Рішення

від 21.03.2018 по справі 914/219/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018р. Справа №914/219/18 місто Львів

Суддя Господарського суду Львівської області Матвіїв Р.І., за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло» , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше» , м. Львів,

предмет позову: стягнення 7 857,21 грн.,

підстава позову: прострочення оплати послуг за договором транспортного експедирування №060217-1 від 06.02.2017 року,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності б/н від 12.03.2018 року,

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. 05.02.2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Транссоло б/н від 05.02.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Кліше про стягнення 7 857,21 грн. у зв'язку з порушенням умов договору транспортного експедирування №060217-1 від 06.02.2017 року, а саме п.5.4 щодо затримки оплати послуг, яких 3 216,99 грн. пені, 4 074,34 грн. 36% річних, 565,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 14.03.2018 р.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання не заявлено.

У судовому засіданні 14.03.2018 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить розстрочити виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами. Представник позивача проти розстрочення виконання рішення суду заперечив. У судовому засіданні 14.03.2018 року оголошено перерву до 21.03.2018 року.

У судове засідання 21.03.2018 року з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в попередньому судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.03.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін . Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором транспортного експедирування. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Транссоло звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Кліше про стягнення 3 216,99 грн. пені, 4 074,34 грн. 36% річних, 565,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до п.5.4 договору. Позивач вказує, що рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2018 року у справі №914/2374/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло» 56 588,95 грн. основного боргу, 2 818,08 грн. інфляційних втрат, 10 510,03 грн. 36% річних, 7 389,86 грн. пені та 1 592,77 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Нарахування були здійснені до 17.11.2017 року. Відповідачем фактично виконано зобов'язання по оплаті основної суми заборгованості 29.01.2018 року. Відповідно, позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 36% річних за період з 18.11.2017 року по 29.01.2018 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, заперечень щодо розміру позовних вимог не подав, однак, просив суд розстрочити виконання рішення суду.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до умов договору транспортного експедирування № 060217-1 від 06.02.2017р. та договорів-заявок на надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ Транссоло здійснювало організацію та перевезення вантажів, наданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше» .

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2018 року у справі №914/2374/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло» 56 588,95 грн. основного боргу, 2 818,08 грн. інфляційних втрат, 10 510,03 грн. 36% річних, 7 389,86 грн. пені та 1 592,77 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Докази скасування вказаного рішення судами апеляційної та касаційної інстанції відсутні.

Сума основного боргу - 56 588,95 грн. сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю « Підприємство «Кліше » 29.01.2018 року, що підтверджується випискою з рахунку, копія якої долучена до позовної заяви.

Відповідно до умов п. 5.4 договору у разі затримки оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження строку нарахування та 36% річних на суму боргу за прострочений період.

За період, не охоплений судовим рішенням, і до повного виконання зобов'язання, тобто з 18.11.2017 року по 29.01.2018 року, позивачем нараховано інфляційні втрати, пеню і 36% річних на загальну суму 7 857,21 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, долучені до позовної заяви документи, описані вище, досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з рішення суду у справі №914/2374/17, між сторонами спору існували правовідносини, що виникли на підставі договору транспортного експедирування № 060217-1 від 06.02.2017р. та на підставі договору-заявки №316-0099656 від 15.12.2016р., акта надання послуг №316-0099656 від 22.12.2016р., за якими неоплаченими відповідачем позивачу є надані послуги по перевезення вантажу в сумі 56 588,95грн.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Сторони договору скористалися наданим правом та визначили розмір процентів річних інший, ніж встановлений законом - 36%.

З матеріалів справи та наведених положень вбачається наявність у позивача права на заявлення вимог про стягнення грошових коштів у порядку ст.625 Цивільного кодексу України. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми відсотків річних, суд зазначає про правильність та обгрунтованість нарахованої суми.

Щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання суд зазначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Договором сторони обумовили підстави нарахування пені: у разі затримки оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження строку.

Згідно з рішенням у справі №914/2374/17 останнім днем нарахування пені було 17.11.2017 року. Відповідно, позивачем у даній справі правомірно визначено початком нарахування пені 18.11.2017 року. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відповідно, останнім днем нарахування пені є 28.01.2018 року. Враховуючи наведене, обгрунтованою є сума пені 3 167,43 грн., а не 3 216,99 грн., як просив позивач.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 565,88 грн. за грудень 2017 року, суд зазначає про їх обгрунтованість та правильність нарахування.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведені положення та досліджені судом докази, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог на загальну суму 7 807,65 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення судового рішення на підставі ст.83 ГПК України, заявлене у відзиві, суд зазначає про його необгрунтованість та про відсутність підстав для його задоволення та зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що клопотання про розстрочення судового рішення не підтверджене жодними доказами, а наведені в клопотанні обставини щодо здійснення фактичної виплати заборгованості, щодо надмірно високих сум штрафних санкцій, не є достатніми доказами для задоволення поданого клопотання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Кліше (79000, АДРЕСА_1, код ЄДР 33169375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транссоло (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Промислова, будинок 50/52, офіс 629, код ЄДР 39551177) 7 807,65 грн. заборгованості, з яких 3 167,43 грн. пені, 4 074,34 грн. 36% річних, 565,88 грн. інфляційних втрат і 1 744,38 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Кліше про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.03.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.