Рішення

від 12.03.2018 по справі 908/2067/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/124/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 Справа № 908/2067/17

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (79025, м. Львів, вул. Повітряна, буд. 2)

До відповідача: Приватного підприємства "АТТІКА-М" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 71/1)

про стягнення заборгованості у розмірі 2 864 719,53 грн. та зобов'язання повернути одержане обладнання вартістю 279 553,47 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Барбадин-Дунець Н.М., довіреність № 04 від 10.01.2018 р.

Від відповідача: Зайцев С.А., директор, Витяг з ЄДРПОУ №1003489389 від 17.01.2018 р.

Товстий К.А., договір про надання правової допомоги №б/н від 18.01.2018р.

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" від 02.10.2017 до Приватного підприємства "АТТІКА-М" про стягнення заборгованості у розмірі 2 864 719,53 грн. та зобов'язання повернути одержане обладнання вартістю 279 553,47 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2067/17, справі присвоєно номер провадження - 5/124/17, розгляд якої призначено на 22.11.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

У зв'язку із набранням чинності 15.12.2017 р. нової редакції Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 18.12.2017 р. відкрито провадження у справі №908/2067/17 в порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 18.01.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 18.01.2018 р. відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін, а також ухвалено розгляд справи по суті почати спочатку. Ухвалою від 07.02.2018 р. розгляд справи по суті відкладено на 28.02.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи по суті почато спочатку. У судовому засіданні 28.02.2018 р. судом оголошено перерву до 12.03.2018 р.

В судовому засіданні 12.03.2018 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові засідання відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

Представник позивача надав суду письмові пояснення від 12.03.2018 р., підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що 11.12.2014 р., 12.11.2015 р. між ПАТ "Львівський холодокомбінат" (далі-Постачальник) та ПП "АТТІКА-М" (Покупець-Дистриб'ютор) укладено договіри № Д 40 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник передає у власність Покупця-Дистриб'ютера продукцію, та доручає здійснювати її розповсюдження (дистриб'юцію) в межах території розповсюдження дистрибуції на умовах, визначених у цьому договір та додатках до нього. Окрім того, між ПАТ "Львівський холодокомбінат" та гр. Зайцевим Сергієм Анатолійовичем укладено договір поруки від 12.11.2015 р., згідно якого гр. Зайцев С.А. є поручителем ПП "АТТІКА-М" за виконання останнім своїх зобов'язань перед ПАТ "Львівський холодокомбінат" відповідно до договору № 40 від 12.11.2015 р. В порушення умов Договору № 40 від 12.11.2015 р. , після закінчення строку його дії - 31.12.2016 р., ПП "АТТІКА-М" передану продукцію ПАТ "Львівський холодокомбінат" на загальну суму 1 673 828,69 грн. та окремо майна на суму 279 553,47 грн. не повернуто, претензії позивача Приватним підприємством "АТТІКА-М" та гр. Зайцевим С.А. залишені без задоволення. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо строків повернення майна та оплати отриманої продукції, позивачем відповідно до п. 5.5. Договору нараховано штрафні санкції в сумі 123 576,00 грн., 3 % річних в сумі 99 311,00 грн., 393 901,10 грн. індексу інфляції, 14 102,74 грн. пені та 560 000,00 грн. за відмову від повернення поставленого обладнання згідно з п. 20 додатку до Договору. На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 864 719,53 грн. та зобов'язати ПП АТТІКА-М повернути ПАТ Львівський холодокомбінат одержане ним обладнання в кількості 560 одиниць, а саме: морозильні вітрини М 300S у кількості 42 одиниці, морозильні вітрини М 400S у кількості 186 одиниць, морозильні вітрини М 400 SL у кількості 15 одиниць, морозильні вітрини М 500S у кількості 4 одиниці, морозильні вітрини М 1000V у кількості 2 одиниці, морозильні вітрини UDD 400 SCEB у кількості 303 одиниці, морозильні вітрини АНТ RIO S125 у кількості 4 одиниці, морозильні вітрини АNТ RIO Н125 у кількості 2 одиниці, морозильні вітрини М 800S у кількості 2 одиниці. Загальна кількість морозильних вітрин в оренді 560 одиниць. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається ст.ст. 509, 525, 554, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України та просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача підтримали доводи, викладені у письмовому відзиві від 24.01.2018 р. на позовну заяву та пояснили, що дійсно ПП "АТТІКА-М" з 2012 р. на підставі щорічних договорів дистрибуції здійснювала продаж продукції ПАТ "Львівський холодокомбінат". Протягом 2015 р. ПП "АТТІКА-М" здійснювала дистрибуцію на підставі договору №Д40 від 11.12.2014 р., термін дії договору з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. та протягом 2016 р. на підставі договору №Д40 від 12.11.2015 р., термін дії договору з 1.01.2016 р. по 31.12.2016 р. Облік поставленого товару та факти сплати за поставлений товар здійснювались в програмі С-1 по ПП "АТТІКА-М". Договори №Д40, які укладені між позивачем та відповідачем 11.12.2014 р. та 12.11.2015 р. не пролонговувались, а укладались на кожний рік окремо, отже будь-які суми боргів які на думку позивача, утворились повинні бути розділені по раках та терміну їх виконання, оскільки вказані договори передбачають відповідальність у вигляді пені, штрафу за неналежне виконання умов вказаних договорів. Також, є неприпустимим об'єднання вказаних сум наростаючим шляхом, оскільки з розрахунку не видно в яких періодах не виконано договори та в яких сумах здійснено поставку товару. Також, відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період 2016 р. позивач визначає початкове сальдо у розмірі 2 228 500,67 грн., однак у позовній заяві зазначає, що позивачем на виконання умов зазначених договорів поставлено продукцію на загальну суму 1 673 828,69 грн. Відповідач зазначає, що в рамках дії цих договорів згідно видаткових накладних відповідач отримав продукцію на загальну суму 2 507 718,08 грн., а не 1 673 828,69 грн. як зазначає позивач. Також, до відповідача від позивача надходила претензія №1730 від 18.05.2017 р. про сплату заборгованості та повернення товару, однак відповідач у відповідь на вказану претензію надіслав лист від 07.06.2017 р., в якому зазначив, що ПП АТТІКА-М мало договір з позивачем №Д40 від 15.11.2013 р. щодо поставок морозива торгівельної марки Лімо , однак протягом 2015-2016 років відповідачем сплачено 2 469 645,89 грн. з посиланням у платіжних дорученнях на договір №Д40 від 15.11.2013 р., у зв'язку з чим просило позивача повернути безпідставно отримані кошти. Також, відповідно до вказаних вище договорів ПП АТТІКА-М отримувала морозильні камери згідно актів приймання-передачі. Посилання позивача на те, що обладнання знаходиться у відповідача є невірним та суперечить п. 20 Додатку №1, оскільки кожна із сторін повинна забезпечити обов'язкову присутність своїх уповноважених представників в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті, тощо), тобто в односторонньому порядку відповідач не може з роздрібної точки продажу передати (повернути) позивачу орендоване майно. Також, відповідач зазначає, що станом на 11.11.2016 р. у ПП АТТІКА-М не перебувало 560 одиниць обладнання ПАТ "Львівський холодокомбінат". Щодо нарахованих штрафних санкцій відповідач зазначає, що з 16.06.2015 р. вони нараховані з пропуском шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Львівський холодокомбінат" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "АТТІКА-М" (далі - Покупець-Дистриб'ютор) укладено договір №Д40, відповідно до п.1.1. якого Постачальник передає у власність Покупця-Дистриб'ютора продукцію та доручає здійснювати її розповсюдження (дистрибуцію) в межах території розповсюдження (дистрибуції) на умовах, визначених в цьому договорі та Додатках до нього.

Територією розповсюдження (дистрибуції) за договором встановлюється у наступних межах: м. Запоріжжя, Запорізька область і суміжні райони Херсонської області. (п.1.2.)

Покупець-Дистриб'ютор отримує Продукцію для наступного її розповсюдження (дистрибуції) від свого імені та за свій рахунок, при цьому активно сприяючи в розширенні ринку продажу Продукції загалом. Дистриб'ютор не має юридичних повноважень представляти інтереси Постачальника. (п.1.3.)

Згідно з п.2.1.6. договору Покупець-Дистриб'ютор зобов'язаний забезпечити своєчасні розрахунки за Продукцію відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, Постачальник передає Продукцію Покупцю-Дистриб'ютору на умовах: DDP. Україна, місце призначення м. Мелітополь, вул. Польова, 1 (Інкотермс 2010).

Право власності на Продукцію Постачальника переходить до Покупця-Дистриб'ютора після її отримання (приймання) Покупцем-Дистриб'ютором у місці призначення згідно п. 3.1 даного договору. (п. 3.3.)

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в гривнях, у такі терміни:

- в період з 01 січня 2015 р. до 28 лютого 2015 р. - протягом 28 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 01 березня 2015 р. по 12 квітня 2015 р. - протягом 21 календарного дня з дати відвантаження Продукції;

- в період з 13 квітня 2015 р. до 03 травня 2015 р. - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 04 травня 2015 р. до 13 вересня 2015 р. - протягом 10 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 14 вересня 2015 р. до 11 жовтня 2015 р. - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 12 жовтня 2015 р. по 30 листопада 2015 р. - протягом 21 календарного дня з дати відвантаження Продукції;

- в період з 01 грудня 2015 р. до 31 грудня 2015 р. - протягом 28 календарних днів з дати відвантаження Продукції.

Оплата вартості отриманої за цим договором Продукції вважається здійсненою Покупцем-Дистриб'ютором з моменту надходження сплачених ним коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.5.1. договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та законодавством України.

У пункті 5.4. договору сторони визначили, що у разі затримки розрахунків за отриману Продукцію до Покупця-Дистриб'ютора застосовуються санкції передбачені договором та додатками до нього.

Пунктом 5.5. договору передбачено, якщо строк затримки розрахунків за відпущену Покупцю-Дистриб'ютору Постачальником по цьому договору Продукцію перевищує 30 календарних днів з дати настання терміну оплати, Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику, за письмовою вимогою останнього, штраф в розмірі 20% від своєчасно не сплаченої суми вартості Продукції за кожний повний календарний місяць, протягом якого відбувалась затримка розрахунків.

Згідно з п. 7.3. договору, цей договір набирає чинності з 01 січня 2015 р. і діє до 31 грудня 2015 р., незалежно від дати підписання його обома сторонами, вказаної на першій сторінці, біля підпису тощо.

Відповідно до п.7.4. дія цього договору може бути продовжена до повного проведення остаточних розрахунків.

В пункті 7.7. договору передбачено, що припинення дії цього договору та його розірвання не звільняє жодну із його стороні від обов'язку здійснення повних розрахунків з іншою стороною.

11.12.2014 р. ПАТ Львівський холодокомбінат та ПП "АТТІКА-М" укладено Додаток №1.1 до договору №Д40 від 11.12.2014 р., у якому сторони затвердили наступний Акт інвентаризації обладнання, переданого Постачальником Покупцю-Дистриб'ютору у 2004-2014 роках:

- морозильна вітрина М 300S у кількості 78 штук;

- морозильна вітрина М 400S у кількості 347 штук;

- морозильна вітрина М 400SL у кількості 23 штуки;

- морозильна вітрина М 500S у кількості 6 штук;

- морозильна вітрина М 1000V у кількості 2 штук;

- морозильна вітрина UGUR 400 у кількості 505 штук;

- морозильна вітрина AHT RIO S125 у кількості 18 штук;

- морозильна вітрина AHT RIO S150 у кількості 1 штуки;

- морозильна вітрина AHT RIO H125 у кількості 3 штук;

- морозильна вітрина М 800S у кількості 2 штук;

- парасоля з підставкою у кількості 2 штук;

- палатки Лімо у кількості 3 штук;

- візок торговий з парасолею у кількості 12 штук;

- антивандали у кількості 10 штук.

У пункті 2 Додатку сторони узгодили, що акт інвентаризації, затверджений п. 1 даного Додатку є підставою для повернення обладнання Постачальнику після закінчення терміну оренди, визначеного договором та Додатками.

Згідно пункту 3 встановлено, що цей Додаток є невід'ємною частиною договору №Д40 від 11.12.2014 р. Цей Додаток вступає в дію з 01.01.2015 р. та діє до моменту закінчення дії договору.

Також, 11.12.2014 р. між сторонами було укладено Додаток №1 до договору №Д40 від 11.12.2014 р., в якому сторони погодили, що відповідно до пп. 1.1, 2.1.10, 2.2.12 договору Постачальник (Орендодавець) дає, а Покупець-Дистриб'ютор (Орендар) бере у тимчасове платне користування фірмове холодильне обладнання: морозильні камери, інше обладнання, необхідне для зберігання та продажу Продукції (далі - Обладнання ). Обладнання є власністю Постачальника і залишається нею протягом усього строку дії даного Додатку. При переході права власності на Обладнання, передачі Обладнання в заставу тощо, усі обов'язки Орендодавця несе новий власник (володілець, розпорядник) без укладення будь-яких нових договорів.

Відповідно до пункту 3 Додатку №1 до договору, кількість одиниць Обладнання, що надається в оренду, крім Обладнання, переданого у 2004-2014 роках (якщо таке мало місце), становить -------- (немає) одиниць, та конкретно зазначається в Актах прийому-передачі. Покупець-Дистриб'ютор може клопотати про отримання від Постачальника обґрунтованої додаткової кількості Обладнання.

Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику за користування Обладнанням плату, що становить 1 (Одна) гривня 00 коп., в т.ч. ПДВ. в рік за одиницю Обладнання. Орендна плата сплачується одноразово до 31 липня 2015 року по виставленому Постачальником рахунку. Зазначена ціна є звичайною ринковою ціною для даних правовідносин. (п. 4 Додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 5 Додатку №1 до договору технічний стан, серійні номери, цілісність і комплектність Обладнання на момент передачі Покупцю-Дистриб'ютору зазначаються в Актах прийому-передачі, що є невід'ємними частинами Додатку та Договору.

Відповідно до п. 14 Додатку №1 до договору, Покупець-Дистриб'ютор зобов'язаний надавати Постачальнику наступну інформацію у наступному обсязі і строки:

- щодня інформацію щодо наступної реалізації Продукції третім особам;

- інформацію щодо залишків Продукції у Постачальника станом на 1-е число (ранок) і 16-е (ранок) число поточного місяця в кілограмах, або ящиках не пізніше, ніж до 3-ого на 18-го числа поточного місяця по кожній асортиментній одиниці Продукції;

- надати Дислокацію та інформацію про об'єми продажу на електронну адресу Постачальника kamery@limo.ua станом на 15-е число поточного місяця не пізніше, ніж до 25-го числа поточного місяця у відповідній формі, затвердженій у цьому Додатку;

- щомісячно 3-го роб. дня надавати звіт з продажів третім особам, роздрібні точки продаж яких розташовані на території розповсюдження, згідно наданої форми.

Пунктом 15 Додатку №1 до договору передбачено, що контроль за наявністю Обладнання, що належить Постачальнику, в місцях фактичного розташування, а також дотриманням фактичного та технічного порядку його застосування, з метою не допущення пошкодження, знищення або зникнення Обладнання, здійснюється Покупцем-Дистриб'ютором самостійно, в зв'язку з чим останній зобов'язується, окрім іншого: своєчасно надавати Постачальнику відомості відповідно до п. 14 даного договору; протягом 5 календарних днів з моменту надходження відповідного звернення від Постачальника надавати останньому письмову інформацію про наявність Обладнання в фактичних місцях розташування відповідно до відомостей, наданих в порядку, встановленому п. 14. даного Додатку, а також при необхідності поновлювати цю інформацію за письмовим запитом Постачальника протягом 5 календарних днів; своєчасно надавати Постачальнику копію Актів приймання-передачі обладнання у роздрібну торгову точку або інших документів, що свідчать про фактичну передачу обладнання третім особам, відповідно до Дислокації.

Відповідно до пункту 17 Додатку №1 до договору, у разі виявлення порушень під час перевірки щодо надання Дислокації та/або іншої інформації, зазначеної в п. 14 цього Додатку до Покупця-Дистриб'ютора можуть застосовуватися санкції, зокрема, за не подання Постачальнику копій Актів приймання-передачі обладнання у роздрібну торгову точку або інших документів, що свідчать про фактичну передачу обладнання третім особам . відповідно до Дислокації: +1 (плюс один) % на наступний календарний місяць.

У пункті 19 Додатку №1 до договору сторонами визначено, що вартість одиниці обладнання для зберігання та продажу Продукції з ПДВ на день прийому-передачі становить: морозильна камера, крім п. 2 - 6000,00 грн., морозильна камера М 1000S - 20 000,00 грн., фірмовий візок - 3000,00 грн., намет торгівельний з фірмовим зображенням - 5000,00 грн., парасоля з підставкою та фірмовим зображенням - 800,00 грн., антивандальне покриття для морозильної камери - 2000,00 грн.

Відповідно до п. 20 Додатку №1 до договору, після закінчення дії даного Додатку до Договору, у випадку дострокового розірвання Договору, у інших випадках, передбачених Договором та/або Додатками до нього, Покупець-Дистриб'ютор зобов'язується повернути Обладнання Постачальнику протягом 14 календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору, у наступному порядку: обладнання, яке знаходиться на складі (в іншому приміщенні) Покупця-Дистриб'ютора - повертається силами та за рахунок Покупця-Дистриб'ютора на склад Постачальника: м. Львів, вул. Повітряна, 2 згідно Акту приймання-передачі; обладнання, яке знаходиться в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті тощо) повертається у місці його знаходження згідно Дислокації відповідно до Акту приймання-передачі. Кожна із сторін повинна забезпечити обов'язкову присутність своїх уповноважених представників в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті тощо), яка виступає місцем передачі Обладнання своїми силами та свій рахунок.

У випадку, якщо обладнання, яке було розташоване в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті тощо) згідно поданої відповідно до п. 14 даного Додатку Дислокації не передане Покупцем-Дистриб'ютором у встановленому порядку та у встановлений цим пунктом строк Постачальнику - Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику штрафу в розмірі 1 000 грн. за кожне порушення порядку та строків передачі однієї одиниці обладнання. Штраф може стягнений в порядку встановлений Договором.

