Постанова

від 22.03.2018 по справі 826/21689/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

22.03.2018 К/9901/18797/18 826/21689/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2016 року в адміністративній справі за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області до Публічного акціонерного товариства Укрнафта про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області звернулась із позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта в особі Качанівського газопереробного заводу Публічного акціонерного товариства Укрнафта (далі відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь держави заборгованість із податку на прибуток у сумі 2372067,00 грн., що виникла за наслідками задекларованих та несплачених платником податків податкових зобов'язань.

23 жовтня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м.Києва, залишеною без змін 22 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Справа у суді першої інстанції розглянута у скороченому провадженні.

15 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено Охтирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що оскільки за частиною десятою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає, то ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року не підлягає розгляду в касаційному порядку.

У жовтні 2016 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій податковий орган просив скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до Вищого адміністративного суду України.

В якості підстав для перегляду судового рішення посилається на випадки неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, в частині розширеного тлумачення судом першої інстанції норми пункту 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підтвердження своєї позиції надає копію судового рішення Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року (справа №К/800/44281/15), в якому суд дійшов висновку про порушення процесуального закону судом першої інстанції в частині розгляду адміністративної справи в скороченому провадженні з непередбаченої процесуальним законом підстави.

31 жовтня 2016 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

12 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №826/21689/15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

12 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №826/21689/15 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів дійшла висновку про таке.

За змістом частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній станом на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: 1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, передбачених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 5) застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням; 6) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої і апеляційної інстанцій, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом, є підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої, апеляційної інстанцій, а також на час прийняття ухвали суду касаційної інстанції від 15 липня 2016 року, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зі змісту позовної заяви, рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що предметом адміністративного спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок задекларованих і несплачених податкових зобов'язань у розрахунку консолідованого податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік.

Виходячи з буквального аналізу положень статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України та предмету позову у даній справі, її розгляд не може здійснюватись у скороченому провадженні.

Порушення судами першої та апеляційної інстанції процесуального закону в частині порядку розгляду адміністративної справи не враховані судом касаційної інстанції при винесенні ухвали від 15 липня 2016 року, що, в свою чергу, призвело до ухвалення незаконного судового рішення цим судом.

Аналіз наведених норм процесуального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи до цього суду для подальшого касаційного розгляду поданої касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 243, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2016 року скасувати, справу №826/21689/15 передати на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер