Рішення

від 14.03.2018 по справі 908/2274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 Справа № 908/2274/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (69060 м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2а)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Добровольської Марини Вікторівни (69118 АДРЕСА_2)

про стягнення 28 572 грн. 35 коп.

За участю представників:

позивача: Штаудінгер А.В., дов. № 8 від 08.10.2016 р.

відповідача: Морозов В.С., дов. № 4607 від 09.12.2017 р.

СУТЬ СПОРУ:

16.11.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Добровольської Марини Вікторівни, м. Запоріжжя про стягнення суми боргу в розмірі 28 572 грн. 35 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 р., справу № 908/2274/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.11.2017 р. порушено провадження у справі № 908/2274/17 присвоєно справі номер провадження 27/141/17 та призначено судове засідання на 11.12.2017 р.

В судовому засіданні 11.12.2017 р. судом оголошено перерву, на підставі ст. 77 ГПК України, до 16.01.2018 р., для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 16.01.2018 р. суддею оголошено, що з 15.12.2017 р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017 р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16.01.2018 р. судом було проведено підготовче засідання у справі № 908/2274/17 за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017)

Ухвалою суду від 16.01.2018 р., відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 14.02.2018 р.

Ухвалою суду від 14.02.2018 р., відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 13.03.2018 р.

Ухвалою суду від 13.03.2018 р. було оголошено перерву на 14.03.2018 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв'язку з усним клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 14.03.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 14.03.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав витребуваний судом розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, зазначив, що розмір орендної плати за червень 2015 року має складати 2311,00 грн., а загальний розмір позовних вимог по справі № 908/2274/17 - зменшений до 16132,95 грн. Крім того, відповідач просить суд розглянути пропозицію щодо зменшення розміру позовних вимог по справі № 908/2274/17 до 16 132,95 грн., та розстрочити оплату зазначеної заборгованості - на строк до 2 років.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, оцінивши представлені в його обґрунтування докази, суд вважає заяву відповідача такою, як передчасно поданою, однак відповідач не позбавлений права звернутися з даним клопотання після набрання рішення законної сили.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

11.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Добровольською Мариною Вікторівною (орендар) укладений договір оренди приміщення № 1103.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування наступне нежитлове приміщення з системами енергопостачання, площею 1 048,00 м.кв. за адресою м. Запоріжжя вул. Чубанова, 2А.

Згідно розділу 2 договору орендоване приміщення надається орендарю для здійснення діяльності з оздоровчої верхової їзди, кінного спорту для інвалідів, рекреаційна верхова їзда.

Передача приміщення в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за Актом прийому-передачі, який повинен бути підписаний сторонами впродовж п'яти днів з моменту підписання даного договору, скріплений печаткою, та є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).

11.03.2014 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати у перший місяць складає 4 622 грн. 00 коп., включаючи ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 та п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди, укладеної між сторонами 10.08.2014 р., термін оренди починається з моменту підписання акту прийому-передачі обома сторонами і складає 9 місяців. Термін оренди може бути скорочений або продовжений на підставі додаткової угоди до договору. Обчислення орендної плати починається з дня підписання акту прийому - передачі (тобто за неповний місяць). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць, але не може бути меншою за розмір визначений у п. 5.1. розділу 5 Договору оренди № 1103 від 11.03.2014 р.

Дія даної додаткової угоди поширюється з 10.08.2014 р.

Відповідно до п. 5.5 договору всі витрати пов'язані з енергопостачанням (електроенергія, вода, каналізація та інші витрати), розраховуються згідно з Порядком розрахунків по енергозабезпеченню (Додаток №1 до даного договору) та сплачуються орендарем окремо від орендної плати на підставі рахунків, наданих орендодавцем, у 5-ти денний термін з моменту їх отримання.

Як підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників позивача та відповідача, по закінченню терміну оренди сторони орендних відносин не припинили, орендар майно не повернув, продовжував їм користуватись, з боку орендодавця заперечень з приводу цього не було.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи зазначене та керуючись нормами статті 764 ЦК України договір оренди № 1103 від 11.03.2014 р. був поновлений на 9 місяців, тобто до 11.09.2015 р.

