Рішення

від 23.03.2018 по справі 321/107/18

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/107/18

Провадження № 2/321/134/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві, що надійшла до Михайлівського районного суду від ОСОБА_1 вказано, що 13 лютого 2013 померла ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно: земельна ділянка, площею 5,1157 га, кадастровий номер 2323382200:08:001:0008, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області, згідно державного акту на право власності ЯА № 926773 від 28 листопада 2007 року. Згідно заповіту від 18 червня 2009 року, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження: земельну ділянку розміром 5,1157 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 926773, виданого 28 листопада 2007 року Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області, заповіла ОСОБА_1. При зверненні до нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду, оскільки був пропущений шестимісячний строк та не було надано доказів, що позивач з 2009 року по момент смерті ОСОБА_3 дійсно проживав зі спадкодавцем.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з'явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області не з'явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи при його відсутності, не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13 лютого 2013 року померла ОСОБА_3 (а.с. 6).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 926773, ОСОБА_3 належить земельна ділянка розміром 5,1157 га у межах згідно з планом, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого 28 листопада 2007 року Михайлівською районною державною адміністрацією (а.с. 7).

Згідно довідки наданою відділом у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 31 січня 2018 року, ОСОБА_3 має право приватної власності на земельну ділянку площею 5,1157 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай) кадастровий номер 2323382200:08:001:0008 на території ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Це право підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯА № 926773 який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів 28 листопада 2007 року за № 010727300264. З січня 2013 року державні кадастрові реєстратори відділів Держземагенства під час проведення реєстрації земельної ділянки керуються Законом України Про державний земельний кадастр та постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року Про затвердження порядку ведення державного земельного кадастру , згідно якого реєстрація і видача державних актів, дублікатів, на них не здійснюється (а.с. 12).

Відповідно до довідки наданою ОСОБА_2 сільською радою Запорізької області № 436 від 27 серпня 2013 року, останнім постійним місцем проживання спадкодавці ОСОБА_3, яка померла 13 лютого 2013 року було за адресою: с. Водне, вул. Дружби, 28, Михайлівського району Запорізької області. На момент смерті ОСОБА_3 проживала з племінником - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2009 року та по момент смерті. ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно заповіту від 18 червня 2009 року, ОСОБА_3, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку розміром 5,1157 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 926773, виданого 28 листопада 2007 року Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області, заповіла ОСОБА_1, який народився 10 вересня 1967 року в с. Радісне Михайлівського району Запорізької області (а.с. 8).

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на спадщину, яка відкрилася після смерті тітки ОСОБА_3

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.. 126 ЗК України , право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід права та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Михайлівської державної нотаріальної контори головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Для правильного вирішення спору про спадкування суд на підставі відповідних документів зобов'язаний перевірити: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які звернулись з позовом в суд (докази родинних та інших відносин), наявність заповіту та його чинність (виписка з Спадкового реєстру), наявність спадкової справи (виписка із Спадкового реєстру), факт прийняття спадщини спадкоємцем при визнанні права власності, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Свідоцтво про право на спадщину, відповідно до ст.67 Закону України Про нотаріат , видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю ОСОБА_3. Позивач ОСОБА_1 оформити своє право на спадщину не може у зв'язку з тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів . Таким чином, визнання права власності не порушує права інших осіб та іншим шляхом вирішити питання в позасудовому порядку неможливо.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4 , 12 , 13 , 76-81 , 211 , 247 , 258 , 259 , 263-265 , 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, паспорт громадянина України серії СА 176878, виданий Михайлівським РВ УМВС України в Запорізькій області 18 червня 1996 року, РНОКПП: НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2323382200:08:001:0008, площею 5,1157 гектара, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Михайлівського району Запорізької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надану на підставі розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації № 382 від 19 липня 2007 року, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 926773 від 28 листопада 2007 року , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 13 лютого 2013 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_6