Рішення

від 21.03.2018 по справі 926/4289/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Справа № 926/4289/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жаналіс" м. Івано-Франківськ

до відповідача фізичної особи-підприємця Колотила Василя Васильовича с. Мілієве, Вижницького району, Чернівецької області

про стягнення 335151,27 грн.

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Губчак І.Б.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

У судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаналіс" м. Івано-Франківськ звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Колотила Василя Васильовича с. Мілієве, Вижницького району, Чернівецької області про стягнення 335151,27 грн. заборгованості, з них: 294500,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 40651,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 10.01.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 31.01.2018 р.

Ухвалою від 31.01.2018 р. підготовче засідання відкладено на 12.02.2018 р., а ухвалою від 12.02.2018 р. перенесено на 26.02.2018 р.

Ухвалою від 26.02.2018 р. закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 21.03.2018 р.

21.03.2018 р. сторони у судове засідання не з'явилися, хоча і були повідомлені належним чином про час і місце слухання справи. При цьому неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно платіжного доручення № 42 від 31.03.2017 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 201500,00 грн. з призначенням платежу: оплата за пиломатеріали обрізні сухі букові згідно рахунку-фактури без № від 31.03.2017 р.

Відповідно до платіжного доручення № 8 від 29.04.2016 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 60000,00 грн. з призначенням платежу: попередня оплата за новий контракт.

Згідно платіжного доручення № 11 від 29.04.2016 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму коштів у розмірі 33000,00 грн. з призначенням платежу: попередня оплата за новий контракт.

У платіжних дорученнях від 29.04.2016 р. отримувачем вказано: ощадбанк, що є помилкою, оскільки код відповідача-одержувача вказано вірно: НОМЕР_1.

Вимога про повернення грошових коштів позивачем відповідачеві не направлялась.

Проте, можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Тобто за рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) об'єктивних причин, які обумовлювали б необхідність обов'язкового застосування досудового врегулювання таких спорів, не існує.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК України).

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 139 ГК України).

У відповідності до п. 2.35 Глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, а саме п. 1.24 ст.1, встановлено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідач свої зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих коштів не виконав, у зв'язку з чим, станом на дату звернення до суду з позовом за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 294500,00 грн., що підтверджується згаданими вище платіжними дорученнями.

Матеріали справи не містять фактів, які можна віднести до підстав виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків, суд дійшов висновку, що помилково перераховані кошти підлягають поверненню на користь позивача в судовому порядку.

Оскільки відповідач доказів повернення безпідставно отриманих коштів не надав, а позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені в суді позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення на його користь безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 294500,00 грн. є обґрунтованою, заявленою відповідно до чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення 40651,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, то суд зазначає таке.

Положеннями ст. 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач вказує на те, що оскільки розмір процентів за користування належними позивачу коштами договором не передбачено та враховуючи на позадоговірний характер спірних правовідносин, для визначення розміру процентів може бути застосована по аналогії закону норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно з якою у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики та правовідносин, які склалися між сторонами, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст. 8 ЦК України.

За відсутності укладеного між сторонами договору, розмір процентів за користування чужими коштами договором не встановлено.

Сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення 40651,27 грн. плати за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 75, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колотила Василя Васильовича, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, с. Мілієве, Вижницького району, Чернівецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жаналіс", код ЄДРПОУ 40054507, вул. Марійки Підгірянки, 23, м. Івано-Франківськ - 294500,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 4417,25 грн. судового збору.

3. У стягненні 40651,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.03.2018 р.

Суддя А.А. Бутирський