Пунктом 5.7 договори сторони узгодили, що орендодавець, на протязі дії договору оренди, має право збільшення суми орендної плати у зв'язку зі зміною економічної кон'юнктури, цін та тарифів, з письмовим попередженням орендаря. У випадку непогодження орендаря, орендодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово попередивши орендаря за один місяць.

19.01.2015 р. за вих. № 2 позивач надіслав на адресу відповідача лист, відповідно до якого повідомив про те, що з жовтня 2014 р. виникло збільшення поголів'я коней, які знаходяться на території ТОВ Джаз-А , що призвело до збільшення суми орендної плати з 01.01.2015 р., так як розрахунок орендної плати в сумі 4 622 грн. 00 коп. складався на підставі того, що кількість коней складає не більше 5 тисяч. Позивач повідомив, що сума орендної плати складатиме 14 500 грн. 00 коп. в перший місяць (тобто за січень 2015 року). Орендна плата за наступні місяці буде корегуватися на індекс інфляції.

Лист позивача отримано відповідачем особисто 23.01.2015р. о. о 15-00 год., про що свідчить відмітка (особистий підпис відповідача прізвище, ім'я по батькові) на самому листі, будь-яких письмових заперечень щодо збільшення розміру орендної плати відповідач на адресу позивача не направляв, що свідчить про погодження із земними умовами договору в частині суми орендної плати.

Відповідач зі збільшенням вартості орендної плати погодився, про що свідчать підписані: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 від 28.02.2015 р. за лютий 2015 р. та рахунок-фактура № СФ-0000019 від 28.02.2015 р. на суму 10 825 грн. 50 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000032 від 31.03.2015 р. та рахунок-фактура № СФ-0000034 на суму 11 399 грн. 26 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 30.04.2015 р. та рахунок-фактура № СФ-0000047 на суму 12 630 грн. 38 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000046 від 30.04.2015 р. та рахунок-фактура № СФ-0000048 на суму 2 096 грн. 36 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000059 від 31.05.2015 р. та рахунок-фактура № СФ-0000062 на суму 14 398 грн. 63 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000060 від 31.05.2015 р. та рахунок-фактура № СФ-0000063 на суму 1 694 грн. 16 коп., враховуючи ПДВ.

У зв'язку із закінченням строку дії договору, 30.06.2015 р. між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар передав орендодавцю орендоване майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2А, загальною площею 1048,00 кв.м., інв. № 688.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором щодо передачі майна виконав належним чином, в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати виконав не в повному обсязі, в результаті чого борг відповідача перед позивачем склав 28 572 грн. 35 коп.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати орендної плати.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди). Поняття найм і оренда використовуються в Цивільному кодексі України як синомічні. Як наслідок, похідні від них терміни наймодавець , орендодавець , що також вживаються як тотожні.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди приміщення № 1103 від 11.03.2014 р. позивач 03.09.2015 р. за вих. № 140 надіслав на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 р. № ОУ-0000082, від 30.06.2015 р. № ОУ-0000086 та рахунки-фактура № СФ-00000083 від 30.06.2015 р. на суму 14 715 грн. 40 коп., № СФ-0000086 від 30.06.2015 р. на суму 696 грн. 89 коп. враховуючи ПДВ.

Надсилання вказаного листа та доданих до нього документів на адресу відповідача, підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку та опису вкладення у рекомендований лист.

Дані документи повернулися на адресу позивача, з відміткою відділення потового зв'язку за истечением строка хранения .

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що розрахунок орендної плати відповідає нормам законодавства та положенням договору, відповідач безпідставно та неправомірно відмовив позивачу в підписання актів здачі-прийняття та оплаті орендної плати у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Доказів виконання зобов'язання й перерахування позивачу заявленої суми або доказів, які спростовують позовні вимоги, відповідач суду не надав.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та відхиляються судом оскільки не підтверджені жодним письмовим доказом. Відповідач не надав письмових доказів, які б підтвердили його непогодження із збільшеною позивачем сумою орендної плати, про намір розірвати договір в односторонньому порядку, про що повинен був попередити орендодавця письмово за один місяць.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А", м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Добровольської Марини Вікторівни, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Добровольської Марини Вікторівни (69118 АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 03 квітня 2003 р. Комунарським РВ ЗМУ УМВД України в Запорізькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ-А" (69060 м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2а, код ЄДРПОУ 20525319) суму боргу в розмірі 28 572 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят два) грн. 35 коп., 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 23.03.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова