Рішення

від 14.03.2018 по справі 902/10/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2018 р. Cправа № 902/10/18

за позовом : Заступника прокурора Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, код 13327990 (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

до : ОСОБА_1 сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, код 04326738 (вул. Соборна, 10, с. Озаринці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24041)

до: Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський кар'єр", код 05466814 (2-й пров. Верхньо-Вокзальний, 9, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності

Суддя Лабунська Т.І.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

за участю представників:

прокурор: Їжаківська В.О.

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

02.01.2018 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 05/3-427 вих.17 від 29.12.2017 року) заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до ОСОБА_1 сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та Приватного акціонерного товариства (далі по тексту - ПАТ) "Могилів-Подільський кар'єр" про визнання незаконним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності.

Ухвалою суду від 03.01.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/10/18 та призначено підготовче засідання на 01.02.2018 року. Даною ухвалою суду визначено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.02.2018 року підготовче засідання було відкладено на 16.02.2018 року.

Ухвалою суду від 16.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 01.03.2018 року.

01.03.2018 року розпочато розгляд справи по суті, про що винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання призначене на 14.03.2018 року з'явились прокурор та представники позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд доводить учасникам судового засідання до відома, що від ОСОБА_1 сільської ради, надійшов лист (№ 2.10/56 від 26.02.2018 року), я якому зазначено, що остання позов визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу без їх участі.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Могилів-Подільський кар'єр звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області з заявою № 38 від 07.09.1995 про приватизацію шляхом створення відкритого акціонерного товариства.

Регіональним відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області створено комісію з приватизації та комісію з інвентаризації Могилів-Подільського кар'єру, відповідно до наказу № 339-П від 30.04.1996 року (а.с. 19).

Відповідно до наказу Регіональним відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 340-П від 30.04.1996 року було затверджено про проведення повної інвентаризації майна Могилів-Подільського кар'єру станом на 01.05.1996 року (а.с. 20).

Інвентаризацію майна Могилів-Подільського кар'єру проведено та наказом заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області № 373-П від 22.05.1996 затверджено протокол інвентаризації Могилів-Подільського кар'єру (а.с. 26).

У подальшому комісією з приватизації складено перелік майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Могилів-Подільський кар'єр", зокрема об'єкт соціально-побутового призначення клуб та столова, залишковою вартістю 5056 тис. крб. ( а.с. 37).

За результатами проведеної інвентаризації основних засобів і матеріальних цінностей Могилів-Подільського кар'єру наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 380-П від 24.05.1996 року затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу Могилів-Подільського кар'єру.

В п. 13 вказаного акту оцінки вартості майна № 340 від 24.04.2018 року зазначено вартість цілісного майнового комплексу - 5 739 197 тис. крб., а в п. 14 встановлено вартість вилученого майна - 5056 тис. крб., а п. 15 передбачалось збільшення вартості майна на 9 тис. крб, що в кінцевій різниці становило вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду акціонерного товариства) - п. 16 акту оцінки вартості майна Могилів-Подільського кар'єру 5 734 150 тис. крб.

Згідно п. 5.1 статуту ВАТ "Могилів-Подільський кар'єр", затвердженого начальником районного відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області 30.05.1996 року та зареєстрованого Могилів-Подільською районною радою народних депутатів реєстраційний № 12 від 10.06.1996, статутний фонд вказаного підприємства становив 5 734 150 тис. крб.

Також, розділом 3 Плану розміщення акцій ВАТ "Могилів-Подільський кар'єр", затвердженого начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, статутний фонд зазначеного підприємства становив 5 734 150 тис. крб. та додатково зазначалось майно, яке не увійшло до статутного фонду, зокрема об'єкт соціально-побутового призначення: столова-клуб, вартістю 5056 тис. крб. у с. Озаринці, інвентарний № 3. (а.с. 52).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області № 168-П від 07.04.1997 завершено процес приватизації відкритого акціонерного товариства "Могилів-Подільський кар'єр" (а.с 57).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.05.2012 ВАТ "Могилів - Подільський кар'єр" змінено повне та скорочене найменування на ПрАТ "Могилів-Подільський кар'єр". (додаток № 22)

Матеріалами справи стверджується, що між регіональним відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та ПрАТ "Могилів -Подільський кар'єр" укладено договір №144 від 13.09.2012 про безоплатне зберігання державного майна - клуб-їдальня, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Могилів-Подільський кар'єр", але залишалось на його балансі, як державне майно та складено акт прийому-передачі державного майна № 144 від 13.09.2012 року.

Відповідно п. 1.1 Договору, ПрАТ "Могилів-Подільський кар'єр" зобов'язується безоплатно зберігати майно передане йому регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області і повернути його у схоронності на вимогу.

Відповідно до акту перевірки стану збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПрАТ Могилів - подільський кар'єр в процесі приватизації, але залишилось на його балансі від 15.03.2017 робочою групою регіонального відділення в присутності заступника голови правління ОСОБА_4 здійснено перевірку, за результатами якої встановлено, що їдальня- клуб, 1975 року, інвентарний № З, знаходиться на території господарського товариства, потребує ремонту, але її стан вважається задовільним (а.с. 61).

Матеріалами справи стверджується, що 17.03.2017 року представниками ПрАТ "Могилів- Подільський кар'єр" до регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.01.2009 року, в якому зазначено, що клуб-їдальню літ. "А", веранда літ. "а", веранда літ. "а2" загальною площею 116,6 кв. м належить товариству.

Дане свідоцтво було видане на підставі рішення № 3 від 16.01.2009 року виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області "Про погодження інвентаризації та видачу свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі та споруди" ВАТ "Могилів-Подільський кар'єр" видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди, в тому числі клуб-їдальню.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 102824262 від 07.11.2017 року: 20.01.2009 внесено запис про право власності за відкритим акціонерним товариством "Могилів-Подільський кар'єр" (код ЄДРПОУ 05466814) на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20.01.2009 року виданого ОСОБА_1 сільською радою, на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 26158964 - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Озаринці, вул. Набережна, 39 (а.с. 68).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України визначені в Законі України "Про приватизацію державного майна".

Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Статтею 11 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначено порядок приватизації державного майна, який передбачає: подання заяви про приватизацію майна державного підприємства або окремих його часток; розгляд заяви і прийняття рішення про приватизацію об'єкта; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта і створення відповідної комісії по приватизації; затвердження плану приватизації майна державного підприємства і його реалізацію.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

У своєму Інструктивному листі № 10-25-2822 від 06.03.2003 року Фондом державного майна України зазначено, що безоплатна передача, яка визначена статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Отже, чинними на момент виникнення спірних відносин положеннями ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передбачались пільги при приватизації майна державних підприємств, що полягала у безоплатній передачі у користування об'єктів соціально-побутового призначення при викупі державного майна.

Судом за результати дослідження умов плану приватизації ВАТ (ПрАТ) Могилів - Подільський кар'єр встановлено, що об'єкти нерухомого майна клуб - їдальня, що під час приватизації не увійшли ні до складу статутного капіталу, ні до складу майна що підлягало приватизації, ні до майна, яке було власністю зазначеного підприємства .

Таким чином сукупність встановлених обставин справи та наявних в ній доказів переконливо свідчить про те, що об'єкт соціально-побутового призначення клуб - їдальня не увійшов до статутного фонду ВАТ (ПрАТ) Могилів - Подільський кар'єр залишившись в державній власності та були передані лише у безоплатне користування товариства, в зв'язку з чим у нього не виникло право власності на дане нерухоме майно за результатами такої передачі.

Аналогічна позиція стосовно передачі в користування об'єктів соціального-побутового призначення, у зв'язку із їх не включенням до статутного фонду підприємства при приватизації, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 р. у справі № 3-134гс14.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Вказана норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у ч. 2 ст. 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", пунктом 2 яких передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими Законами до їх відання.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які відповідно до ст. 5 цього Закону входять в систему органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на вказане, рішення виконавчого комітету виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області було прийнято без дотримання вимог чинного на час його винесення законодавства, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави України в особі Фонду державного майна України.

Таким чином, вимогу позивача про визнання рішення недійсним суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право власності на майно, що є предметом спору суд зазначає наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачене право звернення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб підприємців до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з правового аналізу вказаних вище норм вбачається, що позивач повинен довести наявність у нього права, яке порушується внаслідок видачі спірних свідоцтв.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно як документа, яким оформлено право власності, відповідають такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України, як відновлення становища, що існувало до порушення.

Саме у такий спосіб порушене право власності позивача на спірне майно, в разі його наявності може бути захищено з метою відновлення становища, що існувало до порушення права.

Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, а тому як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі № 3-553гс15.

При цьому судом враховуються положення п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" згідно якої державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Оскільки спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правочином чи актом органу місцевого самоврядування, а є документом, яким на підставі рішення органу місцевого самоврядування лише оформлюється (підтверджується) право власності, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, у зв'язку з чим питання правомірності видачі та дії цього свідоцтва безпосередньо залежить від законності такого рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Таким чином, позовна вимога щодо скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, є похідною від вимоги про визнання недійсними рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради від Могилів-подільського району Вінницької області № 3 від 16.01.2009 року в частині оформлення права власності на будинок клубу-їдальні, літ. А , веранду літ. а , веранду літ. а2 , загальною площею 116,6 кв.м., оскільки вказане свідоцтво видано на підставі зазначеного рішення та не може відповідати вимогам закону за умови невідповідності вимогам закону самого рішення органу місцевого самоврядування.

Отже, враховуючи встановлення незаконності набуття ВАТ (ПрАТ) Могилів- Подільським кар'єром права власності на об'єкт державного майна, що мало наслідком прийняття в цій частинні ОСОБА_1 сільською радою незаконних рішень та противоправне вибуття об'єктів нерухомого майна з власності держави та порушення у зв'язку із вказаним законних інтересів останньої, оскаржуване свідоцтво підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на будинок клубу-їдальні, літ. А , веранду літ. а , веранду літ. а2 , загальною площею 116,6 кв.м. суд дійшов висновку про їх задоволення виходячи з наступного.

Вище зазначено, що спірне майно є державною власністю .

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України (далі ГК України) держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, які належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на майно, стосовно якого виник спір, підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин справи, доведеності порушення права позивача (держави) на спірне майно зі сторони відповідачів, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог в частині визнання права власності за державою на вказане майно. Тому, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Окрім того, суд зауважує, що регіональним відділення фонду державного майна України по Вінницькій області було подано клопотання (№10-07/405 від 05.02.2018 року) про поновлення строків позовної давності.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки строк позовної давності, не є процесуальним строком який передбачений нормами матеріального права. Поновленню підлягають лише процесуальні строки.

Зокрема, суд зазначає, що представником відповідача ПАТ "Могилів-Подільський кар'єр" було надано суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 06-52/1485/18 від 16.02.2018 року).

Стосовно даного клопотання суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У випадку по даній справі, суд відмовляє у застосуванні строку позовної давності, оскільки порушено інтереси держави.

Суд зазначає, оцінуючи докази, які містяться в матеріалах справи, що договір зберігання державного майна, який на твердження відповідача підписаний не головою правління відповідача ОСОБА_5, а іншою особою, не є предметом спору у даній справі. Факт належного зберігання спірного державного майна підтверджений відповідними доказами, що є важливим при розгляді даного позову.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача ОСОБА_1 сільську раду Могилів-Подільського району Вінницької області відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з вини останньої.

14.03.2018 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 3 від 16.01.2009 року в частині оформлення права власності на будинок клубу-їдальню, літ. А , веранду літ. а , веранду літ. а2 , загальною площею 116,6 кв.м.

3. Скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі б/н від 20.01.2009, що видане ОСОБА_1 сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області, в частині оформлення права власності будинок клубу-їдальню, літ. А , веранду літ. а , веранду літ. а2 , загальною площею 116,6 кв.м.

4. Визнати право власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (21018, м. Вінниця, вул. Гоголя, 10 код ЄДРПОУ 13327990) на будинок клубу-їдальню, літ. А , веранду літ. а , веранду літ. а2 , загальною площею 116,6 кв.м.

5. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (код 04326738, вул. Соборна, 10, с. Озаринці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24041) на користь прокуратури Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 02909909) - 4800 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 березня 2018 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокуратурі Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050);

3 - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

4 - ОСОБА_1 сільській раді Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Соборна, 10, с. Озаринці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24041)

5 - Приватному акціонерному товариству "Могилів-Подільський кар'єр" (2-й пров. Верхньо-Вокзальний, 9, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)