Рішення

від 19.03.2018 по справі 813/4345/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/4345/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника відповідача Мандзиняк Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

28 листопада 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 14.06.2017 року №11021-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова вимога від 14.06.2017 року №11021-17 є протиправною, оскільки ФОП ОСОБА_2 не отримував такої, а відтак, був позбавлений права на її оскарження. Окрім того, на переконання позивача, нарахування пені, яка визначена у податковій вимозі є протиправною, оскільки на час її нарахування податкове зобов'язання не було узгодженим, адже тривала процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 30.11.2017 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву та просила суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Окрім того, представник зазначила, що рішення контролюючого органу є правомірним, підстави для його скасування відсутні, оскільки своєчасно та у встановленому законом порядку податкову вимогу було винесено та надіслано позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, наданих у судових засіданнях, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ Алвор (ЄДРПОУ - 38698441), ТзОВ Лоренс Трейд (ЄДРПОУ - 38393212), ТзОВ Рос-Бест (ЄДРПОУ - 38473896), ТзОВ Екотехнік-СТР (ЄДРПОУ - 38473292), ТзОВ Домін Груп (ЄДРПОУ - 38905991) за 2013 рік та січень-лютий 2014 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.11.2014 року №1/17-20/НОМЕР_1.

Вказаною перевіркою встановлено порушення: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, внаслідок чого у періоді з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 779 309,14 грн. за рахунок невключення до об'єкту оподаткування операцій з безоплатної поставки товарів невстановленими юридичним особам чи фізичним особам. Ці порушення, згідно з актом перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача як продавця з ТзОВ Алвор , ТзОВ Лоренс Трейд , ТзОВ Рос-Бест , ТзОВ Екотехнік-СТР , ТзОВ Домін Груп є безтоварними, відтак позивачем товар передано безоплатно невстановленим юридичним чи фізичним особам.

На підставі акта перевірки відповідачем 03.12.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0018621702 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 168 963,71 грн. (основний платіж - 779 309,14 грн., штрафна (фінансова) санкція - 389 654,57 грн.).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 року у справі №813/757/15 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 було задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 03.12.2014 року №0018621702.

Відповідачем відповідне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в апеляційному порядку.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 14.03.2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі №813/757/15 - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Отже, за результатами судового оскарження податкове зобов'язання, нараховане позивачу контролюючим органом, є не скасованим та вважається узгодженим з дня набрання рішенням суду законної сили.

У подальшому, як з'ясовано судом, відповідно до положень ст.59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Львівській області 14.06.2017 року було винесено податкову вимогу форми Ф №11021-17 на суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями - 1 539 524,02 грн. (у т.ч. основний платіж - 779 309,14 грн., штрафні (фінансові) санкції - 389 654,57 грн., нарахована пеня - 370 560,31 грн.) та надіслано таку на адресу позивача.

Даною податковою вимогою позивача було попереджено, що починаючи з 13.06.2017 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафні санкції, визначені ПК України; органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу. Також попереджено, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу.

16.06.2017 року заступником начальника Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Не погоджуючись із правомірністю зазначеної податкової вимоги, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У силу ст.67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У силу п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59 ПК України).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, підставою для формування оскаржуваної у даній справі податкової вимоги слугувало прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 року №0018621702 на суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість - 1 168 963,71 грн.

Суму податкового зобов'язання позивачем сплачено не було у повному обсязі.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна податкова вимога була надіслана 19.06.2017 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак 22.07.2017 року така повернулася до контролюючого органу з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання що підтверджується поштовим конвертом з відмітками установи поштового зв'язку. Відправлення направлялося відповідачем на адресу: м.Львів, вул.Коперника, 46/6, яка зазначена самим позивачем у позовній заяві і така інформація міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З урахуванням вказаних вище положень Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що надіслана контролюючим органом податкова вимога від 14.06.2017 року №11021-17, яка була повернута з відміткою установи поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання , вважається врученою позивачу належним чином.

Як вже зазначалося судом, нормами ПК України обумовлено також нарахування пені у разі несплати податкового зобов'язання у визначений законодавством для такої сплати граничний строк також і у період адміністративного та/або судового оскарження податкового зобов'язання.

Зокрема, відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

З аналізу викладених норм суд робить висновок, що процедура судового оскарження грошового зобов'язання зупиняє строк сплати такого зобов'язання, при цьому не свідчить про неможливість нарахування пені.

Навпаки, як чітко закріплено у підпункті 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження.

У вказаній нормі не йдеться про узгоджене податкове зобов'язання.

Узгодження грошового зобов'язання має значення для встановлення факту необхідності сплати нарахованого контролюючим органом зобов'язання чи навпаки її відсутності.

Для нарахування пені, суд наголошує, що факт узгодження грошового зобов'язання значення не має.

При цьому, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень представника позивача щодо неправомірності нарахування контролюючим органом пені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, оскільки відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або за умови розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 березня 2018 року.