Рішення

від 26.03.2018 по справі 826/16263/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2018 року № 826/16263/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Колор Систем" доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.07.2016р., В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Колор Систем звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2016 року №0012371404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Погрібніченка І.М., в провадженні якого перебувала адміністративна справа та не була ним розглянута, справу було повторно розподілено між суддями.

За результатом повторного автоматичного розподілу судових справ, для розгляду справи було визначено суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2017 року прийнято справу до провадження та призначено по справі судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені в аті перевірки від 16.06.2016 року №139/26.15-14-04-05/31905435 є необ'єктивними, а прийняте ГУ ДФС у м. Києві на його підставі податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість в матеріалах справи наявні письмові заперечення, в яких відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 16.06.2016 року №139/26.15-14-04-05/31905435 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 14.07.2016 року №0012371404 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.06.2016 року №3406, направлення на проведення перевірки від 03.06.2016 року №452/26-5-14-04-05, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м Києві відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, у зв'язку з ненаданням пояснень та документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2016 рок №8970/10/26-15-14-04-05, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Колор Систем (код 31905435) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Аніан ( код 39643482) за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від16.06.2016 року №139/26-15-14-04-05/31905435, яким встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю Колор Систем :

- п.44.1 ст.44, ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2015 року на суму 110 000 грн.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 14.07.2016 року винесене податкове повідомлення-рішення №0012371404, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю Колор Систем за платежем податок на додану вартість в розмірі 165 000 грн., з якої: за податковими зобов'язаннями - 110 000 грн., за штрафними санкціями - 55 000 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Поряд з цим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Колор Систем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аніан (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 30.04.2015 року №М30042015, згідно умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені в цьому договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору об'єктом маркетингових досліджень за цим договором є: ринок лакофарбової продукції фірми Штандокс для покраски та ремонту автомобілів.

На підтвердження виконання умов даного договору до матеріалів справи надано акт надання послуг № 3004/113 від 30.04.2015 року та податкову накладну.

Так, згідно наданого до матеріалів справи акту надання послуг ТОВ Аніан надано маркетингові послуги за 2014 рік.

На виконання вимог суду, позивачем надано звіт про результати маркетингового дослідження ТОВ Колор Систем .

Як вбачається з наданого звіту, ТОВ Аніант було надано прогноз стану кон'юнктури на 01.01.2015 року.

Так, згідно з найбільш широким визначенням, кон'юнктура - це сукупність факторів та обставин, які формують стан якого-небудь середовища і впливають на здійснення і результати процесів, що в цьому середовищі відбуваються.

Економічна кон'юнктура - це конкретні умови процесу відтворення в кожен момент часу. В основі формування і зміни кон'юнктури лежать основним чином фактори, які визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості та ін.

Проте, позивачем не надано жодних пояснень, щодо економічної доцільності замовлення 30.04.2015 року проведення прогнозу стану кон'юнктури на 01.01.2015 року.

Водночас, як встановлено судом Товариство з обмеженою відповідальністю Аніан зареєстровано лише 16.02.2015 року, в той час як прогноз стану кон'юнктури проводився станом на 01.01.2015 року.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки стан ТОВ Аніан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, декларація з податку на прибуток за 2015 рік не подана, відсутня інформація щодо наявності основних фондів.

Крім зазначеного, згідно листа ДПІ у Шевченківськму районі ГУ ДФС у місті Києві від 16.02.2016 року №1359/8/26-59-20-05: ТОВ Аніан , основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, стан:8, свідоцтво ПДВ анульоване 20.07.2015 року. Також, зареєстровано кримінальне провадження №3201510000112 від 27.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 2212 КК України, №12015040000000235 від 27.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено та допитано засновника ТОВ АНІАН ОСОБА_1, який повідомив, що до господарської діяльності передбаченої статутом товариства відношення не має.

З огляду на досліджені письмові докази в їх сукупності з поясненнями представника позивача, суд вважає обґрунтованими та логічними висновки контролюючого органу.

Отже, в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення позивачем п.44.1 ст.44, ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2015 року на суму 110 000 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Виходячи з в правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи, як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за звітний період квітень 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 110 000 грн. по господарських операціях з ТОВ Аніан та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення 14.07.2016 року №0012371404.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа