Постанова

від 22.03.2018 по справі 826/12826/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12826/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Руденка М.В.,

представника Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Крайньої Л.В.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадорр-Київ плюс" - Парицької Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадорр-Київ плюс" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадорр-Київ плюс" про визнання неправомірними та скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування та будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва №009-374 від 24.12.2010 та Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ115163291988 від 24.11.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про задоволення позовних вимог.

Свої доводи обґрунтовує тим, що дозвіл на виконання будівельних робіт видано протиправно, а містобудівні умови та обмеження, щодо скасування яких заявлено вимоги, втратили свою чинність. Також позивач зазначав про відсутність погоджень будівництва та невідповідність його Генеральному плану міста Києва.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної архітектурно-будівельної інспекції України, зареєстрований 25.01.2017 за вх. №3220, у якому зазначено, що головним інспектором будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві винесено рішення від 11.01.2018, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 24.12.2010 №009-374. Крім того, рішенням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19.01.2018 №2 Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115163291988 від 24.11.2016.

Крім того, 29.01.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції, а саме: в частині позовних вимог про скасування містобудівних умов та обмежень - необхідно залишити їх без розгляду, оскільки не може бути скасований ненормативний акт індивідуальної дії, який втратив свою чинність; в частині оскарження дозволу на виконання будівельних робіт - прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

01.03.2018 до суду апеляційної інстанції також надано відзив ТОВ "Кадорр-Київ плюс", у якому зазначено, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року - без змін.

У судовому засіданні 22 березня 2018 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, представник третьої особи заперечувала проти її задоволення апеляційної скарги.

Представник Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просила задовольнити позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ115163291988 від 24.11.2016.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України просив прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, яке перейменовано у Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)24.12.2010 за №009-374 видано ТОВ Сікс Старс Холдінг Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування та будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ Кадорр-Київ плюс Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115163291988 від 24.11.2016 Будівництво офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) за адресою: АДРЕСА_1

27.10.2016 між ТОВ Кадорр-Київ плюс (третя особа, Продавець) та громадянином України ОСОБА_6 (позивач, Покупець) укладено Договір №1-16-3/38 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна - апартаменти для сімейного відпочинку, що розташовані в офісному будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) Тридцять восьмая Жемчужина за адресою: АДРЕСА_1

27.10.2016 між ТОВ Кадорр-Київ плюс (третя особа, Продавець) та громадянином України ОСОБА_6 (позивач, Покупець) укладено Договір №1-17-9/38 купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна - апартаменти для сімейного відпочинку, що розташовані в офісному будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) Тридцять восьмая Жемчужина за адресою: АДРЕСА_1

Вважаючи зазначене будівництво незаконним та таким, що здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень та дозволу, що видано протиправно, в порушення норм законодавства, позивач звернувся до ТОВ Кадорр-Київ плюс з вимогою розірвання вказаних Договорів, або отримання законних дозвільних документів, проте отримав негативну відповідь, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування та будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва №009-374 від 24.12.2010 та Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115163291988 від 24.11.2016 видані законно, відповідають містобудівній документації, цільовому призначенню земельної ділянки, містобудівному законодавству. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку не вбачається порушення прав позивача відповідачами.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону № 3038, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (надалі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ст. 26 Закону № 3038 суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 3038, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Як встановлено частинами 2, 3 статті 29 Закону № 3038, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Згідно із частинами 4, 5 статті 29 Закону № 3038, спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ч.7 ст.29 Закону № 3038).

Частиною 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до будівних умов та обмежень можуть вноситись лише за згодою замовника.

Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 912/19650 (далі - Порядок №109).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №109, містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, від 24.12.2010 за № 009-374 були видані у відповідності до рішення Київської міської ради від 26.02.2010 №60/3498 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Сікс Старс Холдінг земельної ділянки для будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва ; Генерального плану міста, розробленого інститутом Київгенплан АТ Київпроект , затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804; Меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури м. Києва (рішення виконкому Київської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920, 10.10.1988 №976, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979) та на підставі висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 08.06.2010 про відповідність намірів забудови земельної ділянки Правилам забудови м. Києва, містобудівній документації.

Стосовно доводів позивача про необхідність проведення громадських слухань щодо забудови зазначеної території, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про планування і забудову територій , чинного на час видачі Містобудівних умов та обмежень, забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови.

У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на час видачі Містобудівних умов та обмежень вже були прийняті місцеві правила забудови.

Так, із висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 08.06.2010 вбачається відповідність намірів забудови земельної ділянки Правилам забудови м. Києва, містобудівній документації, що спростовує твердження позивача про необхідність проведення громадських слухань.

Щодо твердження позивача, що відповідно до містобудівної документації, земельна ділянка, яка знаходяться за адресою: м. Київ, Голосіївський район, АДРЕСА_1 розташована у історичному ареалі, що забороняє здійснення забудови, а тим більше будівництва 22-поверхового об'єкту, колегія суддів вказує на наступне.

