому у роботодавця обґрунтовано могли виникнути сумніви щодо спроможності позивача виконувати свої посадові обов'язки за станом здоров'я після його поновлення на роботі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством роботодавець не обмежений у кількості направлень працівника на позачерговий медичний огляд за своєю ініціативою, якщо є підстави вважати, що стан здоров'я працівника перешкоджає виконанню ним трудових обов'язків.

Безпосередньо наказ № 22-аг від 02.10.2017 року про навалення позивача ОСОБА_1 на позачерговий медичний огляд не оскаржувався.

За таких обставин суд вважає, що дії роботодавця щодо направлення ОСОБА_1 для проходження позачергового медичного огляду відповідають положенням Закону України Про охорону праці .

Твердження позивача про те, що він мав право відмовитися від виконання наказу № 22-аг від 02.10.2017 року про направлення його для проходження позачергового медичного огляду не ґрунтується на законі, оскільки таке виконання розпорядження власника або уповноваженого ним органу є обов"язковим для працівника в силу ст.ст. 21 , 139 КЗпП України .

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю. Усунення від роботи провадиться власником на підставі виявленого ним факту, через який власник має право усунути або зобов'язаний усунути працівника від роботи.

В даному випадку мова іде про відсутність у позивача належного медичного висновку, що в свою чергу ставить під сумнів можливість допуску працівника до виконання своїх трудових обов язків.

За таких обставин суд вважає, що дії роботодавця щодо відсторонення ОСОБА_1 у зв язку з непроходженням медичного огляду були цілком виправдані.

Судом встановлено, що 02.10.2017 року з 14.45 та до 18.00, а також 03.10.2017 року протягом всього робочого дня, позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, тобто вчинив прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

Дана обставина об'єктивно підтверджується актом про відсутність на роботі начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу від 02.10.2017 року, від 03.10.2017 року (а.с. 111, 117), з яких слідує, що ОСОБА_1 не з'явився на роботу за адресою м. Ківерці, вул. Грушевського, 23, був відсутній на робочому місці в період з 09.00 до 18.00, а також 02.10.2017 року з 14.45 і до кінця робочого дня.

Жодних доказів того, що він був відсутній на роботі 02.10.2017 року з 14.45 до 18.00 з поважних причин позивачем суду не надано.

Також з акту від 03.10.2017 року Про відмову від письмового ознайомлення з наказами директора та відсутність на роботі начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу ОСОБА_1В. (а.с. 118), слідує, що о 10.40 ОСОБА_1 прийшов у приміщення адміністрації Парку за адресою: м. Ківерці, вул. Незалежності, 18, відмовився надати письмові пояснення щодо його відсутності 02.10.2017 року з 14.45 та до кінця робочого дня, а також 03.10.2017 року з 09.00 по 10.40, а також сказав, що виконувати накази директора не буде, після чого о 10.50 покинув приміщення адміністрації.

Наказом № 24-аг від 03 жовтня 2017 року за відсутність на робочому місці без поважних причин 02.10.2017 року та 03.10.2017 року ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с. 125).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Суд вважає, що відповідачем при застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, приписи ст. 149 КЗпП України були виконані, останньому було запропоновано надати пояснення, проте він від надання пояснень відмовився.

Таким чином, підстав для скасування наказу № 24-аг від 03.10.2017 року про оголошення догани ОСОБА_1 суд не вбачає.

Наказом директора ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща № 68-ос від 10.10.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу з 10.10.2017 року за здійснення прогулів з 04 по 09 жовтня 2017 року включно за п. 4 ст. 40 КЗпП.

Згідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3); прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4).

Зі змісту положень п. 4 ст. 40 КЗпП України слідує, що звільнення працівника за прогул можливе лише у разі прогулу без поважних причин.

Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.

Суд вважає, що невихід позивача ОСОБА_1 на роботу в період з 04 жовтня 2017 року по 09.10.2017 року мав місце без поважних причин.

Так, позивач безпосередньо в судовому засіданні повідомив, що у період з 04 жовтня 2017 року по 09.10.2017 року він на робочому місці не з'являвся, оскільки був не згідний з діями адміністрації відповідача, зокрема з наказам про направлення його для проходження позачергового медичного огляду. Крім того, наказом № 23-аг від 02.10.2017 року відповідач відсторонив його від роботи, а це давало йому правові підстави на роботу не приходити, оскільки він не міг виконувати свої посадові обов'язки. В зазначений період він на амбулаторному та стаціонарному лікуванні не знаходився.

З аналізу положень КЗпП України слідує, що під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, але працівник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Зі змісту наказу № 23-аг від 02.10.2017 року слідує, що ОСОБА_1 відсторонено з роботи з 02.10.2017 року, з встановленням додаткового часу для проходження позачергового медичного огляду в термін до 03.10.2017 року. Тобто зі змісту наведеного можна прийти до висновку, що 04.10.2017 року у разі усунення працівникомперешкоди для допуску до роботи, йому відразу ж мала бути надана можливість продовження роботи. Якщо ж не були усунені причини відсторонення від роботи, працівник може бути звільнений з роботи або притягнутий до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану).

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача про його право не виходити на роботу у зв'язку з відстороненням не ґрунтується на законі.

Факт відсутності позивача ОСОБА_1 на роботі в період з 04.10.2017 року по 09.10.2017 року також підтверджується відповідними актами, складеними комісіє у складі працівників відповідача (а.с. 112-117, 119-122).

Відповідачем неодноразово на адресу позивача ОСОБА_1 надсилалися повідомлення з пропозицією надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці, проте позивач від їх отримання ухилявся (а.с.105-107).

Таким чином, суд вважає, що відповідач дотримався порядку при застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Доводи позивача про те, що за одне і те саме порушення трудової дисципліни до нього засновано два різних дисциплінарних стягнення - догана та звільнення не відповідають обставинам справи.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Зі змісту наказів № 24-аг від 03.10.2017 року та № 68-ос від 10.10.2017 року вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 застосовано за вчинення прогулу, який мав місце 02.10.2017 року та 03.10.2017 року, в той час як дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано за прогул, який мав місце у період з 04.10.2017 року по 09.10.2017 року.

Кожний з прогулів у вказані періоди є окремим дисциплінарним проступком і роботодавець вправі за кожне порушення трудової дисципліни застосувати окреме дисциплінарне стягнення.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів № 23-аг від 02.10.2017 року, № 24-аг від 03.10.2017 року, № 68-ос від 10.10.2017 року та про поновлення на роботі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв язку з відсутністю правових підстав для визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі, не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п.1 статті 5 Закону України Про судовий збір (далі- Закону) в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду, позивачі звільняються від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди та визнання наказів незаконними при зверненні до суду підлягають оплаті судовим збором у розмірі, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону - по 640 грн. за кожну вимогу.

Проте, позивач ОСОБА_1 є інвалідом І групи, а отже від сплати судового збору під час розгляду справи у суді звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі ст.ст. 40, 46, 147-149, 232, 233 КЗпП України, Законом України Про охорону праці , керуючись ст.ст. 10 , 12 , 27 , 77 , 81 , 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 національного природного парку Цуманська пуща про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів від 02.10.2017 року, від 03.10.2017 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 23 березня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_8