Постанова

від 22.03.2018 по справі 910/18397/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа№ 910/18397/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача Дяченко Т.В., від відповідача Луценко С.О.,

розглянувши апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/883/18 від 19.01.2018)

товариства з обмеженою відповідальністю Інсталятор ЧВ

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017

(повний текст рішення складений 03.01.2018)

у справі №910/18397/17 (суддя В.І. Пінчук)

за позовом державного підприємства

Будівельно-монтажне управління державного управління справами

до товариства з обмеженою відповідальністю Інсталятор ЧВ

про стягнення 391046,97грн., -

встановив:

У жовтні 2017 ДП Будівельно-монтажне управління державного управління справами (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позов до ТОВ Інсталятор ЧВ (далі - відповідач) про стягнення 391046,97грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача 306619,08грн. боргу згідно договору на виконання робіт №116-47 від 14.04.2016. Також, позивач просив суд додатково стягнути з відповідача у зв'язку з простроченням сплати боргу 42289,15грн. пені, 33699,73грн. збитків від інфляції та 8439,01грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ Інсталятор ЧВ на користь ДП Будівельно-монтажне управління державного управління справами 306619,08грн. основного боргу, 42289,15грн. пені, 33699,73грн. збитків від інфляції та 5739,41грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ Інсталятор ЧВ подало 15.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду скаргу (вх. №09.1-04.1/883/18 від 19.01.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ним роботи були виконані в повному обсязі на повну суму передоплати, документи відповідачем позивачеві були передані в повному обсязі, а останній ухиляється від їх підписання та повернення. При цьому, відповідач вважає, що оскільки строк виконання робіт за договором складає квітень 2016 - грудень 2017 (п.5.1 договору), то строк виконання умов договору на час звернення позивача до суду із позовом у даній справі не закінчився. Також відповідач вважає неправомірним нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних. До цього, відповідач вказує на нарахування позивачем подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить п.7.1 договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18397/17.

Від позивача до Київського апеляційного господарського суду відзиву не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 розгляд справи №910/18397/17 призначений на 01.03.2018.

В судовому засіданні 01.03.2018 оголошено перерву до 22.03.2018.

22.03.2018 від відповідача надійшло клопотання про проведення у справі №910/18397/17 судової будівельної експертизи. Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 22.03.2018 вказане клопотання, дійшла до висновку про його відхилення як необґрунтованого.

В судовому засіданні 22.03.2018 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2016 між позивачем (генпідрядником) та відповідачем (субпідрядником) був укладений договір на виконання робіт на об'єкті Реставрація та пристосування Маріїнського палацу в м.Києві №116-47 (далі - договір, а.с.13-15), згідно умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи з монтажу внутрішніх систем опалення, водопостачання та каналізації на об'єкті Реставрація та пристосування Маріїнського палацу в м.Києві згідно з проектом, державними будівельними нормами і умовами цього договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказані роботи.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ст.837 ЦК України).

Вартість будівельно-монтажних робіт згідно з договірною ціною становить 1507786,32грн., у тому числі податок на додану вартість (20%) у розмірі 251297,72грн. Вартість будівельно-монтажних робіт визначається згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 (п.п.3.1.1 договору).

Відповідно до ст.854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування генпідрядником авансу у розмірі до 30% від загальної вартості будівельно-монтажних робіт для закупівлі матеріалів, конструкцій і виробів. Строк виконання робіт на суму перерахованого авансу не повинен перевищувати трьох місяців з дня його отримання, а використання зазначених коштів підтверджується актами. Після закінчення трьохмісячного терміну не використані суми авансу повертаються генпідряднику.

Остаточні розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи здійснюються генпідрядником протягом п'ятнадцяти банківських днів на підставі оформлених актів за формою №КБ-2в та довідки за формою КБ-3 з урахуванням перерахованого авансу та наданої в повному обсязі виконавчої документації, передбаченої будівельними нормами і правилами. Роботи виконані з порушенням будівельних норм не оплачуються до усунення субпідрядником браку, також не оплачуються роботи, на які не надана в повному обсязі виконавча документація, передбачена будівельними нормами і правилами. Розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення.

Матеріали справи свідчать, що у 2016 році позивач перерахував на рахунок відповідача аванс в загальній сумі 1100000,00грн., а саме: 90000,00грн. перераховано 28.04.2016 (платіжне доручення №1558), 310000,00грн. - 23.05.2016 (відповідно до платіжного доручення №1652 та №1625), 150000,00грн. - 14.07.2016 (платіжне доручення №1849), 20000,00грн. - 18.07.2016 (платіжне доручення №1901), 180000,00грн. - 19.07.2016 (платіжне доручення №1916), 200000,00грн. - 27.07.2016 (платіжне доручення №1961), та 150000,00грн. - 10.08.2016 (платіжне доручення №2031).

