Рішення

від 13.03.2018 по справі 201/17857/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/17857/17

2/201/924/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Провідна про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача третя особа: приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Провідна про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач, з урахуванням уточнень, посилався на те, що відповідач 25.05.2017 року відповідач, керуючи автомобілем Сузукі Свіфт , не переконався в безпеці свого маневру та скоїв ДТП, в результаті якого майну позивача - автомобілю Форд Куга була спричинено матеріальну шкоду у розмірі 14 233,38 грн. Крім цього позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та судові витрати у справі у розмірі 5 000 грн., а всього 24 233,28 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та посилаючись на норми чинного законодавства, зокрема ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зазначив, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Зазначена позивачем сума як різниця між вартістю виконання ремонтно - відновлювальних робіт та сплаченою страховою сумою у розмірі 14 233,72 грн. є безпідставною, оскільки зазначена сума становить коефіцієнт зносу, який був розрахований страховою компанією, також зазначив про безпідставність стягнення моральної шкоди, яка нічим не обґрунтована та не підтверджена доказами, безпідставність вимог про стягнення витрат на правову допомог, а також завищення судових витрат у вигляді судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечив.

Третя особа приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Провідна свого представника у судове засідання не направила, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні судом встановлені наступні факти.

Водій ОСОБА_2 25.05.2017 року о 15 годині 45 хвилин, керуючи транспортним засобом Сузукі д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. В. Винниченка у м. Дніпрі, при зміні напрямку руху, не переконався у безпеці свого маневру, допустив наїзд на припаркований автомобіль Форд , д/н НОМЕР_2, чим порушив п.п. 1.3, 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток. Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яку було залишено без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області. (а.с. 7, 8 - 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначена постанова є підставою звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

23 серпня 2017 року, згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4648489/0402/16 від 16.11.2016, ПрАТ СК Провідна перерахувала ОСОБА_1 страхову виплату у розмірі 23 043,72 грн, про що свідчить копія довідки (а.с. 17).

Також позивачем було надано замовлення - наряд (акт виконаних робіт) № 07875 від 29.05.2017 року, наданий ТОВ ОСОБА_4 - Транс щодо вартості робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу Форд Куга д/н НОМЕР_2 та вартість заміни пошкоджених запасних частин становить 37 277 грн., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 10).

Відповідно до квитанцій, копії яких були надані позивачем до матеріалів до цивільної справи, вартість відновлювального ремонту становить 37 277 грн., які було сплачено ОСОБА_1 (а.с. 13).

Таким чином, різниця між витраченими коштами на відновлювальний ремонт та страховим відшкодуванням становить14 233,28 грн. (37 277 грн. /вартість фактично сплачених коштів на ремонт автомобіля/ - 23 043,72 грн. /страхове відшкодування/ = 14 233, 28 грн.).

Згідно ст. ст. 3, 6 Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктами 9.1., 9.2 ст. 9 вказаного Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до вимог ст. 29 ЗУ Про обов'язкове У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 суд вважає за необхідне суму спричиненої матеріальної шкоди у зв"язку з пошкодженням транспорного засобу позивача стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 у розмірі 14 233,28 грн .

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду довіреність (а.с. 52), акт приймання-передачі виконаних робіт за договором (угодою) про надання правничої допомоги від 23.10.2017 року, (а.с. 60 - 61) та розрахунок вартості адвокатського гонорару, вартість робіт склала 5 000 грн. Проте суд критично ставиться до вказаного доказу з огляду на таке.

За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які вони посилалися як на заперечення проти позову.

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 47 та 48 постанови Пленуму Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах №10 від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України Про безоплатну правову допомогу , положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. ст. 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах , розмір компенсаційних витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановлених законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно розрахунку вартості адвокатського гонорару до договору про надання правової допомоги вартість гонорару складає 5000 гривень (а.с. 63 -64). У підтвердження розміру витрат надана квитанція про сплату за юридичні послуги по договору від 23 жовтня 2017 року, з якого вбачається, що від позивача ОСОБА_1 прийнято 5 000 грн., але журнал реєстрації прибуткових і видаткових ордерів за 2017 рік, оформлений належним чином, касову книгу, яка застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, у відповідності з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, суду не надано.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, вбачається, що позивачем не доведено належним чином витрати на правову допомогу.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

З урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить із фактичних обставин справи, наданих доказів щодо негативних проявів в її психічному стані та перенесених моральних страждань, і приходить до висновку, що вимоги позивача дещо завеликі і підлягають частковому задоволенню в розмірі 500 грн.

Обговорюючи питання про судові витрати, та враховуючи, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення, тому позивачем не сплачувався судовий збір, суд вважає за необхідне на підставі 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство Страхова Компанія Провідна про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у розмірі 14 233 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 28 коп .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

У задоволення решти позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев