Постанова

від 15.03.2018 по справі 910/20128/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20128/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017

(суддя - Пригунова А.Б.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017

(головуючий - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/20128/16

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення,

за участі представників сторін:

позивача - Денисенко О.В.;

відповідача - Герасименко В.І.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" про примусове виселення із займаних нежитлових приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди №838 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.11.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича", як орендар, не повернуло Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" (балансоутримувачу) предмет оренди.

Матеріально-правовою підставою позову зазначені стаття 291 Господарського кодексу України, статті 2, 3, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункти 2.4., 7.6., 9.7. договору оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 за ініціативою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 позов задоволено повністю. Суд вирішив виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" з нежилого приміщення загальною площею 44,6 кв. м. в будинку № 29/1 літ. "А" по вул. Хрещатик та зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" передати це майно Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 - без змін.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- 15.11.2012 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, яке було перейменовано в Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.2 положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" (орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) було укладено договір № 838, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 22.10.2012, протокол № 132 п.1.1.7 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно загальною площею 44,60 кв.м., в т.ч. підвал - 44,60 кв. м. (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 29/1, літ. А для розміщення складу (пункти 1.1., 2.1. договору);

- за умовами пункту 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством;

- 15.11.2012 за актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди № 838 від 15.11.2012 приміщення у нежитловому будинку, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 44,60 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 29/1, літ. А. (а.с. 20);

- відповідно до пунктів 4.15., 7.6., 9.1. 9.4., 9.7. договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. Договір діє з 15.11.2012 до 13.11.2015. Договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

- Департамент комунальної власності м. Києва, як орендодавець за договором, 13.11.2015 надіслав на адресу відповідача лист за № 062/07/19-12566 від 12.11.2015, в якому вказав, що договір оренди № 838 від 15.11.2012 нежитлових приміщень на вул. Хрещатик, 29/1 літ. А продовжуватись не буде та просив 14.11.2015 звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання підприємству-балансоутримувачу (КП "Київжитлоспецексплуатація") (а.с. 22, 23);

- у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" не звільнило спірні приміщення та не передано його по акту прийому-передачі Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до суду з позовом про виселення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди № 838 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.11.2012 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" без достатніх правових підстав займає спірне приміщення. Орендар був завчасно повідомлений про небажання орендодавця продовжувати строк дії договору оренди та необхідність повернення об'єкта з оренди.

Судові рішення обґрунтовані нормами статей 759, 765, 629, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, статей 193, 283, Господарського кодексу України, статей 2, 3, 17, 19, 26, 27, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктами 4.15., 7.6., 9.1., 9.4., 9.7. договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції (з урахуванням змін до касаційної скарги від 14.03.2018).

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" мотивована тим, що листа про припинення орендних відносин та вимог з приводу звільнення приміщення до нього не надходило. Договір оренди в частині сплати орендної плати виконується ним належним чином, а також з його боку вчинялися дії для оцінки майна та пролонгації договору.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що строк дії договору оренди закінчився, а орендодавець не має наміру продовжувати орендні відносини з орендарем, про що його було письмово повідомлено відповідним листом. Переважне право на укладення договору на новий строк у орендаря припинилося, оскільки останній неналежно виконував свої зобов'язання в частині сплати орендної плати, що підтверджується судовими рішеннями про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у справах №№910/28528/15, 910/20710/14.

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не скористався правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 касаційну скаргу прийнято до касаційного провадження та призначено її до розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 16.01.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №910/20128/16.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Вронської Г.О. і Баранця О.М. від 22.01.2018 касаційну скаргу призначено до розгляду на 27.02.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Вронської Г.О. і Баранця О.М. від 27.02.2018 розгляд касаційної скарги відкладено на 13.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Вронської Г.О. і Баранця О.М. від 13.03.2018 у розгляді касаційної скарги оголошено перерву на 15.03.2018.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII, у частині першій статті 2 якою наведено аналогічне визначення оренди.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов'язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №910/9480/16).

При розгляді цього судового спору, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 15.11.2012 було укладено договір № 838 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за яким орендодавцем є Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, яке було перейменовано в Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), орендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича".

Третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (іменоване в зазначеному договорі як "підприємство"), на якого договором покладено певні обов'язки, зокрема, щодо забезпечення дотримання вимог Закону України "Про пожежну безпеку" (пункт 4.3. договору) та зарахування авансових платежів як орендної плати (пункт 3.10. договору).

За умовами договору оренди № 838 від 15.11.2012, після припинення дії договору майно передається підприємству, тобто балансоутримувачу (пункт 4.15 договору оренди).

В той же час, стаття 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 26 та частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства орендар має обов'язок після припинення дії договору оренди повернути об'єкт оренди орендодавцю, якому кореспондується право саме орендодавця вимагати повернення об'єкта оренди.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, однак положення договору № 838 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.11.2012, який укладено між орендодавцем, балансоутримувачем і орендарем, не можуть суперечити закону.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведені вимоги чинного законодавства та положення договору оренди, не встановили дійсні права та обов'язки сторін, зокрема, прав та обов'язків балансоутримувача за цим договором.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У даному випадку, судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось питання наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, а також наявність або відсутність факту порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалені у справі судові рішення недостатньо обґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову передчасними, оскільки суди попередніх інстанцій не дали належну оцінку доказам, не з'ясували дійсних обставин справи та не встановили, чи кореспондується обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю з правом балансоутримувача цього майна вимагати його повернення.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ожерелья Славутича" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №910/20128/16 скасувати, а справу №910/20128/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська