Рішення

від 19.02.2018 по справі 752/6058/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6058/17

Провадження № 2/752/927/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 лютого 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Мирошниченко О.В.

за участю секретаря Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного академічного театру опери та балету ім. Т.Г. Шевченка Державного підприємства Національна опера України про визнання права на укладення строкового трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати за ним право на укладення ним строкового трудового договору (контракту) з Національним академічним театром опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, код ЄДРПОУ 02224531, на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладення вказаних строкових договорів з урахуванням посади, що вона займав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору; стягнути з Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, код ЄДРПОУ 02224531, на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 906,55 гривень; стягнути з Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, код ЄДРПОУ 02224531, на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. В подальшому позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути на його користь з Національного академічного театру опери та балету України ім.. Т.Г. Шевченка, код ЄДРПОУ 02224531, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 65 213,10 грн. та потвм заява ро збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути на його користь з Національного академічного театру опери та балету України ім.. Т.Г. Шевченка, код ЄДРПОУ 02224531, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 97 819,68 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до наказу № 720-к від 10.10.2007 p. ОСОБА_1 з 11.10.2007 року прийнятий на посаді артистки симфонічного оркестру першої категорії (скрипка) за контрактом Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, за результатами конкурсу і прац.ював на вказаній посаді до 23.02.2017 року, доки за наказом № 214-к від 23.02.2017 р. з ним припинено безстроковий трудовий договір згідно п.9 ст. 36 КЗпП України, п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури .Обставини припинення з ним трудових відносин були наступними.

На виконання вказаного Закону України від 28.01.2016 року генеральним директором Національного академічного театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка було видано наказ № 899-к від 02.12.2016 року про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП Національна опера України імені Т.Г.Шевченка .

15.12.2016 року йому було вручено повідомлення № 423 від 03.12.2016 року про наступну зміну з 16 лютого 2017 року істотних умов праці, а саме зміну трудового договору, укладеного між ним та театром, на контракт на виконання вимог Закону України від 28.01.2016 року № 955-VІІІ Про внесенян змін с до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури .

У цьому повідомленні такожє зазначалось, що з формою контракту він може ознайомитися на сайті Мінстерства с культури України і вказувалась елек тронна адреса сайту.

Крім того, у повідомленні зазначалось: У разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з Вами буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку .

Зайшовши на сайт Міністерства культури України, він виявив відповідну форму контракту, що затверджена наказом №624 від 02.08.2016року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.08.2016року за №1146/29276. Це узагальнений контракт без наповнення конкретими змістом, який сторони мають узгодити у гідповідності до вимог 21 КЗпП України, ст.ст.627, 628 ЦК України та оформити у заповідності до вимог 639 ЦК України. У даному конктретному випадку, наказом наказом №624 від 02.08.2016року Міністерства культури затверджена проста письмова форма контракту. Тому у сторін є право вносити свої пропозиції в контракт для узгодження, які вони вважають за необхідне внести.

Адміністрація Театру цим скористалася і внесла до запропонованого мені котракту, наприклад, до абзацу 2 пункту 2 розділу V наступну позицію: Роботодавець несе відповідальність згідно із законодавством у випадках: затримки зиплати заробітної плати за умови повного фактичного бюдженого фінансування зідповідно до затверджених планом асигнувань обсягів . Наприклад, у проекті контракту Міністерства культури України такої дискримінаційної позиції не має. Якби я підписав запропонований адміністрацією Театру проект контракту, то порушувало б моє конституційне право на своєчасне отримання винагороди за працю, яке передбачено ч.б ст.43 Конституції України: Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом .

Статтею 9 КЗпП України закріплено норму, якою забороняється підприємству, установі, організації уводити до своїх внутрішніх нормативних актів умови, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством про працю, в тому числі щодо оплати праці окремих категорій працівників, які визначаються відповідним законодавством та статутами підприємств, установ, організацій. Аналогічні гарантії передбачені у статті 22 Закону України Про оплату праці .

У наданому Театром проекті контракту були ще ряд позицій, які погіршували моє становище як працівника, з якими я не погодився.