Отже, з урахуванням положень п.4.1 договору про те, що строк виконання робіт на суму перерахованого авансу не повинен перевищувати трьох місяців з дня його отримання, відповідач зобов'язався виконати підрядні роботи на загальну суму 1100000,00грн. до 10.11.2016. При цьому, сума авансу передбачена в розмірі до 30% від загальної вартості робіт, тобто до 452335,89грн., тобто після закінчення трьохмісячного терміну не використані суми авансу повертаються генпідряднику в межах вказаної суми.

Відповідно до п.5.1 договору №116-47 строк виконання робіт складає квітень 2016 - грудень 2017.

Приймання будівельно-монтажних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою №КБ-2в, довідки за формою №КБ-3 та виконавчої документації, передбаченої будівельними нормами і правилами. (п.5.5 договору).

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами спору, що відповідачем виконано підрядних робіт на загальну суму 793380,92грн. (акти виконаних підрядних робіт (а.с.16-23), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2016 на суму 62164,80грн. (а.с.24), довідка про вартість виконаних будівельних робіт без дати на суму 731216,12грн. (а.с.197)).

При цьому, як зазначає позивач, лише у травні 2017 ТОВ Інсталятор ЧВ передало на підписання акти приймання виконаних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) на загальну суму 731216,12грн., але вказані акти та довідки не були підписані позивачем, оскільки, на його думку, вони не були оформлені належним чином.

Позивач звертався до відповідача з листом №16/76 від 16.05.2017 (а.с.53-54), в якому викладено вимоги щодо повернення суми сплаченого авансу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду доказів в порядку на підтвердження виконання підрядних робіт на суму 306619,08грн., як і повернення вказаної суми, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 306619,08грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що ним роботи були виконані в повному обсязі на повну суму передоплати, документи відповідачем позивачеві були передані в повному обсязі, а останній ухиляється від їх підписання та повернення, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

До цього, колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки строк виконання робіт за договором складає квітень 2016 - грудень 2017 (п.5.1 договору), то строк виконання умов договору на час звернення позивача до суду із позовом у даній справі не закінчився, оскільки строк виконання робіт на суму перерахованого авансу не повинен перевищувати трьох місяців з дня його отримання (п.4.1 договору).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, позивач відповідно до п.7.1 договору просив стягнути з відповідача 42289,15грн. пені, 33699,73грн. збитків від інфляції та 8439,01грн. 3% річних.

Згідно з п.7.1 договору у разі несвоєчасного виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості недовиконаних будівельно-монтажних робіт за кожний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати субпідрядник повертає генпідряднику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань в розумінні ст.625 ЦК України з урахуванням умов договору на виконання робіт №116-47 від 14.04.2016, то відсутні підстави для застосування вказаної норми.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 8439,01грн. є обрунтованим.

При цьому, повернення суми авансу на підставі п.4.1 договору за погодженням сторін здійснюється в порядку, передбаченому п.7.1 договору - у разі здійснення попередньої оплати субпідрядник повертає генпідряднику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Відтак, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 33699,73грн. збитків від інфляції колегія суддів вважає правомірним.

Посилання відповідача на нарахування позивачем подвійної облікової ставки НБУ замість облікової , що суперечить п.7.1 договору, спростовується розрахунком суми збитків від інфляції, викладеним в позовній заяві (а.с.9), та перевіреним судом.

Одночасно, колегія суддів вважає неправильним та безпідставним стягнення з відповідача 42289,15грн. пені з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вже зазначалось, п.7.1 договору сторонами спору чітко передбачено відповідальність відповідача у вигляді пені - у разі несвоєчасного виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості недовиконаних будівельно-монтажних робіт за кожний день прострочення.

Оскільки вказаним пунктом договору передбачено нарахування пені за несвоєчасно виконані будівельно-монтажні роботи, що не є предметом стягнення, то стягнення пені, нарахованої на таку суму, що просять повернути, є неправомірним. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 в частині стягнення 42289,15грн. пені підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 в частині стягнення 42289,15грн. пені та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інсталятор ЧВ на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 в частині стягнення 42289,15грн. пені скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду в цій частині, яким в стягненні 42289,15грн. пені відмовити.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18397/17 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інсталятор ЧВ (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 49, нежиле приміщення 82, офіс 1, код 39605248) на користь державного підприємства Будівельно-монтажне управління державного управління справами (01133, м.Київ, вул.Командарма Каменєва, 8; 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 3/5, код 35917370) 5104,33грн. судового збору за подання позову.

6. Стягнути з державного підприємства Будівельно-монтажне управління державного управління справами (01133, м.Київ, вул.Командарма Каменєва, 8; 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 3/5, код 35917370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інсталятор ЧВ (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 49, нежиле приміщення 82, офіс 1, код 39605248) 951,51грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.03.2018.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко