Рішення

від 13.03.2018 по справі 922/3953/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2018 р.Справа № 922/3953/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп" визнати грошові вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" в розмірі 30 799 954,26 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Стоун Інтергруп". Також просить суд стягнути суму сплаченого судового збору з Відповідача в сумі 1600,00 грн.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, до суду було надано клопотання (вх. №1964 від 24.01.2018 р.) про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника, де також повідомляє, що надав всі докази необхідні для розгляду справи.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки свого представника у судове засідання не повідомив.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Між Позивачем, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", як постачальником, та Відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп", як покупцем, було укладено наступні договори поставки нафтопродуктів аналогічного змісту:

№ НП-0080 від 15.01.2016;

№ НП-0149 від 01.02.2016;

№ НП-0298 від 29.02.2016;

№ НП-0340 від 29.02.2016.

За умовами зазначених договорів постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору (розділ 1 договорів).

Відповідно до розділу 2 договорів постачальник зобов'язувався передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договорів, покупець зобов'язався своєчасно і в повному об'ємі сплатити вартість товару.

Відповідно до п. 1.2 договорів номенклатура, кількість, ціна нафтопродуктів (Товару) визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною Договору, де сторонами були укладені наступні угоди: додаткова угода № 1 від 15.01.2016 до договору № НП-0080 від 15.01.2016; додаткова угода № 1 від 01.02.2016 до договору № НП-0149 від 01.02.2016; додаткова угода № 1 від 29.02.2016 до договору № НП-0298 від 29.02.2016; додаткова угода № 1 від 29.02.2016 до договору № НП-0340 від 29.02.2016, якими сторони узгодили умови та строк поставки, номенклатуру, кількість та ціну нафтопродуктів (Товару).

Пунктом 2.1.1 договорів передбачена передача нафтопродуктів Покупцю згідно умов, визначених в додаткових угодах, з обов'язковим складанням актів прийому-передачі.

Постачальник виконав свої зобов'язання повністю, передбачені зазначеними вище договорами поставки нафтопродуктів, що підтверджується актами прийому-передачі: від 15.01.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0080 від 15.01.2016 на загальну суму 9 966 000,00 грн. з ПДВ; від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0149 від 01.02.2016 на загальну суму 4 928 839,04 грн. з ПДВ; від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0298 від 29.02.2016 на загальну суму 5 984 619,22 грн. з ПДВ; від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0340 від 29.02.2016 на загальну суму 9 920 496,00 грн. з ПДВ.

Пунктами 4.1 та 4.5 договорів передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання даної додаткової угоди. Сторони укладають акти прийому-передачі товару або інші документи, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеному в такому акті часу.

Згідно з п.п. 5.1-5.3 договорів покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2016 р. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України. Датою здійснення оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами до зазначених договорів укладено відповідні додаткові угоди № 1, в яких останніми узгоджено асортимент, кількість та ціна товару, який сторони узгодили до поставки в рамках договорів.

Таким чином, протягом січня-лютого 2016 року Постачальником було передано Покупцю нафтопродуктів на загальну суму 30 799 954,26 грн. з ПДВ.

Проте, Відповідач, всупереч умов укладених між сторонами договорів, заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2017 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп" перебуває в стані припинення з 04.09.2017 р.; строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - до 11.11.2017 р.; головою комісії з припинення або ліквідатором зазначено ОСОБА_1.

В зв'язку з зазначеними обставинами на підставі ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» 18.09.2017 р. направило на адресу ТОП "Стоун Інтергруп", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичну адресу зазначеного товариства, заяву з кредиторськими вимогами № 08-3967 від 18.09.2017 р., в якій просило визнати грошові вимоги кредитора та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу на загальну суму 30 799 954,26 грн.

Вказана заява була направлена, як на юридичну адресу (адресу місця знаходження) Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.09.2017. Докази надсилання та отримання Відповідачем 29.09.2017 за цією адресою заяви про грошові вимоги до боржника долучено до позовної заяви, та і на поштову адресу голови ліквідаційної комісії/ліквідатора ОСОБА_1, офіційно оприлюднену в повідомленні на веб-сайті Вищого господарського суду (номер публікації 44252 по справі № 922/1747/17). Поштовий конверт із заявою № 08-3967 від 18.09.2017 повернуто на адресу кредитора 26.10.2017 у зв'язку із закінченням терміну зберігання (копія додана до позовної заяви).

Відповідач повинен був відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦКУ розглянути вимогу позивача протягом місяця з дати отримання, письмово повідомити про результати розгляду заяви і включити суму кредиторської вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Однак, ні станом на 29.10.2017 (момент спливу місячного строку з дати отримання заяви головою ліквідаційної комісії/ліквідатором ОСОБА_1М.), ні станом на дату подання позовної заяви Позивач відповіді Відповідача не отримав, заборгованість також не погашена.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому останній просить суд зобов'язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги позивача у загальному розмірі 30 799 954,26 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Частинами 1,2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до вимог ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 111 ЦК України передбачено порядок ліквідації юридичної особи. Зокрема, даною статтею передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Факт наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за договорами аналогічного змісту: № НП-0080 від 15.01.2016; № НП-0149 від 01.02.2016; № НП-0298 від 29.02.2016; № НП-0340 від 29.02.2016 в загальній сумі 30 799 954,26 грн. підтверджується матеріалами справи та Відповідачем жодним чином не спростовується.

Оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування підприємства відповідача в стані припинення з 04.09.2017 р., та створено комісію з припинення (ліквідаційну комісію), зазначені обставини надають Позивачу право на звернення до ліквідаційної комісії підприємства Відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог в загальній сумі 30 799 954,26 грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Строк заявлення кредиторами свої вимог визначено ч. 5 ст. 105 ЦК України, та не може бути меншим ніж 2 місяці.

Як свідчать матеріали справи, Позивач звернувся до ліквідаційної комісії підприємства Відповідача з заявою від 18.09.2017 р. № 08-3967 про визнання його кредиторських вимог в строк, визначений ч. 5 ст. 105 ЦК України.

Згідно з вимогами ч.ч. 3-5 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Оскільки матеріали даної справи не містять доказів розгляду ліквідаційною комісією підприємства Відповідача заяви позивача від 18.09.2017 р. № 08-3967 про визнання кредиторських вимог, суд приходить до висновку про ухилення зазначеної комісії від розгляду зазначеної заяви.

Разом з тим враховуючи те, що матеріали даної справи містять докази наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в загальній сумі 30 799 954,26 грн., та те, що Позивач звернувся до суду з даним позовом в строки, визначені ст. 112 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, та зобов'язання Відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Позивача у розмірі 30 799 954,26 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 104, 105, 110-112, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 20, 74, 86, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп" в особі ліквідаційної комісії (61033, м. Харків, вул. Луганська, 30, к. 2, код ЄДРПОУ 39729260) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) у розмірі 30 799 954,26 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп".

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Інтергруп" в особі ліквідаційної комісії (61033, м. Харків, вул. Луганська, 30, к. 2, код ЄДРПОУ 39729260) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) - 1 600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_2