Як вбачається із листа Комунальної організації Центр містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.07.10 р. №15-3063 за матеріалами Генерального плану міста Києва та його приміської зони до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер НОМЕР_1) належить до території житлової середньо поверхової забудови і потрапляє до зони регулювання забудови другої категорії.

Згідно зі Схемою розвитку громадських центрів центральної частини міста у складі Генерального плану розвитку м. Києва та проекту планування його приміської зони до 2020 р. територія кварталу, де розміщується об'єкт, передбачена для розвитку ділових, комерційних закладів, закладів культури та торгівлі (т.4 а.с.125).

Відповідно до п. 3.3. Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 структура житлового будівництва за поверховістю визначена відповідно до основних напрямів її зміни, передбачених Концепцією, та з урахуванням архітектурно-планувальної організації території міста в цілому та окремих сельбищних районів у відсотках до загального обсягу. Садибна та котеджна (1-3 пов.); малоповерхова та блокована (1-3 пов.); середньоповерхова (4-8 пов.); багатоповерхова (9 пов. та вище). Аналогічні показники закріплені також Державним Комітетом України у справах містобудування і архітектури у ДБН 360-92, затверджений наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44 (із змінами).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства не містять обмежень поверховості щодо будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

Крім того, відповідно до Історико-містобудівного обґрунтування об'єкту будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, погодженого для врахування при розробленні проектної документації головою Державної служби з питань національної культурної спадщини 26.10.2010 та розробленого Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, висота об'єкту проектування може перевищувати 73,5 м від денної поверхні землі., тобто не встановлено обмеження поверховості будівництва.

Також, як вбачається з вказаного Історико-містобудівного обґрунтування, в оточенні ділянки проектування вже є 22-поверховий житлово-офісний комплекс АДРЕСА_2

З приводу посилань позивача на те, що земельна ділянка, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 розташована у історичному ареалі міста Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27.10.2010 № 22-3091/35 проінформовано, що Держкультурспадщини в установленому законодавством порядку погодила історико-містобудівне обґрунтування щодо можливості будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва, яким визначено принципову можливість будівництва на зазначеній території та граничні параметри об'єкта містобудування. (т.1, а.с. 170).

Також, листом від 20.05.2011 №22-1133/35 Державна служба з питань національної культурної спадщини, у відповідь на лист ТОВ Сікс Старс Холдінг від 28.04.2011 №66 щодо надання інформації про статус будівлі по АДРЕСА_1 повідомила, що будівля за вказаною адресою не занесена до Держаного реєстру нерухомих пам'яток України, а також не перебуває на державному обліку як пам'ятка культурної спадщини (т.1, а.с. 169).

При цьому, Державною службою з питань національної культурної спадщини було погоджено проект будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 що підтверджується листом від 23.02.2011 №22-423/35 (т.1, а.с. 171).

Щодо доводів апелянта, що за даними публічної кадастрової карти України земельна ділянка, на якій планується будівництво, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,3058 має цільове призначення - землі промисловості, комерційного призначення, що унеможливлює будівництво офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення), до складу якого входять апартаменти, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії :

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови ;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5103185642016, наявного в матеріалах справи (т.1, а.с.178) цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 - промисловості, комерційного використання і громадського призначення; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями і підземним паркінгом.

Отже, як вбачається із наведеного вище Витягу, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 за своїм цільовим призначенням поділяється на категорію - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, землі житлової та громадської забудови включають (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва): для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для колективного житлового будівництва; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; для будівництва індивідуальних гаражів; для колективного гаражного будівництва; для іншої житлової забудови; для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) тощо.

Як вбачається із наведеного вище Витягу, вид використання земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 - для будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями і підземним паркінгом.

З огляду на викладене, вид використання земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 не суперечить її цільовому призначенню, що, в свою чергу, не забороняє будівництво офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення).

Стосовно доводів позивача, як на підставу для скасування Містобудівних умов та обмежень та Дозволу на виконання будівельних робіт, на те, що замовником будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки та Дозволі на виконання будівельних робіт є різні особи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3038 замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.07.2016 ТОВ Кадорр-Київ плюс придбало у ТОВ Сікс Старс Холдінг нежитлові приміщення в літ. А , Б , які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят вісім), загальною площею 2570,40 мІ (нежитлові приміщення ) на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2016., що зареєстрований в реєстрі за № 1735 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є. М. Вказане нежитлове приміщення належало ТОВ Сікс Старс Холдінг на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого 02.04.2008, Копійкою В. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4292, та право власності на яке зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна згідно Реєстраційного посвідчення №005902 від 20 травня 2008 року.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 18.07.2016 ТОВ Сікс Старс Холдінг передало у власність, а ТОВ Кадорр-Київ плюс прийняло нежитлові приміщення та оплатило суму грошових коштів у розмірі 28 197 813 (двадцять вісім мільйонів сто дев'яносто сім тисяч вісімсот тринадцять гривень 60 копійок), у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4 699 635 (чотири мільйони шістсот дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять п'ять) гривень 60 копійок, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі нерухомого майна від 18.07.2016 та платіжним дорученням № 13 від 18 липня 2016 року.

Нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,3058 га (земельна ділянка) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

25.12.2010 між ТОВ Сікс Старс Холдінг та Київською міською радою укладено договір оренди землі, посвідчений 25.12.2010р. Кравченко Н. П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №940, Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 10.08.2011 за № 79-6-00816.

06.10. 2016 між ТОВ Кадорр-Київ плюс та ТОВ Сікс Старс Холдінг укладено Договір суборенди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т. М. за реєстровим № 1030. Відповідно до вказаного договору суборенди ТОВ Сікс Старс Холдінг передало, а ТОВ Кадорр-Київ плюс прийняв у своє користування земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,3058 га., державну реєстрацію змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т. М. згідно з рішенням про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31772109 від 07.10.2016, номер запису про інше речове право: 16797537, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 988523080361. Факт передачі відповідної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.10.2016.

Земельна ділянка перебуває у комунальній власності, державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т. М. згідно з рішенням про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30741391 від 02.08.2016, номер запису про право власності: 15696614, реєстраційний номер 988523080361.

Крім того, Київською міською радою прийнято рішення № 706/1710 від 20.12.2016 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2011 № 79-6-00816 площею 0,3058 га, укладеного на підставі рішення Київської міської ради від 26.02.2010 №60/3498 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Сікс Старс Холдінг земельної ділянки для будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, а саме: слова товариство з обмеженою відповідальністю Сікс Старс Холдінг замінити словами товариство з обмеженою відповідальністю Кадорр-Київ плюс , а також встановити що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки від 10.08.2010 № 79-6-00816, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що при зміні замовника будівництва, чинне законодавство не передбачає обов'язку звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень з проханням внесення вказаних змін до містобудівної документації.

Крім того, на запит ТОВ Кадорр-Київ плюс щодо необхідності переоформлення вихідних даних на проектування, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Департамент державних програм та розвитку житлового будівництва) надано відповідь №8/17-1364-16 від 15.11.2016, що переоформлення вихідних даних не вимагається.

З огляду на викладене, ТОВ Кадорр-Київ плюс є замовником будівництва офісного будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (побутового обслуговування населення) за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 37 Закону № 3038 дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Як на підставу для скасування Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ115163291988 від 24.11.2016, позивач посилається на те, що його було прийнято на підставі Містобудівних умов та обмежень, які втратили чинність, оскільки були видані строком на 2 роки.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 23 Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 489 Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування , чинного на момент видачі спірних Містобудівних умов та обмежень, встановлено, що Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки та технічні умови чинні до завершення будівництва об'єкта, але не менш як два і не більш як п'ять років.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, 12.03.2011 набув чинності Закон України №3038-VI від 17.02.2011 Про регулювання містобудівної діяльності , стаття 29 якого встановлює, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника, а отже твердження позивача про втрату чинності Містобудівних умов та обмежень є безпідставними.

Крім того, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Однак, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011, тобто в межах дворічного строку введено у дію новий Порядок надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Згідно з п.1.3 вказаного Порядку (в редакції на момент прийняття) містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Тобто, Порядком надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011, встановлена чинність містобудівних умов і обмежень до завершення будівництва об'єкта та не передбачена можливість та/або необхідність продовження терміну дії містобудівних умов та обмежень.

Отже, твердження позивача про втрату чинності Містобудівних умов і обмежень, на підставі яких було видано оскаржуваний Дозвіл на виконання будівельних робіт є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі спірного дозволу. Будь-яких доказів на існування обставин, передбачених цією нормою позивачем не надано.

Окремо колегія суддів звертає увагу на наступне.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб ствердження про порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах ВАС України від 14.03.2017 р. у справі № 810/3931/16 та від 27.09.2017 р. у справі № 813/2398/16.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси, поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають чи припускають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена у постановах Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі № 800/206/15, від 26.03.2013 року у справі № 21-438а12, від 10.04.2012 року у справі № 21-1115во10.

Таким чином, підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зауважує, що містобудівні умови та обмеження, а також дозвіл на виконання будівельних робіт за своєю юридичною суттю є актами індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між ТОВ Кадорр-Київ плюс та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури згідно з нормами Закону.

В даному випадку, позивач не є стороною таких правовідносин, а тому оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями та дозволом на виконання будівельних робіт його права та інтереси не порушені.

Стосовно доводів апелянта, що в разі здійснення Кадорр-Київ плюс незаконного будівництва, для нього, як інвестора будівництва, є небезпека в майбутньому неотримання належних йому об'єктів нерухомості, колегія суддів зазначає, що захист прав, свобод та інтересів осіб в адміністративному судочинстві можливий тільки при наявності встановленого судом факту реального порушення таких прав, свобод чи інтересів рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. В даному випадку відсутні факти порушення прав позивача на час розгляду справи, а адміністративні суди не можуть захищати права фізичних осіб на майбутнє.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадорр-Київ плюс" про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 22.03.2018