Рішення

від 12.03.2018 по справі 908/2311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/155/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 Справа № 908/2311/17

м. Запоріжжя

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тіана» (03179, м. Київ, п-т Перемоги, буд. 123)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скіф-Фарм» (71001, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак (колишнє смт. Куйбишеве), вул. Вороніна, буд. 100-В)

про стягнення заборгованості в розмірі 21594,03 грн.

Суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 21594,03 грн., з яких: сума 18482,36 грн. основний борг, сума 879,75 грн. - інфляційні втрати, сума 255,15 грн. - 3% річних, сума 1976,77 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2311/17, судове засідання призначено на 13.12.2017р. Ухвалою суду від 13.12.2017р. розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представників сторін, на 11.01.2018р.

Ухвалою суду від 11.01.2018р. повідомлено сторони про перехід розгляду справи до чинного Господарського процесуального кодексу України за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. Цією ж ухвалою розгляд підготовчого засідання відкладено до 22.02.2018р. Ухвалою суду від 22.02.2018р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 12.03.2018р.

У судове засідання 12.03.2018р. представник позивача не з'явився. У клопотаннях, поданих до суду 11.12.2017р. та від 20.02.2018р., позивач просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача також у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що розгляд та вирішення спору здійснюється на підставі зібраних у підготовчому проваджені матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Дослідивши позовні матеріали судом з'ясовано, що підставою звернення з позовом до суду є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № С003 від 28.10.2015р. Так, за даним договором у відповідача існує заборгованість за отриманий ним товар в розмірі 18482,36 грн. У зв'язку з чим, позивач, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 536, 610, 693 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 232 ГК України, просить стягнути з відповідача суму 18482,36 грн. основного боргу, а також суму 879,75 грн. інфляційних втрат, суму 255,15 грн. - 3% річних та суму 1976,77 грн. пені.

У судовому засіданні 12.03.2018р. після закінчення з'ясування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, та перевірки їх доказами судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2015р. між ТОВ «Тіана» (постачальник, позивач у справі) та ТОВ «Скіф-Фарм» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № С003, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за замовленням покупця здійснювати поставку визначеного цим договором товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1).

Предметом поставки за цим договором є товари медичного призначення, перелік, характеристики та вартість яких визначена у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2).

Згідно з п. 1.10 та п. 2.13 договору, під час передачі товару сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару. Товар вважається переданим з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 4.3. договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 45 календарних днів з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 6.1, п. 6.2 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р. У разі закінчення строку дії договору, якщо жодна із сторін в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на такий самий термін, буз укладання додаткової угоди про його продовження. Сторони не обмежують кількість періодів продовження дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19351,18 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № 1913 від 23.03.2017р. на суму 4833,76 грн., № 2391 від 13.04.2017р. на суму 2900,61 грн., № 2918 від 04.05.2017р. на суму 6617,36 грн., № 3053 від 10.05.2017р. на суму 2344,45 грн., № 3557 від 25.05.2017р. на суму 2655 грн.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 868,82 грн. Несплаченою залишилась сума 18482,36 грн.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки № С003 від 28.10.2015р. в розмірі 18482,36 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 18482,36 грн. основного боргу є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 255,15 грн. - 3% річних за загальний період з 01.04.2017р. по 10.11.2017р. та суму 879,75 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2017р. по листопад 2017р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних, вважає за необхідне їх скоригувати в частині визначення періоду з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Скоригувавши періоди розрахунків, суд встановив, що нарахування 3% річних повинно бути здійснено за загальний період з 04.04.2017р. по 10.11.2017р., сума річних при цьому становить 229,66 грн.

При здійсненні нарахування інфляційних втрат суд враховує положення п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З урахування викладеного, суд також коригує період нарахування інфляційних. За загальний період з травня 2017р. по листопад 2017р. втрати від інфляції становлять 771,13 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 229,66 грн. - 3% річних та сума 771,13 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1932,01 грн. за загальний період з 01.04.2017р. по 10.1.017р.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за прострочення покупцем строків оплати товару, вказаних в цьому договорі, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним Перевіривши розрахунок пені, суд також його коригує в частині періоду з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України. Так, за загальний період з 04.04.2017р. по 10.11.2017р. пеня становить 1932,01 грн.

Отже, з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 1932,01 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Скіф-Фарм» (71001, Запорізька область, Більмацький район, смт. Більмак (колишнє смт. Куйбишеве), вул. Вороніна, буд. 100-В; код ЄДРПОУ 39829758) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тіана» (03179, м. Київ, п-т Перемоги, буд. 123; код ЄДРПОУ 37588850) суму 18482 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 36 коп. основного боргу, суму 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 66 коп. - 3% річних, суму 771 (сімсот сімдесят одну) грн. 13 коп. інфляційних втрат, суму 1932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн. 01 коп., суму 1586 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн. 75 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.03.2018р.

Суддя Н.А. Колодій