06.02.2017 року ним до адміністрації театру був направлений у двох примірниках належним чином оформлений контракт разом із супровідним листом №113 від 06.02.2017 року, яким враховані його права та інтереси адміністрації театру в межах законодавства.

14.02.2017 року адміністрація театру надала відповідь за № 76, де зазначалось, що у направленому ним контракті є ряд розбіжностей з формою контракту, затвердженою наказом Міністерства культури України від 02.08.2016року № 624, що не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, які регулюють творчо-виробничу діяльність театру. Однак, адміністрація театру погодилась з рядом пропозицій, сформованих у представленій нею редакції контракту, але це були несуттєві поступки.

15.02.2017 р. ним була направлена до театру ще одна редакція контракту, але адміністрація листом № 125 від 17.02.2017 року повідомила, що не бачить підстав для прийняття запропонованої ним редакції контракту.

20.02.2017 р. супровідним листом №242 позивачем була направлена до театру ще одна редакція контракту, але на пропозицію адміністрація театру не відповіла. Натомість листом №177 від 22.02.2017 року повідомлено, що у разі прийняття Вами рішення про не укладення контракту, що тягне за собою припинення з Вами діючого трудового договору відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України, адміністрація театру завтра, 23 лютого 2017р., протягом робочого дня готова провести з Вами повний розрахунок за відпрацьований час та вручити Вам трудову книжку .

23.02.2017 р. ним була виготовлена ще одна редакція контракту, але цю редакцію контракту представник адміністрації не прийняла тому, що їм після концерту біля 23:00 була роздана остаточна редакція контракту, виготовлена адміністрацією театру.Опівночі 23.02.2017 року після перемовин всім незгодним з адміністрацією повідомлено про те, що якщо варіант контракту від адміністрації не буде підписано, то вже готові накази про зупинення трудових відносин з цими працівниками.

Правового обґрунтування неприйняття адміністрацією театру його редакцій трудового контракту він не отримав, при відхиленні цих контрактів відповідач керувався виключно суб'єктивними підходами в їх оцінці. У останній редакції наданого відповідачем контракту він виявив порушення своїх прав, які є неприйнятними для неї і не відповідають вимогам законів України та Конституції, а саме: відповідно до записів у її трудовій книжці, позивач був прийнята на посаду артиста симфонічного оркестру першої категорії ( скрипка) і працював на цій посаді до самого наказу № 214-к від 23.02. 2017 року про припинення з ним безстрокового трудового договору.

Як вбачається з проекту строкового трудового договору ( контракту), що запропонований йому адміністрацією театру ( титульна сторінка), в театрі є симфонічний та сценічний оркестри: " працівник ОСОБА_1 призначається на посаду артиста першої категорії симфонічного та сценічного оркестрів ДП " Національний академічний театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка", отже це є не що інше, як погіршення його трудових прав, оскільки він був прийнятий на посаду тільки артиста симфонічного оркестру; також було зазначено, що у випадку виробничої необхідності він готує партію в порядку термінового вводу у виставу, тобто без будь якої репетиції, що дає підстави адміністрації театру використати проти нього абзац 5 пункту 3 розділу VI контракту, де зазначено: " розірвання цього Контракту з ініціативи роботодавця, що здійснюється у разі невиконання або неналежного виконання працівником зобов"язань, обумовлених цим контрактом";також контрактом відповідача встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису у розмірі 13 248,00 грн. на місяць, (розмір заробітної плати визначається згідно зі штатним розписом закладу культури, але у розмірі не нижчому від встановлено законодавством розміру мінімальної заробітної плати, та з урахуванням забезпечення соціальних гарантій, передбачених законодавством).

Ця позиція контракту оформлена не у відповідності до Постанови КМУ Про порядок індексації грошових доходів населення №1078 від 17.07.2003 з останніми змінами від 16.11.2016року. У п.1 Постанови зазначено: Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників . Відповідно до ст.43 Конституції України Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом . Оскільки у проекті Театру не були враховані інфляційні процеси, що мають місце в державі Україна, він у своїх редакціях контрактів абсолютно законно вказав на необхідність гарантії, передбаченої Постановою КМУ Про порядок індексації грошових доходів населення №1078 від 17.07.2003року. Відповідно до ст.22 Закон України Про оплату праці , суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Його позиція не була прийнята.

Крім того, з 11.10.2017року за вислугу років у нього має бути збільшена оплата з 10% до 20%, що він й зазначив у контракті, що оформлений та наданий мною Театру. Адміністрація Театру проігнорувала цю позицію і позбавила мене, тим самим, права на отримання належного розміру оплати праці.

Абзацом 11 пункту 1 розділу III контракту обов'язком Працівника є виконувати вимоги із збереження та нерозголошення конфіденційної інформації . З цього абзацу не зрозуміло, які саме і чиї вимоги та стосовно кого (чого) необхідно виконувати. Тобто, будь-яку інформацію, яку Роботодавець на власний розсуд вважатиме конфіденційною, розцінюватиме як порушення мною умов контракту, ящо я хоча б що-небудь або кому-нубудь розповім про Театр. З таким погодитись не можна. Я заперечував проти цього абзацу.

У пункті 3 розділу IV контракту в редакції адміністрації Тетару зазначено:

Працівнику надається згідно із законодавством щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 калнедарних дні за відпрацьований робочий рік і додаткова оплачувана відпустка за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів відповідно до умов Колективного договору, в літній період після закінчення театрального сезону . Даний пункт контракту погіршує моє право на відпочинок, передбачене діючим колективним договором. У представленій мною редакції контракту зазначено: Працівнику надається згідно із законодавством щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю не менше як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік та додаткова оплачувана відпустка до 32 календарних днів в літній період після закінчення театрального сезону. Максимальна тривалість відпустки становить 56 календарних днів . Дана позиція повністю збігається зі змістом п.6.5 розділу б(відпустки) Колективного договору між адміністрацією та колективном Театру, що зареєстрований Київською міською профспілкою працівників культури(реєстраційний №10 від 23.03.2012року). Це діючий колективний договір. Під ним підписалася адміністрація Театру.

У розділі V контракту в редакції адміністрації Театру остання взагалі прибрала пункт стосовно своєї відповідальності у разі затримки виплати заробітної плати. Навіть у запропронованому Міністерством культури України проекті контракту ця відповідальність існує. Тобто, контракт адміністрації Театру надає останньому можливість уникнути відповідальності за затримку виплати заробітної плати, чим порушується моє конституційне право на своєчасне отримання винагороди за працю, передбачене ч.б ст.43 Конституції України.

У пункті 1 розділу VII контракту в редакції адміністрації Театру зазначено, що контракт зі мною пропонується укласти на півтора роки, хоча Законом України №955-VIII від 28.01.2016 року передбачено 1-3 роки. Відповідно до ч.З ст.21 КЗпП України, Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Адміністрація Театру не врахувала вимоги Законом України №955-VIII від 28.01.2016 року про те, що працівник має право на укладення строкового трудового договору до 3-х років і узагальнено підійшла до вирішення цього важливого питання в контрактах різних за фахом, сімейним та стажем роботи працівників. Адміністрація Театру без будь-якого обґрунтування своєї позиції щодо термінів контрактів з працівниками всім запропонувала півторарічний контракт.

У даному випадку укладення контракту терміном на півтора роки з усіма працівниками є неправомірним, оскільки знижує рівень їхньої соціальної захищеності, в тому числі і моєї. Порушення цих вимог відповідно до статті 9 КЗпП України, може бути підставою для визнання недійсними умов праці за контрактом, як таких, що погіршують становище працівника. У проекті контракту, що запропонований дирекцією Театру, має місце необгрунтоване погіршення становища працівника.

У зв'язку з тим, що адміністрація театру безпідставно відмовила в укладенні поданого ним контракту, без альтернативно наполягаючи на підписанні запропонованого нею проекту контракту, який містить значні порушення його трудових прав, він вимушена звернутися за захистом своїх прав у спосіб передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання права на укладення строкового трудового договору з театром з урахування умов, що містяться у його редакції контракту, що не суперечать законодавству.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що за час вимушеного прогулу відповідач повинен виплатити йому середній заробіток у розмірі 97 819,68 грн., виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 665,44 грн. за 147 дні. Також незаконною відмовою відповідача в укладенні з ним строкового трудового договору (контракту) йому завдана моральна шкода у розмірі 10 000 грн., оскільки він переніс суттєвий емоційний стрес, що супроводжувався значними негативними відчуттями, переживаннями за своє та членів сім'ї майбутнє, сім'я залишилась без засобів існування.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та з урахуванням збільшення позовних вимог просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Суд, заслухав пояснення представника позивача , представника відповідача, допитавши в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм првовідносини.

У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ДП Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка з 10.09.2001 р. на посаді артиста симфонічного оркестру 1-ї категорії за сумісництвом (наказ № 548-к від 10.09.2001 р.), наказом № 554-к від 27.08.2007 р. був звільнений із займаної посади. Наказом № 720-к від 10.10.2007р. зарахований на посаду артиста оркестру 1-ї категорії.

Відповідно до наказу № 214-к від 23.02.2017 р. Про припинення безстрокового трудового договору 23 лютого 2017 року з ОСОБА_1 припинено безстроковий трудовий договір відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП України передбачено працевлаштування на роботу за трудовим договором.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України передбачено можливість укладання з працівником контракту, як особливої форми трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

28 січня 2016 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури .

Згідно пунктів 2, 3 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України № 12-рп/98 від 09.07.1998р. роз'яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Вищевказаним Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури від 28.01.2016 р. № 955-VIII статті 19, 20 Закону України Про театри і театральну справу викладено у новій редакції.

Так, нормою статті 20 Закону України Про театри і театральну справу передбачено, що до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Наказом ДП Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка (ДП Національна опера України ) № 899-к від 02.12.2016 р. Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП Національна опера України імені Т.Г.Шевченка наказано повідомити працівників художнього та артистичного персоналу ДП Національна опера України імені Т.Г.Шевченка про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП Національна опера України імені Т.Г.Шевченка і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт до 15 грудня 2016 року.

Листом № 423 від 03.12.2016р. ОСОБА_1 повідомлявся про зміну істотних умовпраці.

В заявах № 619 від 15.12.2016 р., № 55 від 01.02.2017р. та № 161 від 14.02.2017 р. ОСОБА_1 висловив свою позицію щодо не погодження із запропонованою формою контракту, що була затверджена Міністерством культури України та запропонував свій проект контракту від 06.02.2017 р. із супровідним листом №113 від 06.02.2017р.

Адміністрація Театру листом № 76 від 14.02.2017 р. надала відповідь на вищезазначені звернення ОСОБА_1

В заяві № 204 від 15.02.2017 р. ОСОБА_1 знову висловив свою позицію не погодження із запропонованою формою контракту, що була затверджена Міністерством культури України та запропонував свій проект контракту від 15.02.2017 року.

Адміністрація ДП Національна опера України листом № 125 від 17.02.2017 р. відповіла на звернення ОСОБА_1

В заяві № 242 від 20.02.2017 р. ОСОБА_1 черговий раз висловив свою позицію не погодження із запропонованою формою контракту.

Адміністрація Театру листом № 177 від 22.02.2017 р. надала відповідь на звернення ОСОБА_1 з обгрунтуванням своїх вимог.

Адміністрація Театру засвідчила Актом від 22.02.2017 р. факт відмови ОСОБА_1 від підпису про отримання листа №177 від 22.02.2017р.

Супровідним листом від 23.02.2017 р. ОСОБА_1Г запропонував свій проект контракту від 23.02.2017 р.

Адміністрація Театру засвідчила Актом від 24.02.2017 р. 00 години 23 хвилини факт вимоги ОСОБА_1 від генерального директора ОСОБА_4 підписати запропонований ОСОБА_1 варіант контрактів, а також факт виклику поліції та погроз.

Актом від 24.02.2017 р. 18 годин 35 хвилин Адміністрація Театру засвідчила факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення та підпису з наказом про припинення безстрокового трудового договору, а також відмова від одержання трудової книжки.

Копії електронних повідомлень № 808 від 27.02.2017 р. та № 91 від 25.02.2017 р. та копії поштового повідомлення від 02.03.2017 р. підтверджують факт неодноразових намагань Адміністрації Театру надати ОСОБА_1 належні документи.

Листом № 197 від 02.03.2017р. Адміністрація Театру запрошувала ОСОБА_1 ознайомитись з наказом та отримати трудову кнтіску.

У підтвердження того факту, що Адміністрація Театру дотрималась вимого законодавства яким передбачений порядок та строки укладання контракту з працівниками театру які відносяться до художнього та артистичного персоналу свідчать також наступні обставини.

14.12.2016 р. Національним академічним театром опери та балету ім.. Т.Г. Шевченка ДП 2 Національна опера України було видано наказ № 930-к про часткову зміну наказу зід 02.12.2016 р. № 899-к, відповідно до якого термін вручення повідомлення про зміну істотних умов праці встановлено до 23.12.2016 р., а отримання згоди на продовження роботи за контрактом до 23.02.2017 р.

Наказ № 899-к від 02.12.2016 р. видано на виконання Закону України від 28.01.2016 року № 955-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури .

Згідно п.2, 3 Прикінцевих положень Закону № 955-VIII, набрання чинності Законом № 955-VIII є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивач працюв артистом симфонічного оркестру першої категорії ( скрипка) за контрактом Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, 02.12.2016 року всі творчі працівники театру отримали повідомлення, якими їх попередили про зміну умов праці у зв'язку з переходом на контрактну систему. Індивідуальних умов по кожному працівнику щодо подальшої роботи не було, тому вони зверталися із спільною заявою до дирекції для чіткого визначення стосовно такого переходу, умов та терміну контракту. 20 лютого була зустріч профспілки для обговорення узгоджень, також ходили до Міністерства культури.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що почалось з того дня коли вони працівники симфонічного оркесту отримали наказ. Почалось підписання контрактів, перший раз своїм примірником міг ознайомитися 01.02. та побачив різницю між тим що нам рекомендували і дали після. Ми подали в канцелярію свої контракти разом із супровідними листами. Перша відповідь поступила від дирекції, що вони не можуть нам не можуть погодити наші контракти оскільки не відповідаль законодавству.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що ОСОБА_1 знає 20 років, працював з ним в різних місцях. Він контракт підписав, йому не зрозуміло за що звільнено ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що коли їх запросили разом і ОСОБА_1 до відділу кадрів хотіли ознайомитися з тими умовами що були запропоновані. Спочатку їх нам не надавали, потім коли нали на ознайомленя умови контракту вони не могли з ними погодитис. Ним було направлено до дирекції їхні примірники контрактів. Після чого надійшла відповідь що дирекція пішла не на суттєві поступки стосовно даного контракті. Після чого нами вдруге було зверненян проекту контракту які б відповідали вимогам, після чого їм роздали по одному примірнику без підпису. Тоді вони побачили про порушення своїх прав. 17.02.2017 року проводили збори профспілки, 20.02.2017 р. збиралися в кабінеті директора.

Крім того, 24.02.2017 р. о 00 год. 23 хв. складено акт, про те, що 23.02.2017р. станом на 23 годину 59 хвилин зазначені у акті працівники театру, у тому числі ОСОБА_1 не прийняли пропозицію дирекції театру про укладення контракту на виконання вимог пункту 2 Прикінцевих положень закону України від 28.01.2016р. №955-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів , натомість в кабінеті генерального директора театру ОСОБА_4 в ультимативній формі вимагали від нього підписати складені ними версії контрактів, які суттєвим чином відрізняються від попередньо узгоджених пунктами, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та викликали поліцію, погрожували генеральному директору у разі не підписання ним їх версії численними зверненнями до Міністерства юстиції України та правоохоронних органів.

Згідно наказу ДП Національна опера України № 214-к від 23.02.2017 р. припинено 23.02.2017 року безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1, артистом оркестру першої категорії, згідно ст. 36 п. 9 КЗпП України, з яким позивач ознайомлений 02.03.2017 р.

Вказаний наказ було видано на виконання Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури .

Зазначеним Законом, статтю 20 Закону України Про театри і театральну справу було викладено у наступній редакції: До професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів. Керівник державного чи комунального театру може залучати артистичний та художній персонал понад штатну чисельність на підставі цивільно-правового договору в порядку, визначеному законом.

Відповідно до прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

З наведеного слід дійти висновку про те, що оспорюваний наказ був винесений на виконання вищенаведених норм Закону.

Відповідно до Переліку посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2006 року № 208, посада, яку обіймав ОСОБА_1, відноситься до посад професійного артистичного персоналу.

Отже, контрактна форма роботи професійних творчих працівників (художнього та артистичного персоналу) театру, зокрема, і для ЦЕПКОВА к.г. запроваджена спеціальним Законом, який є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.12.2012 р. по справі № 6-156цс12 зазначено, що на контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно частин 3, 4 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 р. № 9роз'яснено, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Нормою п. 9 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обгрунтування вимог позиваЧ посилається на те, що запропонований відповідачем контракт порушував його трудові права та не відповідав вимогам законів України і Конституції, оскільки там було зазначено, що у випадку виробничої необхідності він готує партію в порядку термінового вводу у виставу; встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису, проте при цьому не були враховані інфляційні процеси; було визначено збереження і нерозголошення конфіденційної інформації; термін відпустки було зменшено; не було зазначено відповідальності роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати; термін контракту з усіма працівниками встановлено на півтора роки, у той час як законом визначено строк трудового договору до трьох років.

Наказом Міністерства культури України від 02.08.2016 року № 624 була затверджена форма Контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури.

Судом безспірно встановлено, що ряд працівників театру, у тому числі позивачка, та адміністрація театру намагалися укласти контракти 23 лютого 2017 року до опівночі, що був останнім строком їх підписання визначений законом, однак контракти не були укладені через недосягнення домовленостей по окремим їх пунктам.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Контракт у редакції відповідача стосовно позивача не суперечить нормам трудового законодавства.

Контракт укладається при досягненні домовленостей обох сторін, тому відповідач мав право, а не обов'язок укласти запропонований позивачем контракт.

Роботодавець з урахуванням засад самостійності юридичної особи та її господарської діяльності не позбавлений можливості вводити додаткові умови до трудового договору, які не суперечать чинному законодавству. При цьому суд не може втручатися у переговорний процес сторін та зобов'язувати вирішити спір на певних умовах, які сприятливі одному з учасників, оскільки з таких питань сторони мають досягти взаємного погодження.

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Посилання позивача на положення п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України ( в редакції яка діяла на день подачі позову до суду) є безпідставними, так як спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства.

У зв'язку з цим позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, фактично предметом спору є проекти контрактів, які сторонами не укладені, тому не несуть за собою правових наслідків, у разі незгоди з якими позивач міг їх оспорювати.

Враховуючи, що норма закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, тому суд вважає, що керівництво відповідача діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про визнання за позивачем права на укладення строкового трудового договору (контракту) з відповідачем на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладення вказаних строкових договорів з урахуванням посади, що займав позивач на момент припинення з ним безстрокового трудового договору задоволенню не підлягають.

За таких обставин відсутні й підстави для задоволення позиву в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними від першої вимоги, у задоволенні якої відмовлено.

Разом з тим, частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння шкоди, як то: наявність такої шкоди, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями (бездіяльністю) та вина в заподіянні.

Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду настає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком протиправної дії ( бездіяльності).

Обов'язок доводити наявність моральної шкоди покладено на позивача ( ст. 81 ЦПК України ).

Разом з тим, ні позивач у позовних вимогах, ні його представник в судовому засіданні не наводять доказів в підтвердження того, що саме протиправні дії ( бездіяльність ) відповідача викликали певні зміни у його житті - порушили звичайний для нього спосіб життя; ці зміни примушують його докладати додаткових зусиль для організації свого життя; таких доказів не встановлено і під час розгляду справи.

В судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу спричинені моральні страждання, відповідно відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1-4, 5-1, 21, 23, 32, 36 КЗпП України, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури , ст. ст. 81, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя