Постанова

від 22.03.2018 по справі 804/7840/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 рокусправа № 804/7840/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:                    Семененка Я.В.

           судді:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:          Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу комунального закладу освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (головуючий суддя Рябчук О.С.) у справі №804/7840/17 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до комунального закладу освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування,-

в с т а н о в и В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом, в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, а саме: будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Іванівка, вулиця Центральна, буд. 58 комунального закладу освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області, до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації та зобов'язання зупинити експлуатацію вищезазначеного об'єкта.

Заявлений позов обґрунтовувався тим, що в ході позапланової перевірки комунального закладу освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області встановлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, у зв'язку з чим експлуатація закладу створює загрозу життю та здоров'ю людей.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про наявність порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, під час діяльності навчального закладу, які створюють загрозу для життя та здоров'я людей та які не усунуті на час розгляду справи, що є підставою для вжиття заходів реагування.

Не погоджуючись з постановою суду, комунальний заклад освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Порушення норм процесуального права, за

позицією відповідача, полягає у тому, що судом розглянуто справу за правилами спрощеного провадження без достатніх для цього правових підстав, оскільки суд не врахував значення справи для сторін, її складність та думку сторін з приводу можливості чи неможливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження. З цих підстав відповідач вказує на порушення його права на справедливий суд. Крім цього, за позицією відповідача, судом обрано спосіб захисту права, який не відповідає вимогам ст..5 КАС України, є неспіврозмірним та не відповідає дійсним обставинам справи. Щодо суті спірних правовідносин, то за позицією відповідача задоволення позову у такий спосіб як зупинення експлуатації (роботи) об'єктів можливо лише у випадку виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та здоров'ю людей. За позицією відповідача у спірному випадку такої загрози не існувало, а виявлені перевіркою порушення можуть вказувати лише про вірогідний характер виникнення небезпечних для життя та здоров'я подій. Порушення норм матеріального права, за позицією відповідача, полягає у тому, що позивач, в силу приписів Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», був позбавлений можливості проводити заходи державного нагляду, оскільки вказаним Законом до 31 грудня 2018 року встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів, а позапланові заходи можуть проводитися виключно із підстав, які прямо визначені Законом і таких підстав, у спірному випадку не існувало. Крім цього, відповідач вказує на те, що до нього не можуть бути застосовані норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки він не є суб'єктом господарювання. Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень можливе лише у разі, якщо підконтрольною організацією не будуть виконані законні вимоги органу державного контролю, які відображені у відповідному рішенні суб'єкта владних повноважень (приписі, розпорядженні чи постанові). Оскільки у спірному випадку таких вимог позивачем пред'явлено не було, то, за позицією відповідача, у позивача не існувало правових підстав для звернення до суду із позовом про вжиття заходів реагування.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів відповідача про порушення судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що провадження у цій справі відкрито судом 27 листопада 2017 року, тобто під час дії Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017р.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.183-2 КАС України (у вказаній редакції) скорочено провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Таким чином, суд першої інстанції, з огляду на предмет спору у цій справі, правомірно відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку скороченого провадження.

При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції запропонував відповідачу у 10-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, подати заперечення проти позову та докази, які у нього є, або заяву про визнання позову.

Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 29.12.2017р., що підтверджується зворотнім поштовим відправленням (а.с.28).

Тобто, відповідач був обізнаний про відкриття провадження у справі, але своїм процесуальним правом щодо надання заперечень на позов, будь-яких клопотань чи заяв, не скористався.

Таким чином, після отримання доказів щодо належного повідомлення відповідача про надходження позову та відкриття провадження у справі, суд першої інстанції вправі був розглянути справу.

На час розгляду справи у суді першої інстанції набули зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаними змінами не передбачалась можливість розгляду справи у порядку скороченого провадження, натомість, запроваджено новий порядок позовного провадження, а саме за правилами загального позовного провадження та за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції, з урахуванням положень ч.3 ст.3 КАС України, правомірно застосовував положення КАС України в редакції, які набрали чинності 15.12.2017р.

Визначивши категорію справ, які можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження (ст..257 КАС України) та дійшовши правильного висновку про те, що ця справа не відноситься до справ, які можуть розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції правомірно розглянув справу у порядку спрощеного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що чинні положення КАС України не зобов'язують суди розпочинати розгляд справи знову та за новими правилами ,у випадку відкриття провадження у цих справах до внесення змін у Кодекс адміністративного судочинства України.

Щодо суті спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у період з 02 листопада 2017 року по 10 листопада 2017 року відповідно до наказу від 02.10.2017 р. №7, посвідчення на перевірку № 81 від 30.10.2017р., Петриковським районним сектором Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки комунального закладу освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області, а саме, комплекс будівель та територію за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Іванівка, вулиця Центральна, буд. 58.

За результатами перевірки складено акт №78 від 10.11.2017 р., в якому встановлено порушення, у тому числі щодо не забезпечення пожежної безпеки, техногенної безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Так, зокрема, перевіркою було виявлено порушення у вигляді:

- не виконано захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”, що є порушенням підпункт 1.21, п. 1 Наказ МВС України від від 30.12.2014р. № 1417 “Правила пожежної безпеки в Україні” (далі ППБУ), пункт 15 додаток А ДСТУ Б В.2.5-38:2008 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”;

- будівлю комунального закладу освіти Іванівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту”, а саме: системою пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, що є порушенням підпункт 1.2, розділ V ППБУ; підпункт 7.3, п. 7, таблиця А.1, додаток А, підпункт 5.1, п. 5 таблиця Б.1, додаток Б ДБН В.2.5– 56:2014 “Системи протипожежного захисту”;

- дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, що є порушенням підпункт 2.5, 2.6, пункт 2, розділ III ППБУ;

- з метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння не проведено обов'язкове страхування членів пожежної дружини (команди) в Порядку функціонування добровільної пожежної охорони затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 564, що є порушенням п.12, розділ II ППБУ; пункти 1, 8, 9, 16 ПКМУ від 17.07.2013 № 564;

- водонапірну башту не забезпечено під'їздом з твердим покриттям та не пристосовано для відбору води пожежно-рятувальною технікою будь-якої пори року. На корпус водонапірної башти не нанесено позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежно-рятувальною технікою, що є порушенням підпункт 2.1, п. 2, розділ V ППБУ;

- пожежний гідрант знаходиться в неробочому стані та не в змозі забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями, що є порушенням підпункт 2.1, п. 2 розділ V ППБУ;

- працюючий персонал не забезпечено засобами індивідуального захисту, захисту органів дихання у відповідності до встановлених вимог, що є порушенням п. 4.3.1 Наказ МНС України від 15.08.2007 р. № 557 (далі - ПТБ), п.п. 9, 10, 11 ПКМУ від 19.08.2002, № 1200;

- захисна споруда цивільного захисту № б/н обмежено готова до прийняття осіб, що укриваються (Акт комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту від 17.05.2017 р.). що є порушенням ст. 32 КЦЗУ; п.п. 15, 16, ч. 1 ст. 20 ПКМУ від 25.03.2009 р. № 253.

Виявлення за результатами перевірки вказаних порушень, які, за позицією органу державного контролю, створюють загрозу життю та здоров'ю людей, стало підставою звернення з позовом до суду.

Визначаючи наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Відповідно до ст..64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно із ст. 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики, у тому числі, у сфері пожежної та техногенної безпеки, що передбачено Указом Президента України від 16 січня 2013 №20/2013 "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій".

Відповідно до пп.57 п.4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року №20/2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань організовує та проводить перевірку додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, організації виконання заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на підприємствах, в установах, організаціях, що входять до складу залізничного, автомобільного, авіаційного, морського та річкового транспорту, на базах складах, арсеналах зберігання та у місцях виробництва, утилізації ракетно-артилерійського озброєння, компонентів рідкого ракетного палива.

Згідно статті 68 Кодексу Цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Таким чином, встановивши повноваження ДСНС України та прийнявши до уваги встановлені перевіркою факти експлуатації об'єктів з порушенням вимог пожежної безпеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність повноважень у позивача для звернення з відповідним позовом до суду.

Визначаючи наявність чи відсутність підстав для застосування заходів реагування на яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з встановлених перевіркою порушень, які фактично не заперечувались відповідачем та які свідчать про експлуатацію об'єктів навчального закладу з порушенням вимог пожежної безпеки, що у свою чергу становить загрозу життю та здоров'ю людей.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі порушення, у разі виникнення пожежної небезпеки, будуть нести реальний, а не вірогідний характер, як про те зазначав відповідач в апеляційній скарзі.