Також, 12.11.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Львівський холодокомбінат" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "АТТІКА-М" (далі - Покупець-Дистриб'ютор) укладено договір №Д40, зміст пунктів якого є аналогічним змісту пунктів договору №Д40 від 11.12.2014 р., окрім п.п. 4.1. щодо термінів здійснення розрахунків та п. 7.3. щодо строку набрання чинності та дії договору.

Відповідно до п.4.1. цього договору, розрахунки за даним договором здійснюються в гривнях, у такі терміни:

- в період з 01 січня 2016 р. до 29 лютого 2016 р. - протягом 28 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 01 березня 2016 р. по 10 квітня 2016 р. - протягом 21 календарного дня з дати відвантаження Продукції;

- в період з 11 квітня 2016 р. до 01 травня 2016 р. - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 02 травня 2016 р. до 11 вересня 2016 р. - протягом 10 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 12 вересня 2016 р. до 09 жовтня 2016 р. - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження Продукції;

- в період з 10 жовтня 2016 р. по 30 листопада 2016 р. - протягом 21 календарного дня з дати відвантаження Продукції;

- в період з 01 грудня 2016 р. до 31 грудня 2016 р. - протягом 28 календарних днів з дати відвантаження Продукції.

Згідно з п. 7.3. договору, цей договір набирає чинності з 01 січня 2016 р. і діє до 31 грудня 2016 р., незалежно від дати підписання його обома сторонами, вказаної на першій сторінці, біля підпису тощо.

До договору №Д40 від 12.11.2015 р. укладено Додаток №1.1 від 12.11.2015 р., в якому сторони затвердили наступний Акт інвентаризації Обладнання, переданого Постачальником Покупцю-Дистриб'ютору у 2004-2015 роках, а саме сторони перевірили та встановили, що станом на 12.11.2015 р. у Покупця-Дистриб'ютора є в наявності, передане Постачальником, наступне Обладнання:

- морозильна вітрина М 300S у кількості 77 штук;

- морозильна вітрина М 400S у кількості 315 штук;

- морозильна вітрина М 400SL у кількості 24 штуки;

- морозильна вітрина М 500S у кількості 6 штук;

- морозильна вітрина М 1000V у кількості 2 штук;

- морозильна вітрина UDD400SCEB у кількості 471 штук;

- морозильна вітрина AHT RIO S125 у кількості 17 штук;

- морозильна вітрина AHT RIO S150 у кількості 1 штуки;

- морозильна вітрина AHT RIO H125 у кількості 3 штук;

- морозильна вітрина М 800S у кількості 2 штук;

- парасоля з підставкою у кількості 2 штук;

- палатки Лімо у кількості 3 штук;

- візок торговий з парасолею у кількості 12 штук;

- антивандали у кількості 12 штук.

Крім того, 14.01.2016 р. сторонами укладено Додаток №1.1 до договору №Д40 від 12.11.2015 р., відповідно до якого сторони перевірили та встановили, що станом на 14.01.2016 р. у Покупця-Дистриб'ютора є в наявності, передане Постачальником, наступне Обладнання:

- морозильна вітрина М 300S у кількості 76 штук;

- морозильна вітрина М 400S у кількості 312 штук;

- морозильна вітрина М 400SL у кількості 24 штуки;

- морозильна вітрина М 500S у кількості 5 штук;

- морозильна вітрина М 1000V у кількості 2 штук;

- морозильна вітрина UDD400SCEB у кількості 460 штук;

- морозильна вітрина AHT RIO S125 у кількості 17 штук;

- морозильна вітрина AHT RIO S150 у кількості 1 штуки;

- морозильна вітрина AHT RIO H125 у кількості 3 штук;

- морозильна вітрина М 800S у кількості 2 штук;

- парасоля з підставкою у кількості 2 штук;

- палатки Лімо у кількості 3 штук;

- візок торговий з парасолею у кількості 12 штук;

- антивандали у кількості 12 штук.

У пунктах 2 та 3 вказаних Додатків від 12.11.2015 р. та від 14.01.2016 р., які є ідентичними, сторони зазначили, що Акт інвентаризації, затверджений п. 1 даного Додатку є підставою для повернення Обладнання Постачальнику після закінчення терміну оренди, визначеного договором та Додатками. Цей Додаток є невід'ємною частиною договору № 40Д від 12.11.2015 р. Цей Додаток вступає в дію з моменту підписання та діє до моменту закінчення дії договору.

Зазначені Додатки до договору №Д40 від 12.11.2015 р. підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень або заперечень та скріплені печатками підприємств.

Також, 12.11.2015 р. між сторонами було укладено Додаток №1 до договору № Д40 від 12.11.2015 р., у якому речення перше п. 5 є ідентичним зі змістом п. 5, викладеного в Додатку №1.1 до договору №Д40 від 11.12.2014 р.

Відповідно до п. 20 Додатку №1 до договору № Д40 від 12.11.2015 р., після закінчення дії даного Додатку до Договору, у випадку дострокового розірвання Договору, у інших випадках, передбачених Договором та/або Додатками до нього, Покупець-Дистриб'ютор зобов'язується повернути Обладнання Постачальнику протягом 14 календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору, власними силами та за власний рахунок на склад Постачальника: м. Львів, вул. Повітряна, 2 згідно Акту приймання-передачі.

У випадку, якщо обладнання не передане Покупцем-Дистриб'ютором у встановленому порядку та у встановлений цим пунктом строк Постачальнику - Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику штрафу в розмірі 1 000 грн. за кожне порушення порядку та строків передачі однієї одиниці обладнання. Штраф може стягнений в порядку встановлений Договором.

13.11.2015 р. між Зайцевим Сергієм Анатолійовичем (далі - Поручитель), Публічним акціонерним товариством "Львівський холодокомбінат" (далі - Кредитор) та Приватним підприємством АТТІКА-М (далі - Боржник) укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого у відповідності до цього договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ПП АТТІКА-М щодо виконання грошових зобов'язань за договором, що передбачений ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У пункті 2.1. договору визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють договір № Д40 від 12.11.2015 р., укладений між Кредитором (в основному договорі - Постачальник) та Боржником (в основному договорі - Покупець-Дистриб'ютор) та усі додатки до нього.

Строк основного договору становить 31.12.2016 р. (п.2.2.)

Крім цього, як пояснив позивач та надав відповідні докази, дистрибуційні відносини між сторонами склались ще з 2011 р. на підставі відповідних договір, які не пролонговувались, та на виконання яких позивач надавав відповідачу продукцію на дистрибуцію, а також передав йому обладнання, що підтверджується складеними та підписаними між ПАТ "Львівський холодокомбінат" та ПП АТТІКА-М наступними Актами прийому-передачі морозильних камер: №1 від 22.09.2011 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 11.03.2011 р.; №2 від 27.01.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.;№3 від 19.04.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №4 від 28.04.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №5 від 05.06.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №6 від 21.06.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №7 від 11.10.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №8 від 09.11.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №9 від 20.12.2012 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 05.12.2011 р.; №10 від 06.02.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №11 від 18.02.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №12 від 15.03.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №13 від 21.03.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №14 від 26.03.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №15 від 16.04.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №16 від 24.04.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №17 від 26.04.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №18 від 07.05.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №19 від 05.06.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №20 від 12.07.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №21 від 14.08.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №22 від 12.09.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №23 від 18.10.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №24 від 22.11.2013 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 06.12.2012 р.; №25 від 23.06.2014 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 15.11.2013 р.; №26 від 24.06.2014 р. відповідно до Додатку №1 до договору № Д40 від 15.11.2013 р., відповідно до яких ПАТ "Львівський холодокомбінат" передав ПП АТТІКА-М у тимчасове платне користування фірмове холодильне обладнання - морозильні камери з зазначенням їх марки, серійного номеру, кількості та технічного стану, для зберігання та продажу Продукції від ПАТ "Львівський холодокомбінат".

ПАТ "Львівський холодокомбінат" направив на адресу ПП АТТІКА-М претензію від 06.04.2017 р. за вих. №1164, в якій зазначено, що трок дії договору № Д40 від 12.11.2015 р. закінчився 31.12.2016 р. Договір дистрибуції на 2017 р. з ПП АТТІКА-М не укладався та ПАТ "Львівський холодокомбінат" як Постачальник не має наміру такий договір укладати в майбутньому. Станом на 05.04.2017 р. згідно бухгалтерського обліку у ПП АТТІКА-М наявна заборгованість у розмірі 1 669 984,85 грн. за передану продукцію. ПАТ "Львівський холодокомбінат" пропонував ПП АТТІКА-М оплатити заявлену в претензії суму протягом трьох банківських днів з моменту її отримання та повернути власними силами та за власний рахунок протягом 14 календарних днів з моменту отримання цієї претензії передане у строкове платне користування майно, а саме морозильні вітрини, парасольки з підставкою, палатки Лімо , візки торгові з парасолею, анти вандали.

Також, позивач направляв на адресу відповідача претензію (вимогу) від 18.05.2017 р. за вих. 1730, у якій просив ПП АТТІКА-М та майнового поручителя сплатити заборгованість за договором № Д40 від 12.11.2015 р. та договором поруки від 12.11.2015 р. у розмірі 1 669 984,85 грн. за отриману відповідачем продукцію та повернути власними силами та за власний рахунок протягом 14 календарних днів з моменту отримання цієї претензії передане у строкове платне користування майно.

Зазначену претензію 29.05.2017 р. отримав особисто громадянин Зайцев, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7902501548137 від 23.05.2017 р.

У відповідь на вказану претензію, ПП АТТІКА-М направило на адресу позивача лист від 07.06.2017 р., в якому зазначив, що протягом 2015 р. та 2016 р. відповідачем сплачено за морозиво суму у розмірі 2 469 645,89 грн. згідно договору № Д40 від 12.11.2015 р. відповідно до кожного року: 1 828 533,00 грн. та 641 112,89 грн. таким чином, оскільки підприємством відповідача посилково сплачено вказані кошти в рамках не існуючого договору № Д40 від 15.11.2013 р., а ПАТ "Львівський холодокомбінат" безпідставно отримано грошові кошти в рамках не існуючого договору, просив негайно повернути належні нашому підприємству кошти в сумі 2 469 645,89 грн. Щодо вимоги про повернення власними силами та за власний рахунок протягом 14 календарних днів з моменту отримання даної претензії морозильних вітрин у кількості 581 одиниці та іншого майна, відповідач зазначив, що вказана кількість майна не відповідає дійсності та вимагав створення двосторонньої групи представників з ціллю проведення звірки та проведення інвентаризації вказаного майна для недопущення порушення прав сторін в договірних відносинах.

