Рішення

від 26.03.2018 по справі 910/127/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2018Справа № 910/127/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Алферова Романа Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Трансгруп

про стягнення 38358,40 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Фізична особа-підприємець Алферов Роман Володимирович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Трансгруп про стягнення 38358,40 грн., заборгованості з оплати послуг перевезення відповідно до Договору на перевезення вантажів №Б0015/62 від 22.11.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 1200 євро, що станом на дату здійснення перевезення, відповідно до офіційного курсу НБУ - 31,965337 грн. за 1 євро, становить 38358,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2018 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Алферова Романа Володимировича залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.02.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.02.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 20.02.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 23.02.2018.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 12.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103045636856.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.01.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пром Трансгруп (експедитор-1) та Фізичною особою-підприємцем Алферовим Романом Володимировичем (експедитор-2) укладено Договір на перевезення вантажів №0015/62, відповідно до умов якого, експедитор-2 зобов'язується своєчасно доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення (згідно з товарно-транспортною накладною) відповідно до поданих експедитором-1 заявок, які є невід'ємними частинами даного договору (додаток №1) і видачі його уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор-1 зобов'язується сплатити експедитору-2 плату за перевезення вантажу (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, організація перевезень вантажів здійснюється відповідно до замовлення експедитора-1 на підставі письмової заявки, поданої факсимільним зв'язком не пізніше 18 години дня, що передує дню перевезення. У разі термінового перевезення вантажів,за згодою експедитора-2, експедитор-1 подає заявку в той самий день.

Згідно з п.2.2 Договору, експедитор-2 надає послуги особисто, а у необхідних випадках може залучати для виконання своїх обов'язків інших осіб, з якими укладені прямі договори, але залишається відповідальним перед експедитором-1 за виконання умов договору.

Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення відповідно до надісланої заявки, підписаної обома сторонами та скріпленої печатками сторін (п.2.3 Договору).

Пунктом 3.2.4 Договору визначено, що експедитор-1 зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за перевезені в повній цілісності та схоронності вантажі.

За умовами п.4.1 Договору, розмір плати за перевезення вантажів погоджується сторонами на кожне окреме замовлення відповідно до заявки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Експедитор-1 проводить оплату експедитору-2 за транспортні послуги на кожне окреме замовлення відповідно до заявки (п.4.2 Договору).

Згідно з п.10.2 Договору, договір укладається на термін до 31.12.2017 і вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити договір.

Судом встановлено, що 22.11.2017 позивачу від відповідача надійшла Заявка №Б0015/62 на одноразове перевезення вантажу автомобільним транспортом, за умовами якої позивач взяв на себе зобов'язання з міжнародного перевезення вантажу.

Відповідно до заявки місцем та датою завантаження вантажу, визначено м. Ізюм, 23.11.2017, вивантаження - у Латвії, 27/28.11.2017. Вартість перевезення становила 1200 євро по курсу НБУ на день вивантаження та протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано відповідачеві обумовлені договором послуги на загальну суму 1200 євро., що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №074915, з якої вбачається, що вантажоодержувачем одержано належний до перевезення вантаж у Латвії 27.11.2017.

В подальшому, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було направлено відповідачеві оригінали документів з перевезення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Накладної №59000301652251 від 06.12.2017.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1200 євро, що еквівалентно 38358,40 грн., відповідно до офіційного курсу НБУ євро по відношенню до гривні (1 євро = 31,965337 грн.) станом на 27.11.2017.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування є оплатним.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Судом встановлено, що позивач відповідно до умов договору здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідною накладною, проте відповідач оплату наданих послуг не здійснив. Доказів щодо наявності заперечень відповідача стосовно вартості або якості здійсненого позивачем перевезення матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 38358,40 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3500 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір №2 від 21.12.2017 про надання правової допомоги, укладений із адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем та Акт прийому-передачі наданих послуг №5/12 від 29.12.2017.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцію до прибуткового касового ордера №05/12 від 29.12.2017 на суму 3800 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, із поданого позивачем до суду Акту прийому-передачі наданих послуг №5/12 від 29.12.2017 вбачається, що адвокатом останньому надано послуги із вивчення та огляду документів із витраченим часом - 4 год. 15 хв., проведення заходів досудового врегулювання спору із витраченим часом - 1 год., підготовка документів для звернення до суду із витратою часу - 6 год. 10 хв., а також послуги із вчинення інших дій необхідних для супроводу справи в суді із витратою часу - 10 год.

В той же час, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 1800 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Трансгруп (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 12; ідентифікаційний код 35275445) на користь Фізичної особи-підприємця Алферова Романа Володимировича (36039, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 38358 (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. та 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 26.03.2018

Суддя Я.В. Маринченко