Постанова

від 19.03.2018 по справі 922/4107/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Справа № 922/4107/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - Пономаренко В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №468 від 25.05.2006 , довіреність ПМ №033219 від 22.07.2018;

витяг з договору про надання правової допомоги та надання адвокатських послуг

№3/136 від 04.01.2018

Відповідач - не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивач - ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (вх. № 391Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05 лютого 2018 року по справі № 922/4107/17 про залишення позову без розгляду по справі № 922/4107/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" м. Полтава;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастаро", м. Харків;

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

06 грудня 2017 року ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Бастаро", в якому просить зобов'язати ТОВ "Бастаро" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 21960138,93 грн. за поставлені нафтопродукти та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу TOB "Бастаро".

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2018 у справі № 922/4107/17 (суддя Калантай М.В.) зазначену позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме: позивачем не надано доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

Повний текст зазначеної ухвали складено 12.02.2018.

Представник позивача - ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 22.02.2018, тобто в межах передбаченого законом строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду, засобами поштового зв'язку направив до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.02.2018 у справі № 922/4107/17, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу з урахуванням письмових пояснень (вх.№2284 від 16.03.2018) обґрунтовує тим, що вимогами позивача у даній справі є вимоги про зобов'язання вчинити дві дії шляхом: визнання грошових вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу. При цьому вимога про визнання грошових вимог є саме вимогою про вчинення дії, а не про встановлення обсягу заборгованості або її стягнення, при тому, що сума цієї заборгованості не є спірною сумою, оскільки визнається ТОВ Бастаро , про що свідчить укладений та підписаний з обох сторін Акт звірки взаємних розрахунків на загальну суму 21 960 138,93 грн.

Таким чином, як вважає позивач, ним було заявлено дві вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання яких оплачений в повному обсязі в порядку підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини другої статті 4 та частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір : платіжним дорученням № 8355 від 21.11.2017 - на суму 1600,00 грн. та платіжним дорученням від 19.12.2017 № 9189 - на суму 1600,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 922/4107/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 19.03.2018 о 14:10 та викликано представників учасників справи в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2018 підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, належним чином був повідомлений по дату, час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою пошуку поштового відправлення 6102224405714 - Укрпошта щодо кількох невдалих спроб вручення та повернення відправлення за закінченням терміну зберігання. Згідно з вимогами п.11, статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача , а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач подав до суду першої інстанції позов до ТОВ "Бастаро", в якому просить зобов'язати ТОВ "Бастаро" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 21960138,93 грн. за поставлені нафтопродукти та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу TOB "Бастаро".

При цьому, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1600,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 8355 від 21.11.2017.

Ухвалою від 08.12.2017 порушено провадження у даній справі, призначено судове засідання на 24.01.2018, а також зобов'язано позивача до дати судового засідання (тобто до 24.01.2018) доплатити судовий збір, виходячи з кількості та характеру заявлених позовних вимог (про визнання грошових вимог в розмірі 21960138,93 грн. та про зобов'язання відповідача включити їх до проміжного ліквідаційного балансу). Докази доплати судового збору надати суду для залучення до матеріалів справи.

11.01.2018 позивач надав суду першої інстанції докази доплати судового збору в розмірі 1600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №9189 від 19.12.2017.

Місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позовна заява містить дві позовні вимоги: 1) про зобов'язання відповідача визнання грошових вимог в розмірі 21960138,93грн., яка має вартісну оцінку, а отже є майновою вимогою; 2) про зобов'язання відповідача включити грошові вимоги в розмірі 21960138,93грн. до проміжного ліквідаційного балансу, яка має немайновий характер. Однак позивачем всупереч вимогам частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" при поданні даного позову сплачено судовий збір як за дві немайнові вимоги в розмірі 3200,00 грн. (по 1600,00 грн. за кожну з вимог) замість 241600,00 грн. (240000,00 грн. грн. за майнову вимогу та 1600,00 грн. за немайнову вимогу), у зв'язку з чим, з урахуванням вимог пункту 2 частини 1 статті 164 та пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України позов підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно частин 1, 2 статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1)залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3)закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 8 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Аналогічна норма містилася в пункті 3 частини 1 статті 57 ГПК України (в редакції станом на момент подання позову).

