Рішення

від 26.03.2018 по справі 826/2298/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 березня 2018 року                      № 826/2298/16 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.04.2016 просить: - визнати протиправною відмову державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві укласти новий договір про визнання електронних документів з товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс»; - визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, у зв'язку з чим визнати прийнятими та зареєстрованими днем їх фактичного отримання державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві: податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, за березень 2016 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення положень податкового законодавства державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві протиправно відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, враховуючи наявний договір про визнання електронних документів, оскільки про розірвання якого позивача не повідомлялось у належній формі, а твердження контролюючого органу про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» за місцезнаходженням не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, маючи намір укласти новий договір про визнання електронних документів, позивачу було відмовлено в укладенні останнього з підстав не знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» за місцезнаходженням, що спростовується інформацією з Єдиного державного реєстру. Вказані дії тягнуть за собою відмову відповідача у реєстрації податкових декларацій позивача. Відповідач позов не визнав, проти його задоволення заперечив та надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що відмовляючи позивачу в прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, контролюючий орган діяв правомірно, у межах та на підставі наданих йому повноважень, оскільки щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» наявна інформація про відсутність даного товариства за місцезнаходженням, тому із недосягненням усіх істотних умов договору відповідачем не було прийнято пропозицію позивача укласти відповідний договір про визнання електронних документів. Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак в судовому засіданні 17.07.2017 суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, тому на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» та державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 21.12.2014 №311220141, згідно з умовами якого предметом останнього є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» 14.07.2015 (що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій №1) подано до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звітні податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року. Разом з тим, у відповідності до квитанцій №1 вказані податкові декларації не прийняті контролюючим органом з посиланням на виявлені помилки - порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом від 10.04.2008 №233, а саме: для платника ЄДРПОУ 35730031 не укладено договір про визнання електронної звітності; відправник: Єдине вікно подання електронної звітності Державної фіскальної служби України. Товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» направлено до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві договір про визнання електронних документів від 19.11.2015 №191120151, від 04.12.2015 №041220151, проте, згідно з наявними у матеріалах справи копіями квитанцій №2 (а.с. 23, 34 на звороті), вказані договори прийнято не було із зазначенням виявленої помилки «документ не прийнято, пр.  необхідності виправте документ та відправте його знову» та «договір про визнання електронних документів з таким самим змістом вже надіслано та перебуває на розгляді». Податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року через розірвання договору про визнання електронної звітності та не укладення нового були надіслані товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у паперовому вигляді засобами поштового відправлення. Вважаючи відмову у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, невиконання умов договору про визнання електронних документів від 31.12.2014 №31120141, не укладення нового договору про визнання електронних документів від 19.11.2015 №191120151 та від 04.12.2015 №041220151 необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України). Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України). У розумінні пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України). Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем в якості підстави для не прийняття податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року вказано про наявну в останнього інформацію про відсутність вказаного товариства за місцезнаходженням останнього, що підтверджується довідкою форми 18-ОПП №18/26-50-08-01-14 від 04.01.2016. Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. В силу приписів 12.5 розділу XII Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №19-ОПП (додаток 25). Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА України від 17 травня 2010 року №336, зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками. Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції. Відтак, на підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи. Вищезазначена позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-4а14. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Згідно з абзацом другим частини дванадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частина чотирнадцята статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Таким чином, належним доказом відсутності платника податків за адресою своєї державної реєстрації, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу - є відповідний запис державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінк» - є 03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, буд. 48, яка відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року. При цьому, згідно з даними про реєстраційні дії, вказаними у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про юридичну особу були підтверджені, а саме: 28.09.2015 та 24.11.2015. Крім того, із жовтня 2015 року по березень 2016 року в даному витязі із фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №112818322 станом на 17.07.2017 не міститься інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або про не підтвердження статусу юридичної особи. Водночас, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233). Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. Із аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що розірвання договору про визнання електронних документів від 31.12.2014 №311220141 з підстав не встановлення місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» за податковою адресою, а саме: 03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, буд. 48, є необґрунтованим, а, відтак, останній не є розірваним у встановленому законодавством порядку та продовжує свою дію, тому у державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві продовжують мати місце зобов'язання за даним договором, у тому числі прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, поданими засобами електронного зв'язку. Слід зауважити, що відповідачем, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про визнання дій державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року протиправними та, як наслідок, про визнання останніх прийнятими та зареєстрованими днем їхнього фактичного отримання у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, однак в іншій частині позовної вимоги щодо визнання податкових декларацій з ПДВ за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року прийнятими та зареєстрованими днем їхнього фактичного отримання суд дійшов висновку відмовити, оскільки позивачем в порушення вимог ст. 49 Податкового кодексу України надіслана до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у паперовому вигляді засобами поштового відправлення, а не в електронній формі. Що ж стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві із відмови в укладанні нового договору про визнання електронних документів з товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс», то в цій частині позову необхідно відмовити, оскільки, як було зазначено вище, суд дійшов висновку, що договір про визнання електронних документів від 31.12.2014 №311220141 не є розірваним у встановленому законодавством порядку та продовжує свою дію, а, відтак, відсутні підстави для зобов'язання відповідача укласти ще один аналогічний договір. З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадови чи службова особа. З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року. Визнати прийнятими та зареєстрованими звітні податкові декларації податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2015 року та за листопад 2015 року, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Турболінкс», днем їхнього фактичного отримання державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року – 19.112015, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року – 18.12.2015. В іншій частині позову відмовити. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турболінкс» (код ЄДРПОУ 35730031) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги). Суддя                                                                                                Н.Г. Вєкуа