Рішення

від 20.03.2018 по справі 826/9329/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2018 року № 826/9329/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0032/9/404 від 04.07.2017,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" (далі - позивач, ТОВ "Шульц Трейд") з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить:

- визнати протиправним податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві №0032/9/404 від 04.07.2017;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві №0032/9/404 від 04.07.2017.

В обґрунтування позову позивач вказав, що висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Позивач мотивує позовні вимоги, тим, що, ГУ ДФС у м. Києві безпідставно залишено поза увагою надані до перевірки первинні документи ТОВ "Шульц Трейд" щодо господарсько-фінансових відносин особливо з ТОВ "Шульц-Бревері", а саме договори, податкові накладні, акти виконаних робіт та інше.

В ході розгляду даної справи представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, свої заперечення мотивував, тим, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства.

З урахуванням вимог частини шостої ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій,

Розглянувши наявні документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" (код з ЄДРПОУ 39727902) взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 06.04.2015, №265715046089, станом на підписання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №20015442 від 01.05.2015 виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва по теперішній час, індивідуальний податковий номер - 397279026579.

До фактичних видів діяльності позивача належить: Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім товарів, захищених авторськими правами.

Судом встановлено, що згідно наказу ГУ ДФС у м. Києві №3808 від 19.05.2017 відповідно до п.78.1.8 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в період з 24.05.2017 по 06.06.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Шульц Трейд" (код за ЄДРПОУ 39727902) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2016 року (податкова декларація з податку на додану вартість №9183930044 від 05.10.2016) та з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок №9215231544 від 11.11.2016.

За результатами проведення перевірки складено Акт №283/26-15-14-04-01/39727902 від 13.08.2017, яким зафіксовані порушення п.п а п. 198.1 ст. 198. п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 85 145, 00 грн.

За висновками акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0032/9/404 від 04.07.2017, яким позивачу завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2016 року у сумі 85 145, 00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт а ).

Доводити правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року №9183930044 від 05.10.2016. При відображенні позивачем у декларації за вересень 2016 року від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 974 384, 00 грн. (рядок 19 декларації), сума від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 Кодексу на момент подання декларації у сумі 972 921, 00 грн. (рядок 19.1. декларації), суми від'ємного значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 104 709, грн. (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 826 860, 00 грн. (рядок 20.2.1. декларації) та у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету у сумі 0 грн. (рядок 20.2.2) встановлено порушення п.п. а п. 198.1 ст. 198 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за у розмірі 85 145. 00 грн.

Позивачем 02.11.2016 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який прийнятий ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується квитанцією №1 та №2.

Позивачем 11.11.2016 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який прийнятий ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується квитанцією №1 та №2.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) вересень 2016 року зазначено придбання пивоварного обладнання та запчастин до нього з подальшим експортом його до Російської Федерації..

Згідно акту перевірки основними покупцями у періоді в якому виникло від'ємне значення з ПДВ з наступним контрагентом: ООО "Шульц Брювери" Російська Федерація м. Москва, на виконання укладених контрактів експортовано обладнання (нове) для пивоварного виробництва в розібраному стані, для зручності транспортування.

Як вбачається з акту перевірки, що основними постачальниками ТОВ "Шульц Трейд" у перевіряємому періоді, в якому виникло від'ємне значення з наступними контрагентами:

- ТОВ "Шульц Технолоджи"(код ЄДРПОУ 39187414) на виконання укладених договорів придбано виріб сферичний (D-1600 мм, S -3 мм/чорна сталь), кришка еліптична D-650 мм, S-2 мм, н/ж 304, днище еліптичне з відбортковою D-1200 мм Борт -30 мм, S-6 мм ст. 3, Бетон В15 П3 F75 W2 (M200) на суму ПДВ 33 987, 12 грн.;

- "Шульц - Бревері" (код ЄДРПОУ39817409) на виконання укладених договорів придбано міні - пивоварні 500 л, пивоварне обладнання, комплекти пивоварні "Шульц - 200", "Шульц - 1000", "Шульц - 2500" суму ПДВ включено до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2016 року у розмірі 750 754, 96 грн.

Податковим органом за наслідками опрацювання відповідно до ст.ст. 72, 74 Податкового кодексу України податкової інформації, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що "Шульц -Бревері" для виробництва пивоварного обладнання придбавало на протязі 2016 року комплектуючі у наступних контрагентів:

- ТОВ "Метал Холдінг Трейд" (код ЄДРПОУ 37412768);

- ТОВ "Фуд - Процесинг Інсталейшн" (код ЄДРПОУ 36564492);

- ТОВ "Ніоб Флюід Україна" (код ЄДРПОУ 38080370) придбало лаз овальний 310х445, лаз кільцевий ECO AISI лаз прямокутний 310х420 AISI 304 0,5 на загальну суму 85 145 грн., в свою чергу ТОВ "Ніоб Флюід Україна" придбавало послуги з організації перевезення відправлень ,послуги зв'язку, Духовка Електрична WHIRLPOOL AKP 738 IX, витяжка Купольна з дерев'яним кантом FABER AGORA WB A 90 (без канта), Холодильник Комбінований WHIRLPOOL ART 489, Посудомийна машина 45 WHIRLPOOL ADG 422 іншу побутову техніку імпортувало до України, а саме: фітинги для труб з нержавіючої сталі. Клапани редукційні трубопровідні, трудопровідна з'єднувальна арматура.

На порушення п.п а п. 198.1 ст. 198 і відповідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку із включенням до податкового кредиту штучних сум ПДВ з придбання у ТОВ "Ніоб Флюід Україна" товару не власного виробництва та не ввезеного на територію України які, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, що "Шульц - Бревері" на підставі податкових накладних включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 85 145, 00 грн. з відвантажених ТОВ "Ніоб Флюід Україна" таких товарів: лаз овальний, лаз кільцевий, лаз прямокутний.

За таких обставин вбачається, що податковий кредит по операціям з ТОВ "Ніоб Флюід Україна" сформовано по товару не власного виробництва та невідомого походження.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 VI (діє з 01.01.2011, далі ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 1 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодекс).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Тому при вирішенні даної справи, суд звертає увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ТОВ "Шульц Трейд", на підставі яких таким платником сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Судом встановлено, що між ТОВ "Шульц Трейд" (Покупець) та ТОВ "Шульц Бревері" (Постачальник) укладено договори № 16/05 від 16.05.2016, №26/04 від 26.04.2016, №04/04 від 04.04.2016, №08/06 від 08.06.2016, №130/07 від 13.07.2016, №14/07 від 14.07.2016, №15/07 від 15.07.2016, №01/08 від 01.08.2016, №20/09 від 20.09.2016, №24/11 від 24.11.2016 на поставку обладнання. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця обладнання у відповідності до специфікацій (додаток №1), які являються невід'ємною частиною даних договорів. Згідно ст. 2 даних договорів строк та умови поставки обладнання на момент його прийому має відповідати специфікації і накладній по кількості, комплектності і товарному вигляду. Якість товару повинна підтверджуватись сертифікатом якості заводу - виробника, сертифікатом відповідності. Гарантія на обладнання складає 12 (дванадцять) місяців з дати підписання сторонами Акту в введення в експлуатацію даного обладнання.

До матеріалів справи позивачем надано додатки до зазначеного договору, а саме: специфікація обладнання до договору №13/07 від 13.07.2016, в якій заначено виробник: Німеччина, проте доказів поставки з вказаної країни чи розмитнення такого товару позивачем не надано, в тому числі не надано сертифікати якості та сертифікати відповідності виробника.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд зазначає, що під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин 1,3,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, позивачем в підтвердження обставин якими він обґрунтовує свої позовні вимоги не надано належних допустимих, достовірних доказів.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що без встановлення об'єкта та джерела доказів, з урахуванням принципів презумпції правомірності рішень/дій платника податків, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС м. Києві правомірно встановило порушення п.п а п. 198.1 ст. 198 і відповідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" в частині завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2016 року в розмірі 85 145, 00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц Трейд" - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур