Окрема думка

від 19.03.2018 по справі 910/10184/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. стосовно постанови від 19.03.2018 по справі № 910/10184/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

У червні 2017 Приватна організація „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

За наслідком розгляду заявлених вимог, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/10184/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 40492094) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15, літера А, нежиле приміщення 18; ідентифікаційний код 39019265) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено повністю.

Дане рішення мотивоване тим, що виключні майнові авторські права на музичні твори "Strong Enough" та "Sun Valley Jump" належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення відповідачем угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаного твору, що є підставою для стягнення з ТОВ "ДІОНІС І МЕТІДА" компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 22 від 21.12.2017, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/10184/17; вирішити питання стосовно повороту виконання рішення.

Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду прийнято при неповному дослідженні доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 19.03.2018 по справі № 910/10184/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/10184/17 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/10184/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач набув права вимагати і одержувати від третіх осіб будь-які види винагород і компенсацій за використання творів, зокрема "Strong Enough" (виконавець "Cher") та "Sun Valley Jump" (виконавець "Glenn Miller"), а Організація в свою чергу - звертатися до суду із відповідними позовами в інтересах позивача. Разом з тим, судова колегія встановила, що відповідач правомірно використовує спірні музичні твори, а отже не вбачається підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Погоджуючись в цілому з прийнятою постановою, я, суддя Київського апеляційного суду Верховець А.А., при прийнятті рішення по даній справі залишився у меншості в частині вважати доведеним право ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на виключні майнові авторські права на твори і свою думку вважаю за необхідне викласти окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОНІС І МЕТІДА" про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом використання у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди музичних творів "Strong Enough" (виконавець "Cher") та "Sun Valley Jump" (виконавець "Glenn Miller"), що є підставою для стягнення відповідної компенсації у мінімально допустимому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Відповідно до п. 30.1 Постанови №12, у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

З наведеного слідує, що у разі неодноразової передачі майнових прав на твір має бути встановлений весь ланцюг суб'єктів авторського права і обсяг прав які передавались від однієї особи (суб'єкта) до іншої, від автора до позивача у справі.

Отже, у разі відсутності Свідоцтва на твір позивач повинен довести належність йому майнових авторських прав на твір.

Пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Приватна організація „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" доводячи належність їй авторського права на музичні твори "Strong Enough" (виконавець "Cher") та "Sun Valley Jump" (виконавець "Glenn Miller"), посилається на договір №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 про управління майновими авторськими правами (укладений між ПО "ОКУАСП" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") та ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (укладений між ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (м. Москва, Російська Федерація) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна " (м. Київ, Україна.).

З даних договорів прослідковується передача майнових авторських прав на спірні музичні твори від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" до ПО "ОКУАСП". Отже, вбачається неодноразова передача майнових прав на спірні музичні твори. Таким чином, враховуючи рекомендації Вищого господарського суду України надані в п. 30.1 постанови пленуму № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", для з'ясування питання, який саме обсяг майнових прав було передано ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (згідно п. 3.1 Ліцензійного договору всі права по відношенню до творів, які надаються ліцензіату згідно даного Договору, обмежені об'ємом прав, наданих ліцензіару оригінальними клієнтами або ліцензіатами, або іншими правовласниками) судовою колегією має бути досліджено весь ланцюг передачі майнових прав від правовласників спірних музичних творів до ПО "ОКУАСП".

При цьому, договори про перехід виключних майнових авторських прав на музичні твори "Strong Enough" та "Sun Valley Jump" від правовласників музичного твору до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" в матеріалах справи відсутні та не надані позивачем ані суду першої інстанції, ані Київському апеляційному господарському суду.

Разом з тим, слід звернути увагу, що відповідно до п. 8.1 Договору про управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 видавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов'язується забезпечувати Організацію інформацією, яка необхідна для управління його правами, а згідно п. 8.2 Договору видавник зобов'язується впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного запиту повідомляти Організацію про наявність прав на об'єкти авторського права, факт неправомірного використання яких встановлено Організацією.

Таким чином, ПО "ОКУАСП" в підтвердження належності майнових авторських прав на спірні музичні твори мала змогу звернутись до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з відповідним запитом для отримання інформації відносно наявності у останнього прав на музичні твори "Strong Enough" та "Sun Valley Jump". Однак, даним правом ПП "ОКУАСП" не скористалось, що свідчить про недоведеність позивачем при зверненні до суду з даним позовом належності останньому майнових авторських прав на спірний музичний твір.

Посилання ж позивача на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) укладеного між ТОВ Ворнер мьюзік Україна та ТОВ Ворнер /Чаппел №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 слід вважати безпідставними.

Так, слід відмітити, що цей правочин є дійсно правомірним в повному обсязі але тільки для сторін цього правочину, оскільки відноситься до норм приватного права і відповідно розповсюджується на обмежене коло осіб, яких це стосується. Разом з цим, позивач не є автором творів "Strong Enough" та "Sun Valley Jump" і його право не є безспірним, а правочин укладений між ТОВ Ворнер мьюзік Україна та ТОВ Ворнер /Чаппел (№ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014) не є в повній мірі належним доказом і може стати таким тільки в сукупністю з іншими належними доказами. До того ж, вищезазначений договір за своєю правовою природою (видом) відноситься до змішаних, бо передбачає не тільки консенсуальну частину - узгодження істотних умов, а і реальну - передачу наявних у однієї сторони невиключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності другій стороні. Разом з тим, факт наявності реальних прав не є презюмованим, він має доводитись в порядку і засобами передбаченими законом.

З наведених вище мотивів, враховуючи, що Організацією не надано Свідоцтв на спірні музичні твори, не доведений весь ланцюг передачі майнових прав на зазначені об'єкти авторського права від автора до позивача, Київський апеляційний господарський суд у постанові від 19.03.2018, крім іншого, повинен був зазначити, що позивач, в порушення ст. 74 ГПК України, не довів належність йому авторського права на спірні музичні твори, а відповідно і права на захист, що є ще однією підставою для відмови у задоволенні позову.

Суддя

Київського апеляційного

господарського суду А.А. Верховець

"19" березня 2018 р.