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі позову), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слід зазначити, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Разом з цим позовною вимогою майнового характеру є вимога, яка підлягає вартісній оцінці. Крім того, вимога майнового характеру характеризується тим, що впливає на склад майна позивача в сторону збільшення (відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги: 1) про зобов'язання ТОВ "Бастаро" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 21960138,93 грн. за поставлені нафтопродукти; 2) про забов'язання ТОВ "Бастаро" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" включити їх до проміжного ліквідаційного балансу TOB "Бастаро".

При цьому, перша вимога - про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 21960138,93 грн. за поставлені нафтопродукти є вимогою майнового характеру, оскільки підлягає вартісній оцінці та впливає на збільшення складу майна позивача.

Друга вимога - про забов'язання ТОВ "Бастаро" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" включити їх до проміжного ліквідаційного балансу TOB "Бастаро" є вимогою немайнового характеру, оскільки не містить вартісних характеристик, а отже не підлягає вартісній оцінці.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 21960138,93 грн. за поставлені нафтопродукти має немайновий характер, оскільки є саме вимогою про вчинення дії, а не про встановлення обсягу заборгованості або її стягнення, при тому, що сума цієї заборгованості не є спірною сумою, оскільки визнається ТОВ Бастаро , про що свідчить укладений та підписаний з обох сторін Акт звірки взаємних розрахунків на загальну суму 21 960 138,93 грн.

Однак колегія суддів вважає таке посилання необгрунтованим, оскільки визнання або невизнання відповідачем заборгованості є юридичним фактом, який лише впливає на результати розгляду відповідної позовної вимоги, проте таке визнання відповідачем заборгованості не може впливати на природу позовної вимоги, оскільки не змінює таких ознак майнової позовної вимоги, як спроможність підлягати вартісній оцінці та здатність впливати на збільшення складу майна позивача.

До того ж, у першій позовній вимозі позивач просить зобов'язати відповідача визнати заборгованість, яка виникла за укладеними між сторонами договорами, а тому незалежно від факту визнання відповідачем заборгованості за цими договорами вирішення спору за даною позовною вимогою потребує повного, всебічного та об'єктивного з'ясування судом характеру та змісту договірних правовідносин між сторонами, а також з'ясування наявності чи відсутності у відповідача заборгованості за цими договорами у грошовому виразі.

Таким чином, позовна заява поєднує в собі дві вимоги майнового і немайнового характеру, у зв'язку з чим відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за її подання підлягав сплаті позивачем за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із загальної суми грошових вимог до відповідача, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 240000,00грн.:

За першу позовну вимоги (майнового характеру) - 240000,00грн. (21960138,93 грн. х 1,5% = 329402,08грн., але не більше 240000,00 грн., тобто 150 х 1600,00 грн.).

За другу позовну вимогу (немайнового характеру) - 1600,00грн. (1 розмір 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року).

Проте, позивачем за першу (майнову) вимогу сплачено судовий збір лише в розмірі 1600,00грн., тобто в меншому, ніж встановлений чинним законодавством, розмірі. Загальна сума недоплаченого судового збору складає 238400,00грн.

За другу (немайнову) позовну вимогу позивач сплатив судовий збір у встановленому законодавством розмірі - 1600,00 грн.

Таким чином, оскільки позивачем не було виконано вимог пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України щодо подання до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, то місцевий господарський суд цілком правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми процесуального права, в доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування цієї ухвали відсутні.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, пунктом 2 частини 1 статті 164, пунктом 8 частини 1 статті 226, статтями 269, 270, 271, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05 лютого 2018 року по справі № 922/4107/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23.03.2018.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.