Ухвала

від 23.03.2018 по справі 910/3205/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 23.03.2018Справа №  910/3205/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., розглянув заяву про видачу судовго наказу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Локо» (81140, Львівська обл., Пустомитівський район, село Миклашів; поштова адреса: 79022, а/с 9467, м. Львів,  ідентифікаційний код 138336513250) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросплітсервіс» (04655, м. Київ, вул.Лебединська, 4, каб. 305, ідентифікаційний код 39010828) про стягнення 46 61, 83 грн. Без виклику представників сторін     ВСТАНОВИВ: 20.03.2018  року Товариства з обмеженою відповідальністю «Локо»  звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросплітсервіс»  заборгованості за договором поставки №70/10 від 04.10.2016 в розмірі 46  641 грн. 83 коп., яка складається з: 37  080,60 грн. сума заборгованості за непоставлений товар, 3846,22 грн. пені, 3708,06 грн. штраф, 387,06 грн. – три відсотки річних, 1619, 89 грн. інфляційні нарахування. Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, суд зазначає наступне. Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями  Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1  статті 147 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених  статтею 148 цього Кодексу. Відповідно до частини 1  статті 148 Господарського процесуального кодексу України  судовий наказ може бути видано тільки за вимогами  про стягнення грошової заборгованості  за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1  статті 509 Цивільного кодексу України  передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. В силу приписів частини 1  статті 626 Цивільного кодексу України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України  визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Нормами  статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню    в    розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором. Відтак, оскільки право на стягнення пені у випадку неналежного виконання зобов'язання сторонами у договорі, укладеному у спрощений спосіб не передбачено, та    враховуючи те, що пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією,    заявлені вимоги про стягнення пені не відповідають вимогам  статті 148 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу, яка не відповідає вимогам  статті 148 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє у видачі судового наказу на підставі пункту 3 частини 1  статті 152 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 2  статті 152 Господарського процесуального кодексу України  про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини 2  статті 153 Господарського процесуального кодексу України  відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої  статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Керуючись статтями  148, пунктом 3 частини 1 статті  152 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,- УХВАЛИВ: 1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Локо»  у видачі судового наказу за вимогою про стягнення 46 61, 83 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросплітсервіс» . 2. Ухвала набирає законної сили 23.03.2018 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені  статтею 256 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                                    В.О.  Демидов