Вказаний лист - відповідь відповідачем було направлено на адресу позивача 07.06.2017 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією №23/8 від 07.06.2017 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів № Д40 від 11.12.2014 р. та 12.11.2015 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму в розмірі 1 673 828,69 грн., а відповідач прийняв вказаний товар без жодних заперечень або зауважень, що підтверджується наступними Товарними накладними №ХК000015142 від 06.06.2015 р. на суму 7 928,03 грн., №ХК000015483 від 06.06.2015 р. на суму 92 492,16 грн., № ХК000015482 від 06.06.2015 р. на суму 30 387,52 грн., № ХК000019717 від 17.06.2015 р. на суму 41 895,52 грн., № ХК000019718 від 17.06.2015 р. на суму 115 963,55 грн., № ХК000019719 від 17.06.2015 р. на суму 166 379,84 грн., № ХК000019720 від 17.06.2015 р. на суму 42 371,21 грн., № ХК000019721 від 17.06.2015 р. на суму 57 697,67 грн., № ХК000021745 від 24.06.2015 р. на суму 17 269,13 грн., № ХК000021746 від 24.06.2015 р. на суму 113 873,57 грн., № ХК000021781 від 24.06.2015 р. на суму 32 361,00 грн., № ХК000027414 від 11.07.2015 р. на суму 3 749,64 грн., № ХК000027415 від 11.07.2015 р. на суму 83 243,40 грн., № ХК000027416 від 11.07.2015 р. на суму 128 909,74 грн., № ХК000027417 від 11.07.2015 р. на суму 1 151,23 грн., № ХК000028759 від 16.07.2015 р. на суму 23 385,84 грн., № ХК000028760 від 16.07.2015 р. на суму 114 024,71 грн., № ХК000028761 від 16.07.2015 р. на суму 156 252,30 грн., № ХК000028762 від 16.07.2015 р. на суму 3 780,00 грн., № ХК000031198 від 25.07.2015 р. на суму 80 282,75 грн., № ХК000031251 від 26.07.2015 р. на суму 120 194,98 грн., № ХК000031197 від 25.07.2015 р. на суму 43 463,99 грн., № 31273 від 25.07.2015 р. на суму 7 619,99 грн., № ХК000036353 від 11.08.2015 р. на суму 49 261,54 грн., № ХК000042618 від 03.09.2015 р. на суму 35 618,09 грн., № ХК000044705 від 18.09.2015 р. на суму 3 543,53 грн., №ХК000048097 від 17.11.2015 р. на суму 2 184,29 грн., № ХК000048096 від 17.11.2015 р. на суму 4227,67 грн., № ХК000048095 від 17.11.2015 р. на суму 12 413,41 грн., № ХК000024835 від 27.06.2016 р. на суму 25729,18 грн., № ХК000042676 від 19.08.2016 р. на суму 25490,41 грн., № ХК000042675 від 19.08.2016 р. на суму 30 681,48 грн., які, підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств, та містяться в матеріалах справи. (а.с. 17-39)

Судом встановлено, що в період 2015 р. та 2016 р. позивачем було поставлено відповідачу продукції на загальну суму в розмірі 2 509 347,08 грн., однак позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за конкретними Товарними накладними переліченими вище на суму 1 673 828,69 грн.

Відповідач зазначає, що ним у 2015 р. та 2016 р. здійснювались платежі за отриманий від позивача товар на загальну суму 2 467 031,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №164 від 06.01.2015 р. на суму 3 500,00 грн., №241 від 07.04.2015 р. на суму 10 000,00 грн., №245 від 09.04.2015 р. на суму 20 000,00 грн., № 256 від 16.04.2015 р. на суму 10 000,00 грн., №264 від 24.04.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №265 від 30.04.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №295 від 29.05.2015 р. на суму 150 000,00 грн., №297 від 05.06.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №298 від 08.06.2015 р. на суму 96 000,00 грн., №303 від 10.06.2015 р. на суму 104 200,00 грн., №305 від 17.06.2015 р. на суму 100 000,00 грн., №307 від 18.06.2015 р. на суму 100 000,00 грн., №310 від 19.06.2015 р. на суму 52 000,00 грн., №314 від 22.06.2015 р. на суму 55 000,00 грн., №315 від 23.06.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №316 від 24.06.2015 р. на суму 50 000,00 грн.,№323 від 30.06.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №326 від 02.07.2015 р. на суму 100 000,00 грн., №327 від 03.07.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №328 від 06.07.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №329 від 08.07.2015 р. на суму 40 000,00 грн., №331 від 09.07.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №344 від 17.07.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №346 від 20.07.2015 р. на суму 60 000,00 грн., №349 від 21.07.2015 р. на суму 60 000,00 грн., №359 від 28.07.2015 р. на суму 40 000,00 грн., №360 від 30.07.2015 р. на суму 60 000,00 грн., №361 від 31.07.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №362 від 03.08.2015 р. на суму 30 000,00 грн., №370 від 14.08.2015 р. на суму 64 300,00 грн., №388 від 07.09.2015 р. на суму 40 000,00 грн., №401 від 23.09.2015 р. на суму 3 600,00 грн., №410 від 09.10.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №411 від 19.10.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №430 від 12.11.2015 р. на суму 58 000,00 грн., №438 від 30.11.2015 р. на суму 70 000,00 грн., №442 від 08.12.2015 р. на суму 95 400,00 грн., №443 від 09.12.2015 р. на суму 600,00 грн., №448 від 21.12.2015 р. на суму 10 000,00 грн., №462 від 26.01.2016 р. на суму 75 000,00 грн., №463 від 28.01.2016 р. на суму 118 860,00 грн., №29 від 22.04.2016 р. на суму 98 000,00 грн., №43 від 13.05.2016 р. на суму 25 000,00 грн., №44 від 24.05.2016 р. на суму 32 500,00 грн., №54 від 16.06.2016 р. на суму 32 500,00 грн., №56 від 06.07.2016 р. на суму 33 000,00 грн., №67 від 04.08.2016 р. на суму 250,00 грн., №385 від 26.08.2015 р. на суму 15 000,00 грн., №218 від 04.08.2016 р. на суму 32 500,00 грн., №219 від 22.08.2016 р. на суму 56 171,89 грн., №224 від 25.08.2016 р. на суму 32 900,00 грн., №88 від 07.09.2016 р. на суму 5 000,00 грн., №228 від 16.09.2016 р. на суму 32 750,00 грн., №234 від 04.10.2016 р. на суму 32 500,00 грн., №239 від 01.11.2016 р. на суму 32 500,00 грн., які містяться в матеріалах справи та в яких зазначено одне єдине призначення платежу: оплата за морозиво зг.дог. № Д40 від 15.11.2013 р. (а.с. 153-207)

Доводи відповідача відносно того, що у платіжних дорученнях в призначенні платежу було помилково зазначено - оплата згідно договору № Д40 від 15.11.2013 р., що також, на думку відповідача, підтверджується листом від 07.06.2017 р., в якому зазначено, що протягом 2015 р. та 2016 р. відповідачем було сплачено за морозиво суму у розмірі 2 469 645,89 грн. та просило вказані кошти сплачені в рамках не існуючого договору № Д40 від 15.11.2013 р. повернути ПП АТТІКА-М як безпідставно отримані, судом до уваги не приймається, у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, між сторонами у справі існували досить тривалі господарські взаємовідносини ще з 2011 р., між ними кожного року укладались договори дистрибуції без їх пролонгації на наступний рік, в призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях, на які посилається відповідач як сплата за отриману продукцію в період 2015 р. - 2016 р., зазначено: оплата за морозиво зг.дог. № Д40 від 15.11.2013 р. та, як пояснив представник позивача, за попередні роки у відповідача існувала заборгованість та суми, які були ним сплачені у 2015 р. та в 2016 р. були зараховані як погашення боргу за період, який не входить до заявлених позовних вимог.

Згідно з п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03 2004 р. за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до абз. 2 п. 1.20 Інструкції, Банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов'язковим зазначенням у реквізиті "Призначення платежу" інформації, зазначеної платником у реквізитах "Платник" та "Призначення платежу" документа на переказ готівки.

У п. 2.3. зазначеної інструкції визначено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Згідно з п. 3.8. Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на наведене, за позивачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

У даному випадку, відповідач в платіжних документах не зазначав конкретний період, за який вноситься плата, а тому позивач міг здійснити зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за минулий період, що не визначений позивачем у даній справі як спірний.

Отже, оскільки у платіжних дорученнях, наданих відповідачем, не зазначено конкретних реквізитів товарних накладних за якими здійснювались платежі, то позивач правомірно зарахував їх в погашення заборгованості, що виникла раніше.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період 2016 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, відповідач визнав заборгованість в розмірі 1 669 984,85 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що на вказаному Акті звірки міститься підпис, який не належить Зайцеву С.А., суд зазначає, що у судовому засіданні було досліджено оригінал вказану Акту звірки, порівняно підписи Зайцева, які містяться на інших документах та встановлено, що дійсно є певні відмінності цих підписів. Однак, на запитання суду щодо можливого призначення судової почеркознавчої експертизи, відповідач не погодився та не надав обґрунтованих пояснень відносно того, що на вказаному акті міститься фірмова печатка ПП АТТІКА-М .

Доводи відповідача про те, що йому незрозуміло чому в Акті звірки взаємних розрахунків за період 2016 р. початковим сальдо є сума в розмірі 2 228 500,67 грн., судом до уваги не приймається, оскільки позивачем було зазначено вказану суму як заборгованість на початок 2016 р., яка існувала у відповідача за 2015 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач розрахунки за договорами № Д40 від 11.12.2014 р. та 12.11.2015 р. здійснював з порушенням строків, передбачених в п.4.1. вказаних договорів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 673 828,69 грн. за отриману продукцію відповідно до окремих Товарних накладних, які були оформлені у 2015 р. та 2016 р.

Також, не погоджуючись з позовними вимогами відповідач стверджує, що на окремих спірних Товарних накладних, наданих позивачем до матеріалів справи, відсутні підписи Зайцева С.А. або іншої уповноваженої особи, проте вказані доводи судом до уваги не приймаються, оскільки копії цих товарних накладних також надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, та враховані у своєму контррозрахунку (а.с. 95, 96, т. 2), і його доводи щодо надання позивачем суду підроблених Товарних накладних не підтверджені належними засобами доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 673 828,69 грн. за договорами № Д40 від 11.12.2014 р. та 12.11.2015 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано штраф в розмірі 20 % від своєчасно несплаченої суми вартості продукції у розмірі 123 576,00 грн. та пеню в розмірі 14 102,74 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.5.1. договорів № Д40 від 11.12.2014 р. та 12.11.2015 р., за невиконання та/або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та законодавством України.

У пункті 5.4. вказаних договорів встановлено, що у разі затримки розрахунків за отриману Продукцію до Покупця-Дистриб'ютора застосовуються санкції передбачені договором та додатками до нього.

Пунктом 5.5. зазначених договорів передбачено, якщо строк затримки розрахунків за відпущену Покупцю-Дистриб'ютору Постачальником по цьому договору Продукцію перевищує 30 календарних днів з дати настання терміну оплати, Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику, за письмовою вимогою останнього, штраф в розмірі 20% від своєчасно не сплаченої суми вартості Продукції за кожний повний календарний місяць, протягом якого відбувалась затримка розрахунків.

Щодо нарахування штрафу відповідач не надав суду заперечень відносно арифметичного розрахунку.

Отже, суд перевіривши розрахунок 20 % штрафу у розмірі 123 576,00 грн., наданого позивачем, приходить до висновку, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, умовам зазначених договорів та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 14 102,74 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ України.

Відповідач заперечив щодо стягнення пені в розмірі 14 102,74 грн. у зв'язку із тим, що вона нарахована з пропуском строку позовної давності. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ст.ст. 207, 256, ч. 1 ст. 258, ст. 259 Цивільного кодексу України , ч. 6 ст. 232 ГК України та зазначив, що за відсутності вчиненого в письмовій формі самого правочину та встановлення (збільшення) строків позовної давності, отже штрафні санкції нараховані з 16.06.2015 р. неправомірно, а саме з пропуском шестимісячного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, відповідачем заявлено вимогу не про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені, а порушення відповідачем строку нарахування пені, який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, суд перевіривши розрахунок пені позивача зазначає, що ним при здісненні нарахувань було перевищено шестимісячний строк нарахування, тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені.

Відповідно до розрахунку суду, який здійснений за допомогою КП Законодавство загальний розмір пені складає 8 235,46 грн., а саме за період з 21.07.2015 р. по 16.01.2016 р. - 277,69 грн., за період з 29.08.2016 р. по 23.02.2017 р. - 7 957,77 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 99 311,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 393 901,10 грн.

Судом перевірено за допомогою КП Законодавство розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що вказані розрахунки здійснені по кожній Товарній накладній окремо, за якими настають різні строки оплати, отже суд приходить до висновку, що ці розрахунки є вірним, сума в розмірі 99 311,00 грн. 3% річних та сума в розмірі 393 901,10 грн. інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язати ПП АТТІКА-М повернути ПАТ Львівський холодокомбінат одержане ним обладнання в кількості 560 одиниць, а саме: морозильні вітрини М 300S у кількості 42 одиниці, морозильні вітрини М 400S у кількості 186 одиниць, морозильні вітрини М 400 SL у кількості 15 одиниць, морозильні вітрини М 500S у кількості 4 одиниці, морозильні вітрини М 1000V у кількості 2 одиниці, морозильні вітрини UDD 400 SCEB у кількості 303 одиниці, морозильні вітрини АНТ RIO S125 у кількості 4 одиниці, морозильні вітрини АNТ RIO Н125 у кількості 2 одиниці, морозильні вітрини М 800S у кількості 2 одиниці. Загальна кількість морозильних вітрин в оренді 560 одиниць, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5 Додатку №1 до договору № Д40 від 11.12.2014 р., Додатку №1 до договору № Д40 від 12.11.2015 р., технічний стан, серійні номери, цілісність і комплектність Обладнання на момент передачі Покупцю-Дистриб'ютору зазначаються в Актах прийому-передачі, що є невід'ємними частинами Додатку та Договору.

Відповідно до п. 20 Додатку №1 до договору № Д40 від 11.12.2014 р., Додатку №1 до договору № Д40 від 12.11.2015 р., після закінчення дії даного Додатку до Договору, у випадку дострокового розірвання Договору, у інших випадках, передбачених Договором та/або Додатками до нього, Покупець-Дистриб'ютор зобов'язується повернути Обладнання Постачальнику протягом 14 календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору, у наступному порядку: обладнання, яке знаходиться на складі (в іншому приміщенні) Покупця-Дистриб'ютора - повертається силами та за рахунок Покупця-Дистриб'ютора на склад Постачальника: м. Львів, вул. Повітряна, 2 згідно Акту приймання-передачі.

Згідно з п. 20 в редакції Додатку №1 до договору № Д40 від 11.12.2014 р. передбачено, що обладнання, яке знаходиться в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті тощо) повертається у місці його знаходження згідно Дислокації відповідно до Акту приймання-передачі. Кожна із сторін повинна забезпечити обов'язкову присутність своїх уповноважених представників в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті тощо), яка виступає місцем передачі Обладнання своїми силами та свій рахунок.

У випадку, якщо обладнання, яке було розташоване в роздрібній точці продажу (магазині, кіоску, супермаркеті тощо) згідно поданої відповідно до п. 14 даного Додатку Дислокації не передане Покупцем-Дистриб'ютором у встановленому порядку та у встановлений цим пунктом строк Постачальнику - Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику штрафу в розмірі 1 000 грн. за кожне порушення порядку та строків передачі однієї одиниці обладнання. Штраф може стягнений в порядку встановлений Договором.

Відповідачем надано суду до матеріалів справи, Акт звірки по обладнанню від 11.11.2016 р. відносно наявності у Покупця-Дистриб'ютора переданого Постачальником майна, в якому вказано 581 позицію з зазначенням місцезнаходження майна у третіх осіб та передача окремих позицій ПАТ "Львівський холодокомбінат". (а.с. 208-217, т. 2)

Однак, вказаних Акт не підписаний сторонами та не скріплений печатками підприємств.

Також, відповідачем надано Акти №1, 2, 3 прийому-передачі морозильних камер за жовтень 2017 р., відповідно до яких 12.10.2017 р., 16.10.2017 р. відповідач повернув позивачу загалом 68 позицій відповідного майна. (а.с. 220-222, т. 2)

В матеріалах справи міститься Балансова довідка морозильних вітрин, переданих у тимчасове користування ПП АТТІКА-М станом на 30.08.2017 р., за підписами голови правління ПАТ "Львівський холодокомбінат" та головного бухгалтера підприємства, в якій не зазначено загальної кількості майна переданого відповідачу. Зазначену довідку надано позивачем до позовної заяви (а.с. 128-135, т. 1)

Також, позивачем надано до матеріалів справи Балансову довідку від 05.03.2018 р. №820, в якій зазначено 581 позицію майна із зазначенням їх серійних номерів, переданого ПП АТТІКА-М , отже спірне майно є індивідуально визначеним.

Враховуючи вимоги статті 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, у рішеннях за позовами про витребування майна чи про визнання права власності на майно - найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Пленуму ВГСУ Про судове рішення від 23.03.2012 р. № 6.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем певний перелік майна було повернуто позивачу відповідно до Актів прийому-передачі, однак позивачем належним чином не обґрунтовано та не надано суду доказів на підтвердження того, яке саме майно на даний час знаходиться у відповідача з зазначенням його індивідуальних ознак (серійних номерів), місця їх знаходження, доказів того, що відповідач відмовляється повертати майно позивачу відповідно до умов п. 20 Додатку №1 до вказаних договорів, отже у суду відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги про повернення майна позивачу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 560 000,00 грн. штрафних санкцій відповідно до п. 20 Додатку №1 до договорів за відмову від повернення вказаного у позовній заяві майна.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути на користь позивача 560 одиниць морозильних вітрин, однак, при цьому надає суду Балансову довідку від 05.03.2018 р. №820, в якій зазначено 581 одиниць майна, переданого ПП АТТІКА-М .

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів щодо кількості майна, яке перебуває у відповідача, штраф в розмірі 1 000 грн. розраховується за кожне порушення порядку та строків передачі однієї одиниці обладнання, в задоволенні позовної вимоги про повернення майна позивачу відмовлено, суд вважає за необхідне щодо стягнення з відповідача 560 000,00 грн. штрафних санкцій відмовити.

Інші доводи сторін у відповідних частинах судом до уваги не приймаються в силу вищенаведеного.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесених позивачем за майнову вимогу у розмірі 42 970,80 грн. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 193,30 грн. понесених позивачем за немайнову вимогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АТТІКА-М" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 71/1, код ЄДРПОУ 36969126) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (79025, м. Львів, вул. Повітряна, буд. 2, код ЄДРПОУ 01553706) суму основного боргу за договорами № Д40 від 11.12.2014 р. та 12.11.2015 р. у розмірі 1 673 828 (один мільйон шістсот сімдесят три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 69 коп., 20 % штрафу у розмірі 123 576 (сто двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 99 311 (дев'яносто дев'ять тисяч триста одинадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 393 901 (триста дев'яносто три тисячі дев'ятсот одна) грн. 10 коп., пеню в розмірі 8 235 (вісім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 482 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 79 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 22.03.2018 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.