Рішення

від 23.03.2018 по справі 922/169/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2018 р.Справа № 922/169/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло-Логістик", м. Харків про стягнення 474 702,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло-Логістик" (надалі - Відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу №2017/25/10-1 від 25.10.2017 р. у сумі 474 702,06 грн., з яких: 431 547,33 грн. - основна заборгованість; 43 154,73 грн. штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару. Також просить суд стягнути з Відповідача суму судових витрат у розмірі 7 149,33 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2018 року по справі №922/169/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло-Логістик" (надалі - Відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу №2017/25/10-1 від 25.10.2017 р. у сумі 474 702,06 грн. було залишено без руху та надано позивачеві строк п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви щодо: 1) надати оригінал платіжного доручення №324 від 25.01.2018 щодо сплати судового збору у розмірі 7 120,53 грн.; 2) надати копії письмових доказів, посвідчені у відповідності до приписів абзацу 2 частини п'ятої статті 91 ГПК України та пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003.

07 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ековтор" надало на виконання вимог ухвали суду від 01 лютого 2018 року по справі №922/169/18 докази для усунення недоліків позовної заяви, а саме: 1) оригінал платіжного доручення №324 від 25.01.2018 щодо сплати судового збору у розмірі 7 120,53 грн.; 2) копії письмових доказів, посвідчені у відповідності до приписів абзацу 2 частини п'ятої статті 91 ГПК України та пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003.

Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/169/18, а розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Як свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана ухвала суду була отримана позивачем 06.03.2018, відповідачем - жодних ухвал отримано не було, оскільки повернулись до суду з довідками поштових відділень, де зазначені причини повернень поштових відправлень - за закінченням встановленого строку зберігання.

Також, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у строк до 01.03.2018.

Заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву відповідач суду не подав.

Беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

25.10.2017 р. між Позивачем, та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №2017/25/10-1 (далі - Договір). Предметом даного правочину є зобов'язання Відповідача щодо поставки металопродукції та інших будівельних матеріалів в обсягах, визначених додатком до договору.

Згідно з п.4.3 Договору Позивач сплачує 100% від вартості товару протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання Договору в сумі 431 547,33 грн. На виконання даного положення Договору Позивач на поточний рахунок Відповідача перерахував зазначену суму, що підтверджується платіжним дорученням №152 від 27.10.2017.

Згідно з додатком №1 до Договору сторони домовилися здійснити поставку Відповідачем Позивачу в термін до 10.11.2017 профнастіл ПК-35 (поліестер) на суму 431 547,33 грн.

Всупереч положенням Договору Відповідач порушив його умови - не здійснив поставку будівельних матеріалів згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №2017/725/10-1 від 25.10.2017 р.

Враховуючи невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивач звернувся до Відповідача з проханням поставки товару в обсягах, визначених Договором - шляхом направлення претензії за вих. № 22/12-17-1 від 22.12.2017 р.

На звернення Позивача Відповідач не відреагував та залишив його без відповіді, а зобов'язання щодо поставки товару згідно укладеного Договору не було виконане.

10 січня 2018 року Позивачем була вручена Відповідачу під підпис та надіслана засобами поштового зв'язку претензія за вих.№10/01-18-1 щодо виконання зобов'язань за договором та повернення коштів. На дане звернення Позивача Відповідач також не відреагував та залишив його без відповіді.

Відповідно до пункту 8.3 укладеного Договору купівлі-продажу №2017/25/10-1 від 25.10.2017 р. у випадку не поставки або порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару в разі прострочення поставки до 10 робочих днів. В разі прострочення поставки більш ніж 10 робочих днів, Відповідач на вимогу Позивача повинен сплатити штраф та повернути грошові кошти сплачені Позивачем передплатою за непоставлений товар протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати пред'явлення вимоги Позивачем.

Згідно пункту 4.3 Договору та специфікації №2, викладеної в додатку №1 до даного договору сума 100% авансу складає 431 547,33 грн.

У зв'язку із невиконанням Відповідачем зобов'язання за Договором, Позивачем нараховані штрафні санкції. Згідно пункту 8.3 Договору за несвоєчасну поставку Товару Відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару, що складає 43 154,73 грн.

Таким чином, станом на дату звернення Позивачем до суду загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає 474 702,06 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦКУ, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 474 702,06 грн. грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512 - 518, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Соло-Логістик (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.12, код ЄДРПОУ 41284379, п/р 26005052226908 в ПАТ КБ Приватбанк , код банку 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Ековтор (адреса: 61099, м. Харків, вул. Лодзінська, буд.7-А, код ЄДРПОУ 37842318, п/р 26006496477400 в ПАТ УкрСиббанк код банку 351005) заборгованість за договором купівлі-продажу №2017/25/10-1 від 25.10.2017 р. у сумі 474 702,06 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот дві гривні шість копійок) та судові витрати у сумі 7 149,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1