Постанова

від 22.03.2018 по справі 815/3666/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №815/3666/16

адміністративне провадження №К/9901/720/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 (суддя Корой С.М.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016

(колегія суддів: головуючий суддя - Жук С.І., судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В.)

у справі № 815/3666/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-Агро ЛТД

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Велес-Агро ЛТД (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ безпідставно дійшло висновку про те, що Товариство порушувало вимоги чинного законодавства під час визначення суми податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з іншими господарськими товариствами, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.05.2016 про збільшення грошового зобов'язання Товариства та застосування штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення ДПІ № 0000461402 від 05.05.2016 та стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 9 157, 45 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство своїх заперечень на касаційну скаргу не надало.

18.12.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками позапланової виїзної перевірки Товариства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами: ТОВ Реконструкція та відновлення за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014, ПП Тінент Групп за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 та ТзОВ Компанія Каравелла за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 відповідачем складено акт від 18.04.2016.

В акті викладено висновки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 406 998 грн.

На цій підставі відповідачем 05.05.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000461402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 406 998 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 203 499 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач мотивує відсутністю належних доказів реальності господарської операцій, вчинених між Товариством та його контрагентами-постачальниками: ТОВ Реконструкція та відновлення , ПП Тінент Групп , ТОВ Компанія Каравелла , що свідчить про нікчемність укладених договорів.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що укладені між позивачем та ТОВ Реконструкція та відновлення , ПП Тінент Групп , ТОВ Компанія Каравелла господарські угоди виконано у повному обсязі, надані Товариством податкові накладні та інші документи бухгалтерської звітності відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених угод, а тому викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.)

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14,44,198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що надані позивачем документи, а саме, податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури видані від імені контрагентів та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки податковим органом надано докази того, що ТОВ Реконструкція та відновлення , ПП Тінент Групп , ТОВ Компанія Каравелла не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарських договорах товару; що позивачем не надано доказів фактичного переміщення від ТОВ Реконструкція та відновлення та ПП Тінент Групп до Товариства товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, з наданих відповідачем доказів вбачається, що податкові накладні видані ТОВ Реконструкція та відновлення не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Отже, з урахуванням наданих ДПІ доказів суди під час розгляду справи повинні були надати можливість сторонам пред'явити додаткові докази, що спростовують або підтверджують висновки контролюючого органу про те, що укладені Товариством угоди реально не виконувались, а відтак їх результати не можуть використовуватися Товариством під час визначення податкових зобов'язань.

За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість адміністративного позову, не забезпечивши повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова