Постанова

від 20.03.2018 по справі 905/2038/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018 справа № 905/2038/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання за участю представників: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» , м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. (повний текст підписано 11.10.2017р.) у справі№ 905/2038/17 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» , м.Донецьк доПриватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» , м.Добропілля Донецької області простягнення 162825,74грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» , м.Донецьк, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» , м.Добропілля Донецької області про стягнення 162825,74грн., які складаються з 153081,00грн. попередньої оплати, 8620,75грн. пені, 817,83грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 306,16грн. інфляційних.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, що була чинна на момент вчинення процесуальної дії) позивач звернувся до суду з заявою, якою зменшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 153081,00грн. та пеню в розмірі 8622,87грн. Вказана заява прийнята судом, вподальшому розглядалися зменшені позовні вимоги.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №777-КД-ДЦ від 08.12.2016р. в частині здійснення своєчасного постачання товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. (повний текст підписано 11.10.2017р.) у справі №905/2038/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» задоволено в повному обсязі (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Виносячи зазначене рішення, господарський суд встановив, факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки позивачу товару, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені.

Не погодившись із рішенням господарського суду Донецької області, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на недослідження господарським судом насильницького захоплення підприємств, неможливості вести господарську діяльність, тобто, форс-мажорних обставини, що тягнуть за собою припинення зобов'язань за договором.

Так, згідно ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд зазначеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. (головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) відкрито апеляційне провадження та зобов'язано позивача до 13.02.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

На виконання ухвали суду, 12.12.2018р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін та наголошує на наступному:

-23.02.2017р. позивачем було перераховано попередню оплату на загальну суму 153081,00грн., при цьому строк поставки товару - лютий - березень 2017р., а проведення антитерористичної операції, на яку посилається відповідач, як на підставу для звільнення від відповідальності було розпочато 14.04.2014р.;

-спір стосується тільки грошових коштів (повернення попередньої оплати), а відповідачем не доведено, що на його банківський рахунок впливає непереборна обставина, яка перешкоджає поверненню коштів;

-на підтвердження форс-мажорних обставин скаржником не надано сертифікат Торгово-промислової палати.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018р. (головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) призначено справу до розгляду на 20.03.2018р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_6 на дату слухання справи, з метою дотримання строків, на підставі розпорядження керівника апарату суду, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

У судове засідання 20.03.2018р. представники сторін не з'явилися. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представника для участі у судовому засіданні через складні погодні умови.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, беручи до уваги, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, з огляду на те, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, а позивача - у відзиві на неї, з огляду на недоведення відповідачем наявності поважних причин для неявки представника у судове засідання та необхідності його участі у наступному судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.), дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 20.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено господарським судом та не оспорюється сторонами, 08.12.2016р. між Приватним акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» (далі - покупець) було підписано договір №777-КД-ДЦ (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується належним чином прийняти та своєчасно оплатити товар (далі - товар), в асортименті, кількості, в строки та за ціною, погодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях до даного договору.

Як вбачається з п.3.2 договору, умови поставки товару - EXW згідно «Інкотермс-2010» , якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до даного договору. Відвантаження організовує покупець за власний рахунок. Місце поставки погоджується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно з п.4.1 - 4.3 договору ціни на постачаємий постачальником товар погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Розрахунки за товар, що передається за даним договором, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у вигляді 100% передплати на підставі виставленого рахунку продавцем, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до даного договору. Взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, вказаними в специфікаціях до даного договору.

Орієнтовна вартість договору не може перевищувати 1000000,00грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 7.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017р., але у будь-якому випадку - до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, сторонами підписано специфікацію від 14.02.2017р., в якій погоджено найменування товару, кількість, ціну та вартість; умови оплати: 100% передплата, умови поставки; строк поставки: лютий - березень 2017р. Дана специфікація набирає чинності з дати її підписання обома сторонами і скріплення печатками, є невід'ємною частиною договору.

Договір та специфікація підписані з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №3923 від 23.02.2017р., відповідно до якого позивачем було сплачено на рахунок відповідача попередню оплату за товар в сумі 153081,00грн.

Порушення постачальником зобов'язань щодо своєчасної поставки товару стало підставою звернення покупця з позовом до суду за захистом порушеного права.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статті 691, 692 ЦК України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення №3923 від 23.02.2017р. перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 153081,00грн. в якості попередньої оплати товару. Факт отримання грошових коштів відповідачем не спростовано.

За умовами специфікації від 14.02.2017р. термін поставки продукції за договором - лютий 2017р. - березень 2017р. Тобто, як вірно встановлено господарським судом, відповідач мав поставити позивачу товар до 31.03.2017р. включно.

Всупереч вимог договору та діючого законодавства, відповідачем доказів здійснення поставки товару за договором на суму 153081,00грн. не надано.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звертався з вимогами до відповідача про виконання обов'язку або повернення коштів, перерахованих за товар. На підтвердження зазначеного, позивачем надана вимога про повернення грошових коштів від 16.06.2017р. №319.

Разом з тим, доказів повернення попередньої оплати в сумі 153081,00грн. Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» не надано, з огляду на що господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім повернення попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8622,87грн. за період з 01.04.2017р. по 18.06.2017р.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з п.5.4 договору у випадку порушення строків поставки товару, передбаченого специфікаціями до даного договору, постачальник виплачує покупцю штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки поставки від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. При цьому, розмір нарахованої пені апелянтом не оспорюється.

Стосовно посилання скаржника на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 1 ч.1 ст.263 ЦК України зазначено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Як вбачається з ч.2 ст.218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Указом Президента України N405/2014 від 14.04.2014р. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" N1669-VII 02.09.2014, за змістом ч.1 ст.1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України N405/2014 від 14.04.2014р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним і достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вбачається з Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014р. №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати на підтвердження обставин непереборної сили як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір №777-КД-ДЦ підписано 08.12.2016р., тобто, вже після початку проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Відповідно до ст.ст.627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що останнім виконано всі необхідні дії для належного виконання договору та попередження про неможливість такого виконання іншої сторони.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_1, що є територією підконтрольною українській владі.

Відповідно до ст.276 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_5 Донбасу» , м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. (повний текст підписано 11.10.2017р.) у справі №905/2038/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. (повний текст підписано 11.10.2017р.) у справі №905/2038/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 20.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.03.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим.: 2- позивачу; 2- відповідачу; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСДО