Ухвала

від 01.03.2018 по справі 760/1203/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1407/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора Приватного підприємства «Контакт - Бізнес» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 та накладено арешт на видаткову частину розрахункових рахунків ПП «Контакт-Бізнес» (код 37688060) - № НОМЕР_1 відкритих у AT "Укрексімбанк"(МФО 322313, м. Київ, вул. Антоновича, 127) та зупинено видаткові операції на рахунках ПП «Контакт-Бізнес» - № НОМЕР_1 , зобов`язавши службових осіб банку надати відомості щодо залишку грошових коштів рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ Солом`янського району ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ПП «Контакт-Бізнес» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15.01.2018 року та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №32015140000000159 від 11.08.2015 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків юридичної особи та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами, а слідчий суддя дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання прокурора без визначення конкретної мети арешту майна.

Також, директор ПП «Контакт-Бізнес» зазначає, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, і прокурором не доведено обставин набуття скаржником грошових коштів злочинним шляхом, не визначено суми вказаних грошових коштів, не наведено інформації про наявність цивільного позову чи розміру завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоди, а також відсутні відомості щодо повідомлення будь-яким посадовим особам ПП «Контакт-Бізнес» про підозру у кримінальному провадженні №32015140000000159.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення власника майна та представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ФР ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015140000000159 від 11.08.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що , що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інші, перебуваючи у м. Києві та області у період 2014-2017 року вчиняють пособництво в ухиленні від сплати податків реальним суб`єктам господарювання - шляхом обготівкування коштів з використанням фіктивних фінансово-господарських угод, за допомогою суб`єктів господарської діяльності, які мають ознаки «фіктивності» та підконтрольні останнім.

Крім того, орган досудового розслідування зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС", а також ті, що можуть надійти на банківські рахунки вищевказаної юридичної особи, набуті кримінально протиправним шляхом, є доходом від вчиненого кримінального правопорушення та отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

12.01.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС"(код 37688060) - № НОМЕР_1 відкритих у AT "Укрексімбанк" (МФО 322313, м. Київ, вул. Антоновича, 127) , зобов`язавши службових осіб ПАТ «Універсал Банк» зупинити видаткові операції на рахунках ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС" - № НОМЕР_1 , станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду, а також зобов`язати службових осіб банку негайно надати до СУ ФР ДПІ Солом`янського району ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ Солом`янського району ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 .

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС" відкритих у AT "Укрексімбанк", необхідно з метою збереження речових доказів, оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках зазначеного товариства, набуті кримінально-протиправним шляхом, є доходом від вчиненого кримінального правопорушення та отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15.01.2018 року клопотання прокурора задоволено.

Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на видаткову частину розрахункових рахунків ПП «Контакт-Бізнес» (код 37688060) - № НОМЕР_1 відкритих у AT "Укрексімбанк" (МФО 322313, м. Київ, вул. Антоновича, 127) , зупиняючи видаткові операції на рахунках ПП «Контакт-Бізнес» - № НОМЕР_1 , та зобов`язуючи службових осіб банку надати відомості щодо залишку грошових коштів рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ Солом`янського району ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 , слідчий суддя виходив з наявності передбачених законом підстав для задоволення клопотання прокурора.

З таким рішенням слідчого судді повністю погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання не дотрималися.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Зі змісту клопотання вбачається, що органом досудового розслідування зазначено, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які, на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не визначив передбачену ч. 2 ст. 170 КПК України мету, з якою допускається решт майна, зазначивши при цьому посилання на загальні підстави арешту майна, що передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.

Також, колегія суддів не погоджується з викладеними в ухвалі висновками слідчого судді в частині накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС" відкритих у AT "Укрексімбанк", зокрема рахунку -№ НОМЕР_1 з зупиненням видаткових операцій по ньому з огляду на наступне.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності , що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Накладення арешту навидаткову частину розрахункових рахунків ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС" відкритих у AT"Укрексімбанк", зокрема рахунку -№ НОМЕР_1 положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України не передбачено.

Не вбачає колегія суддів і підстав для зобов`язання службових осіб банківської установи повідомляти правоохоронні органи письмово про залишок суми грошових коштів, які знаходяться на рахунках зазначеного товариства, оскільки даний спосіб зобов`язання банківської установи не відповідає меті вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а являється по суті тимчасовим доступом до речей та документів, що є окремим заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, до якої зокрема відносяться відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України та відомості щодо операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що під час здійснення кримінального провадження орган досудового розслідування у разі виникнення потреби щодо отримання інформації, яка становить банківську таємницю, та за наявності передбачених для цього достатніх підстав, може звернутись до суду в порядку ст. 162 КПК України з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга директора ПП "КОНТАКТ-БІЗНЕС" підлягає задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора Приватного підприємства «Контакт - Бізнес» ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 та накладено арешт на видаткову частину розрахункових рахунків ПП «Контакт-Бізнес» (код 37688060) - № НОМЕР_1 відкритих у AT "Укрексімбанк" (МФО 322313. м. Київ, вул. Антоновича, 127) та зупинено видаткові операції на рахунках ПП «Контакт-Бізнес» - № НОМЕР_1 , зобов`язавши службових осіб банку надати відомості щодо залишку грошових кошт рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ Солом`янського району ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_10 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_9 про накладення арешту в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015140000000159 від 11.08.2015 року, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4