Рішення

від 14.03.2018 по справі 192/598/17

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/598/17

Провадження № 2/192/87/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" березня 2018 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,

представників позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Солонянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі з урахуванням уточнених позовних вимог від 31 травня 2017 року, 26 грудня 2017 року звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на майно.

На обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 02 грудня 1961 року Василівською сільською радою Солонянського району, Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

15 березня 1989 року ОСОБА_7, який є їх дідом та батьком відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_9, нині померлого, було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок № 45, який знадиться за адресою: с. Звонецький Хутір, Солонянського району, Дніпропетровської області, по вул. Красна.

Крім того, ОСОБА_7, на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №763-р від 31 жовтня 2002 року, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 22 березня 2004 року серії ДП №012924, площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, яка розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка також належала подружжю на підставі спільної сумісної власності.

04 серпня 2000 року ОСОБА_7 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповідав відповідачеві ОСОБА_4

26 вересня 2007 року, ОСОБА_7 помер у віці 69 років, про що вчинено відповідний запис в книзі реєстрації смертей №27 від 02 жовтня 2007 року.

Після його смерті, відкрилася спадщина на ? частину будинку № 45, який знадиться за адресою: с. Звонецький Хутір, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Красна, та ? частину земельної ділянки загальною площею 6,140 га, яка розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7, є його дружина ОСОБА_8, відповідач у справі ОСОБА_4, та позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 (діти померлого ОСОБА_9).

Вважають, що ОСОБА_8, крім ? частки в спільному майні подружжя як непрацездатна особа за віком, має право на обов'язкову частку на майно померлого, яка становить 1/12 частку домоволодіння та 1/12 частку земельної ділянки, оскільки згідно ст. 1270 ЦК України, проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вважається такою, що прийняла спадщину, та не заявила про відмову від неї.

29 листопада 2007 року, ОСОБА_8 було складено заповіт за реєстровим номером 102, який посвідчений Микільською сільською радою Солонянського району, Дніпропетровської області, згідно якого все її майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що, вона за законом матиме право заповідала своїм онукам, позивачам ОСОБА_5, ОСОБА_6

01 жовтня 2013 року ОСОБА_8, померла, про що 04 жовтня 2013 року було складено відповідний запис №220.

27 листопада 2013 року Солонянською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа №494/2013, на майно померлої.

В установлений законом строк позивачі, як онуки померлої ОСОБА_8, звернулися до Солонянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачі їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на належне померлій майно, а саме на ? частку житлового будинку №45, який знадиться за адресою: с. Звонецький Хутір, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Красна.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Вважають, що даною постановою порушено їх права, оскільки відповідач ОСОБА_4 в установлений законом строк після смерті діда ОСОБА_7, з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, тому до ОСОБА_8 перейшло право на спадкування відповідно до ч. 2 ст. 1270 ЦК України. Позивачі як спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_8, мають право на визнання права власності на все майно, яке належало ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Оскільки в позасудовому порядку вирішити даний спір не можливо, вони змушені звернутися з позовом до суду про визнання за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, право власності кожен на ? частину житлового будинку, який розташований за адресою: с. Звонецький Хутір, Солонянського району, Дніпропетровської області, по вул. Красна, та складається: з житлового будинку літ. А, прибудови літ. а, гаражу літ. Б, літньої кухні літ. В, вбиральні літ. Г, погребу літ. Д, сараю літ. Ж, споруди 1-3, а також кожен на ? частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, яка розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, які належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Приймали участь в судовому засіданні через повноважних представників.

Представники позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4, в судовому засіданні проти позову заперечував, позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними, та прохав відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні пояснив, що після смерті батька ОСОБА_7, він звернувся до нотаріальної контори 19 лютого 2008 року із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк, але документи на своє ім'я не переоформив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Солонянська держава нотаріальна контора, в судове засідання не з'явилася. Згідно листа прохала проводити розгляд справи за відсутності нотаріуса (а.с. 161).

23 січня 2018 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, подано до суду пояснення щодо позовної заяви, згідно яких зазначено, що 26 вересня 2007 року помер ОСОБА_7, який залишив заповіт на все своє майно на ім'я свого сина ОСОБА_4 ОСОБА_1 заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_7 звернулася його дружина ОСОБА_8, якій було роз'яснено, що її померлий чоловік залишив заповіт на все своє майно на їх сина ОСОБА_4, та що незалежно від складеного заповіту, вона , як непрацездатна дружина померлого, має право на обов'язкову частку у майні померлого, а також, якщо майно придбане під час шлюбу на ім'я того з подружжя, який помер, вона має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. ОСОБА_8 подала заяву, що вона претендує на одержання свідоцтва на обов'язкову частку у майні померлого згідно ст. 1241 ЦК України, та на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно зареєстровано на спадкодавця, її чоловіка. Проте, 01 жовтня 2013 року ОСОБА_8 померла, так і не отримавши свідоцтва про право на обов'язкову частку в майні померлого, та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що свідчить про відсутність у неї права власності на частку спірного жилого будинку. В той же час, ОСОБА_8 за життя склала заповіт на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5, який посвідчено секретарем Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, 29 листопада 2007 року за реєстровим номером №102. Позивачі звернулися до нотаріальної контори для видачі їм свідоцтва про право на спадщину на майно, належне померлій, а саме частку жилого будинку, який за ОСОБА_8 не зареєстрований. У спільному майні подружжя правовстановлювальний документ - свідоцтво про право власності оформлено на чоловіка померлої, а саме на ОСОБА_7 В зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на ім'я ОСОБА_8, було винесено постанову №1301/02-31 від 26 квітня 2017 року, про відмову у видачі свідоцтва на частку жилого будинку. Вважає, що позивачі, не обґрунтовано претендують на видачу їм свідоцтва про право на спадщину за спадковою трансмісією на майно ОСОБА_8, яке вона не одержувала за життя, після померлого чоловіка, як обов'язкову частку.

19 лютого 2008 року відповідачем у справі ОСОБА_4 до нотаріальної контори було подано заяву про прийняття спадщини, як спадкоємцем за заповітом на все майно померлого ОСОБА_7 Зазначила, щодо позовних вимог, про надання права власності на земельну ділянку (пай), то дана земельна ділянка не є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки не була придбана у шлюбі за спільні кошти подружжя, а була набута у результаті реалізації права на безоплатну передачу земель сільськогосподарського призначення, як членом сільськогосподарського підприємства. В разі надання позивачами документів, які підтверджують належність майна ОСОБА_8, вони мають право на одержання свідоцтва про право на спадщину на ? частку кожен від ? права власності на жилий будинок набутий у спільному майні подружжя (а.с. 137-140).

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про одруження виданого Василівським відділом запису актів громадянського стану Солонянського району Дніпропетровської області, серія І-УР №525719 актовий запис №44, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися в зареєстрованому шлюбі (а.с. 69).

Зі змісту свідоцтва про народження серії І-КИ №26827 від 12 січня 1995 року, виданого виконкомом Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, вбачається, що ОСОБА_5, є сином ОСОБА_9 (а.с. 39).

Згідно свідоцтва про народження серії І-КИ №390798 від 03 червня 1997 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_6, є сином ОСОБА_9 (а.с. 40).

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00016298703 від 10 лютого 2016 року, ОСОБА_9, є сином ОСОБА_7 (а.с. 52).

22 травня 1997 року ОСОБА_9, помер, про що зроблено запис №16, виконавчим комітетом Микільської сільської ради народних депутатів, Солонянського району, Дніпропетровської області, від 02 червня 1997 року (а.с. 44).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19500062 від 11 липня 2008 року, ОСОБА_7 належить на праві приватної власності будинок № 45, що знаходиться за адресою: с. Звонецький Хутір, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Красна (а.с. 47).

Як випливає з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №012924 від 22 березня 2004 року виданого на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №763-р від 31 жовтня 2002 року, ОСОБА_7 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, що розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с. 48).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15 липня 1978 року (а.с. 67).

Згідно довідки №642 від 30 травня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Микільської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_8 на день смерті свого чоловіка ОСОБА_7, була зареєстрована та постійно проживала разом з ним (а.с. 68).

26 вересня 2007 року в с. Звонецький Хутір, Солонянського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_7, яким за життя 04 серпня 2000 року було складено нотаріально посвідчений секретарем Микільської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області, заповіт, в якому зазначено, що він зареєстрований в реєстрі за №79 та за яким все своє майно ОСОБА_7, заповідав відповідачеві ОСОБА_4 (а.с. 43, 46).

29 листопада 2007 року, ОСОБА_8, за життя склала нотаріально посвідчений секретарем Микільської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області, заповіт зареєстрований в реєстрі за №102 та за яким вона заповідала все своє майно, позивачам ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 45).

Після смерті 26 вересня 2007 року ОСОБА_7, Солонянською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа №25/2008 щодо майна померлого (а.с. 54).

Дані обставини визнані сторонами і ними не оспорюються.

Постановою державного нотаріуса Солонянської нотаріальної контори Дніпропетровської області відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, щодо видачі позивачеві ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_7, за його заявою від 14 квітня 2017 року, яка позивачами оскаржена не була (а.с. 55).

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР - кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1276 України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, для можливості встановлення факту не прийняття, або прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_8, сторони повинні суду повідомити всі обставини справи, що стосуються спору та надати належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин.

В своєму позові та вступному слові представники позивачів посилались, що відповідач ОСОБА_4 спадщину, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_7, не приймав, і тому ОСОБА_8 має право на спадщину, що залишилась після смерті її чоловіка, ОСОБА_7, а позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, мають право на спадщину після смерті їх бабусі.

Разом з тим належних та допустимих доказів цих обставин ні представники позивачів, ні відповідач суду не надали.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини прийняття або не прийняття спадщини особою, підтверджуються інформацією, що міститься в спадковій справі, що заведена після спадкодавця.

Перед закриттям підготовчого провадження, суд, у відповідність до положень ст. 197 ЦПК України, з'ясовував у представників позивачів, в тому числі і представника відповідача ОСОБА_2, який є адвокатом, про наявність будь-яких клопотань про витребування доказів, в тому числі спадкових справ, але представники позивачів повідомили суду, що всі докази суду подані і ніяких клопотань не мають і можна закривати підготовче провадження у справі (а.с. 143).

Заявлене під час розгляду справи по суті клопотання представника позивача про витребування доказів, суд, у відповідність до ст. 83 ЦПК України, залишив без розгляду, оскільки представником позивача жодним чином не мотивовано причину не можливості подання доказів до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту не прийняття спадщини відповідачем після смерті ОСОБА_7, тому суд позбавлений можливості прийти до висновку про задоволення позову позивачів.

Що стосується доводів позивачів, що державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори безпідставно відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, суд зауважує, що відповідно до постанови державного нотаріуса від 18 квітня 2017 року, що міститься в матеріалах справи, державний нотаріус роз'яснив в своїй постанові порядок її оскарження, але відомостей про скасування постанови державного нотаріуса, або вчинення позивачами дій щодо оскарження постанови, суду не надано, що виключає висновок про неправомірність постанови державного нотаріуса (а.с. 55).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, ст. 534 ЦК УРСР, ст.ст. 1125, 1235, 1241, 1268, 1276, 1297, ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Солонянська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачів.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 березня 2018 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.