Рішення

від 19.03.2018 по справі 697/130/18

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/130/18

Провадження № 2/697/210/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Льон О.М.

з участю секретаря с/з- Дряновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каневі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ Авто Країна про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ТОВ Авто Країна про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що в жовтні 2017 року, з оголошення в мережі Інтернет, ОСОБА_2 дізнався про можливість придбання в офісі ТОВ Авто Країна , що розташований в м. Харків, трактора МТЗ, вартістю 498750 грн. 24.10.2017 позивач отримав від представника ТОВ Авто Країна за довіреністю ОСОБА_3 рахунок з реквізитами для сплати авансового внеску в розмірі 49875 гривень, та уклав договір доручення № 170138. Представник ТОВ Авто Країна повідомила, щоб ОСОБА_2 сплачував платіж частинами, які не перевищували 15 000,00 гривень.

24.10.2017 року позивач сплатив зазначений авансовий внесок у відділенні терміналі TS 207780 ПАТ КБ Приватбанк , вказавши при цьому, що призначенням платежу є сплата винагороди згідно договору доручення №170138, після чого зателефонував до відповідача та повідомив, що оплатив аванс. На той час представником ТОВ Авто Країна йому було роз'яснено, що 10 відсотків Позивач сплачує як аванс за придбання товару. Через неділю на початку листопада місяця 2017 року позивач в телефонному режимі дізнався від представника відповідача про нову вимогу товариства, зокрема, щодо сплати на їх користь ще 10% від загальної суми за придбання Трактора МТЗ, а також йому повідомлено, що він придбає автомобіль, а не трактор. На неодноразові телефонні звернення позивача до представників відповідача, останніми повідомлялось про необхідність додаткової сплати вищевказаної суми, після чого можна буде предметно розмовляти про умови надання автомобіля у власність. Детальніше ознайомившись з договором доручення, ОСОБА_2 дізнався, що за умовами укладеного ним договору він має отримати в користування легковий автомобіль Nissan Qashqai, а не Трактор МТЗ . Зателефонувавши до представника ТОВ Авто Країна , останній на зауваження позивача відносно невідповідності попередньо наданої інформації умовам договору пояснив, що даний договір є типовим і основна інформація про обраний транспортний засіб і платежі наявна у додатках до договору, які він отримає після проставлення відповідних печаток представниками ТОВ Авто Країна . Вважає за необхідне визнати договір доручення - недійсним, тому що договір складений з порушенням чинного законодавства, зокрема Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ Про захист прав споживачів , оскільки його умови є несправедливими і в цілому, суперечать принципу добросовісності. Оскільки відповідачем ТОВ Авто Країна було введено позивача в оману щодо природи, предмету і ціни договору. До договору доручення не було надано представником відповідача жодних додатків, які б роз'яснювали умови, порядок виконання зобов'язань по даному договору та інші вимоги до споживчого договору та і сам договір не було оформлено. В листопаді 2017 року ОСОБА_2 надіслав на адресу відповідача письмову заяву про розірвання договору з вимогою повернути сплачений ним авансовий внесок. Відповідачем його повідомлено про розірвання договору доручення листом від 10.11.2017 №36, та роз'яснено, що у випадку коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням строку вказаного у пункті 4.2.1. Договору, Винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору, поверненню не підлягає. Вважає, що відповідач спірним договором дорученням зловживає довірою ОСОБА_2 та ставить односторонньо жорсткі, агресивні та несправедливі умови в договорі. З огляду на такі обставини у позивача існують обґрунтовані сумніви в добросовісності відповідача. Вказаний договір має узгоджуватися з вимогами ст. 245 ЦК України та посвідчуватися нотаріально. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Просить суд визнати недійсним укладений між позивачем та відповідачем, договір доручення № 170138 від 24 жовтня 2017 року. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у сумі 49875,00 грн. - авансового внеску та 498,75 грн. - комісії банку, витрати понесені на сплату судового збору в сумі 704,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4500 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру серії ЧК №58538 від 05.01.2018 (а.с.11) не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с47), позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Авто Країна в судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи від представника відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 223 ЦПК України дає право суду у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), позивач та представник позивача проти постановлення заочного рішення не заперечують, відзив відповідачем на позов не подано, а тому суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами, в зв'язку з чим відповідно до ст. 223 ч. 4 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Згідно з частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходить з наступного.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2017 року між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Країна в особі представника, який діє на підставі довіреності №17 від 17.10.2014 - ОСОБА_3, було укладено договір доручення №170138, згідно якого повірений - ТОВ Авто Країна , уповноважений діяти від імені та в інтересах довірителя, зобов'язаний вчиняти в порядку та на умовах, визначених цим Договором, на території України юридичні дії щодо пошуку, інформування, консультування, пропонування, супроводження послуг та проведення робіт, пов'язаних із сприянням Довірителю в укладенні ним та/або від його імені договорів поставки, купівлі-продажу або будь-яких інших договорів за якими Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для Довірителя.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору Повірений, діючи від імені або за участю та за рахунок Довірителя, зобов'язаний укласти договір поставки або будь-який інший договір, за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб Nissan Qashqai ХЕ 1,2, вартість транспортного засобу визначається Довірителем на рівні 498750,00 грн. (а.с.26-29).

Умовами договору (п.3.1) встановлено, що за надання послуг за цим договором довіритель зобов'язаний сплатити на рахунок повіреного винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.3. договору - 49875,00 грн. Винагорода, зазначена в п.3.1 договору, сплачується довірителем не пізніше поточного дня, в якому укладено договір (п.3.2).

На виконання Договору Доручення №170138 від 24.10.2017 позивач ОСОБА_2 24 жовтня 2017 року сплатив на користь відповідача ТОВ Авто Країна винагороду за оплату товару/послуги в розмірі 49875,00 грн., що підтверджується квитанціями від 24.10.2017 (а.с.23,24).

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. За змістом ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору. Довіритель або повірений мають право відмовити від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною. За змістом ч.1 ст.1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі.

Відповідно до ст.21 Закону України Про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону, укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір або може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону). Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно із ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог уразі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідно компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Умови договору, що стосуються винагороди повіреного, є несправедливими, зокрема, ті, які стосуються порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін.

Згідно з п.4.1 договору доручення цей договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови повіреного у випадку відсутності можливості у повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана в договорі або у разі невиконання умов договорі довірителем.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що довіритель має право відмовитися від договору в односторонньому порядку. Згідно з пунктом 4.2.1 договору у випадку відмови довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладення договору повірений повертає 50 відсотків від сплаченої винагороди повіреного та всі сплачені на виконання договору кошти протягом 30 банківських днів з дня отримання від довірителя заяви про відмову від договору. У випадку, коли заява про відмову від договору подана довірителем з порушенням строку, вказаного у цьому пункті договору, винагорода, яка вказана в п.3.1 договору, поверненню не підлягає.

Тобто, у випадку відмови довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладання, навіть без вчинення повіреним жодних дій на його виконання, позивач ОСОБА_2 позбавлений можливості повернути в повному обсязі сплачену винагороду. А після спливу трьох днів після укладення договору, тобто починаючи з четвертого дня, позивач ОСОБА_2 взагалі не має права на повернення сплаченої винагороди і це не ставиться в залежність від виконання повіреним будь-яких дій на виконання договору.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд дійшов висновку, що умови укладеного сторонами договору доручення, передбачені підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які дії на виконання доручення, що суперечить вимогам ст.ст.1008, 1009 ЦК України.

Судом встановлено, що в укладеному сторонами договорі наслідки розірвання договору, в тому числі і за ініціативою повіреного, передбачають утримання на користь повіреного від 50% до 100% суми сплаченої винагороди, водночас, будь-яка відповідальність, компенсація відповідача за порушення умов договору, окрім повернення сплачених коштів відсутня.

Пункт 4.1. договору дає право повіреному в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку відсутності можливості у повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана в договорі. В цьому випадку договором (п.4.1.1) передбачено, що повірений зобов'язаний повернути довірителю сплачені ним на виконання договору кошти, які вказані в п.1.3. договору, але договором доручення не передбачено повернення повністю або частково сплаченої винагороди довірителю.

Винагорода у розмірі 49875,00 грн. є неспівмірною з затратами Повіреного при укладенні договору, оскільки за вчинення відповідачем інших дій на виконання договору передбачені інші платежі, які належить сплатити позивачу.

Договором доручення №170138 від 24.10.2017 не встановлено право позивача, як споживача, на одержання відповідної компенсації від ТОВ Авто Країна , як виконавця, у зв'язку з розірванням договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору на підставі п.4.2.1. Договору. Вищевказаним пунктом Договору передбачено, що у випадку відмови Довірителя від Договору протягом трьох днів з моменту укладення Договору, Повірений повертає 50 (п'ятдесят) відсотків від сплаченої винагороди Повіреного протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання від Довірителя заяви про відмову від Договору.

Відповідачем надано відповідь про задоволення вимог позивача щодо розірвання Договору доручення №170138 від 24.10.2017, що підтверджується листом № 36 від 10.11.2017 (а.с.25), роз'яснено, що у випадку коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням строку вказаного у пункті 4.2.1. Договору, Винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору, поверненню не підлягає.

Крім того, аналіз змісту пунктів 2.1, 2.2. договору доручення, які передбачають обов'язки повіреного і довірителя, дає підстави стверджувати, що він містить встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене здебільшого власним розсудом виконавця, оскільки п. 2.2.3 Договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний перерахувати на рахунок Повіреного кошти в розмірі визначеної п. 1.3 даного Договору вартості транспортного засобу протягом строку, що становить не більше 60 робочих днів з дати укладення даного Договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що в разі якщо вартість транспортного засобу, яка зазначається у договорі поставки або будь-якому іншому договорі за яким Довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, є вища за вартість транспортного засобу, яка вказана у даному договорі, але не більше ніж на 20 (двадцять) відсотків, то таку різницю Довіритель зобов'язаний перерахувати на рахунок Повіреного протягом трьох днів з моменту отримання відповідної квитанції на доплату, що також є несправедливими умовами, оскільки обмежують Довірителя в праві розірвати договір внаслідок зміни вартості автомобіля, ніж та на яку розраховував Довіритель при укладенні договору.

Вище перелічені положення договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень частин 1,2 п.п.2-4, 11-13 ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч.5 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів підлягають визнанню недійсними. Оскільки визнання недійсними вказаних умов договору щодо розміру та порядку повернення винагороди, зумовить і зміну інших, взаємопов'язаних з ними положень договору, відповідно до положень ч.6 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів , ч.1 ст.203, ч.3 ст.215 ЦК України, оспорюваний договір має бути визнаний недійсним в цілому.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про несправедливі, відносно споживача ОСОБА_2, умови спірного договору доручення та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним, відповідно до вимог статей 203,215 ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки позивач ОСОБА_2 сплатив ТОВ Авто Країна 49875,00 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача дана сума сплачена позивачем за Договором Доручення №170138 від 24.10.2017, а також сума комісії банку за оплату винагороди у розмірі 498,75 грн. (а.с.23,24).

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання Договору Доручення №170138 від 24.10.2017 недійсним, стягнення авансового внеску та комісії банку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем ОСОБА_2 понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 26.01.2018 (а.с.1) та витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.14,15), а всього 5204,80 грн., оскільки вимоги позивача задоволено повністю, суд вважає, що вимоги в частині відшкодування відповідачем судових витрат позивачу повинні також бути задоволені повністю.

На підставі викладеного та керуючись Закону України Про захист прав споживачів № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року, ст.ст. 3,15,16,509, 1000-1003,1008 ЦК України, ст.ст.12,13,81,141,259,265,268, 273,280,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ Авто Країна про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Визнати Договір доручення №170138 від 24 жовтня 2017 року укладений між ОСОБА_2 (вул. 1-го Травня, 68, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Країна (61052, м. Харків, вул. Суздальські Ряди, буд.8, код ЄДРПОУ:41547086) недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна (61052, м. Харків, вул. Суздальські Ряди, буд.8, код ЄДРПОУ:41547086) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (вул. 1-го Травня, 68, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачені ним грошові кошти у сумі 49875 (сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. - авансового внеску та грошові кошти в сумі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 75 коп. - комісії банку, за умовами Договору доручення №170138 від 24 жовтня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Країна (61052, м. Харків, вул. Суздальські Ряди, буд.8, код ЄДРПОУ:41547086) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (вул. 1-го Травня, 68, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати понесені ним на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. та на сплату судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп., а всього: 5204 (п'ять тисяч двісті чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в апеляційний суд Черкаської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2018 року

Головуючий О . М . Льон