Так, суд правильно вказав на те, що при відсутності або невідповідність захисту будівлі від прямих ударів блискавки та захисту від вторинних дій блискавки у випадку удару блискавки в будівельні конструкції виникає небезпечне іскріння, полум'я та електричний струм, що виник у результаті виносу високої напруги на струмопровідні частини конструкцій, апаратів, агрегатів, сприяє виникненню пожежі з її небезпечними факторами та розповсюдженням їх до шляхів евакуації та місць перебування людей, та створює загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відсутність або не відповідність вогнезахисної обробки конструктивних елементів будівлі або невідповідність стану вогнезахисної обробки, під впливом небезпечних факторів пожежі, призводить до її руйнування, поширення пожежі зі збільшенням продуктів горіння, чадного газу та впливу підвищених температур та їх розповсюдження до шляхів евакуації, що унеможливить евакуацію людей з будівлі.

Відсутність автоматичної системи пожежної сигналізації та системи оповіщення призведе до пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей, які перебувають у будівлі, в зв'язку з чим первинні засоби пожежогасіння будуть не ефективними, продукти горіння та чадний газ унеможливлять своєчасну та безпечну евакуацію людей з будівлі та призведуть до отруєння людей що перебуватимуть у ній, гасіння пожежі здійсниться лише після прибуття пожежних підрозділів з необхідними засобами гасіння.

Відсутність протипожежного водопостачання або невідповідність протипожежного водопостачання вимогам чинних будівельних норм призводить до унеможливлення гасіння пожежі, допускає розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, та збільшення продуктів горіння, чадного газу та впливу підвищених температур, що в свою чергу створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей унеможливлюючи евакуацію людей з будівлі.

Не відповідність технічного стану пожежних гідрантів призводить до унеможливлення гасіння пожежі, допускає розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, та збільшення продуктів горіння, чадного газу та впливу підвищених температур, що в свою чергу створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей унеможливлюючи евакуацію людей з будівлі.

Відсутність засобів індивідуального захисту призведе до ураження органів дихання працюючого персоналу, що може збільшити кількість летальних випадків.

Відсутність належного утримання, використання захисної споруди цивільного захисту призведе до ураження працюючого персоналу небезпечними факторами, що може збільшити кількість летальних випадків.

Таким чином, проаналізувавши суть виявлених перевіркою порушень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, які визначені ст..70 Кодексу цивільного захисту України, для задоволення позову шляхом зупинення експлуатації об'єктів навчального закладу.

З огляду на встановлені обставини справи, доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом обрано спосіб захисту права, який не відповідає вимогам ст..5 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у спірному випадку позивач звертався не за захистом порушеного права, а реалізовував свої повноваження, які визначені, зокрема, Кодексом цивільного захисту України та яким прямо встановлена можливість звернення до адміністративного суду органом виконавчої влади, який здійснює нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача правових підстав для проведення заходів контролю з огляду на положення Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», в редакції на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, встановлено до 31 грудня 2017року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Позапланові заходи контролю здійснюються виключно з підстав, передбачених ст..3 вказаного Закону.

Отже, вказаним Законом введено обмеження щодо здійснення заходів контролю (планових чи позапланових) у сфері господарської діяльності.

Відповідач є комунальним закладом освіти і не відноситься до суб'єктів господарської діяльності, про що останній і зазначає в апеляційній скарзі, а отже обмеження щодо проведення перевірок, які встановлені Законом, на нього не розповсюджуються.

Необгрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і доводи заявника апеляційної скарги про те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень можливе лише у разі, якщо підконтрольною організацією не будуть виконані законні вимоги органу державного контролю, які відображені у відповідному рішенні суб'єкта владних повноважень (приписі, розпорядженні чи постанові).

Тобто, за позицією відповідача, лише у випадку пред'явлення органом державного контролю вимог щодо усунення виявлених порушень, які оформлюються у вигляді приписів, розпоряджень чи постанов, у останнього виникає право на звернення до суду із позовом про вжиття заходів реагування.

Така позиція відповідача є безпідставною, оскільки жодний із нормативно-правових актів, на які посилається відповідач, не ставить в залежність право органу державного контролю на звернення до суду із позовом про вжиття заходів реагування від попереднього пред'явлення ним вимог про усунення порушень. Орган державного контролю має право пред'явити такі вимоги незалежно від його звернення чи не звернення до суду із відповідним позовом та відповідно має право звернутися до суду із позовом незалежно від того чи пред'являлися ним попередньо вимоги про усунення порушень.

Встановивши зазначені обставини справи та дослідивши доводи і аргументи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального закладу освіти – Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Петриківської районної ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі №804/7840/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст..329 КАС України

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.03.2018р.

Повне судове рішення складено 23.03.2018р.

Головуючий суддя:                                                                                Я.В. Семененко

           Суддя:                                                                                Н.А. Бишевська

           Суддя:                                                                                І.Ю. Добродняк