Постанова

від 22.03.2018 по справі 522/21056/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

м. Київ

справа № 522/21056/16-а

провадження № К/9901/16694/18, К/9901/16695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 522/21056/16-а

за позовом ОСОБА_2 до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи - прокуратура Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Алькор , про скасування державної реєстрації рішень щодо припинення юридичної особи

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Крусяна А. В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В.) від 07 серпня 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_5, діючи на підставі договору про надання правової допомоги від 28 жовтня 2016 року в інтересах ОСОБА_2 (учасника (засновника) ТОВ фірма Алькор ) звернувся до суду з позовом до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи - прокуратура Одеської області, ТОВ фірма Алькор , у якому просив:

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 25 жовтня 2011року № 15561100011001592 щодо внесення рішення засновників (учасників) ТОВ фірма Алькор , ЄДРПОУ 31460994, від 25 жовтня 2011 року про припинення юридичної особи в результаті ліквідації;

- скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 29 грудня 2011 року № 15561110012001592 щодо державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор в результаті ліквідації.

2. В обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначав, що проведення державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор відбулось з порушенням норм Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (у редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації).

Представник позивача вказував, що рішення про припинення ТОВ фірма Алькор прийняте не уповноваженим органом товариства, оскільки єдиним вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства, а не збори учасників. Фактично, ОСОБА_2 виконував функції ліквідатора, який самостійно приймав рішення, у той час як усі рішення з питань ліквідації товариства повинні були прийматись комісією.

3. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено:

- скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 25 жовтня 2011року № 15561100011001592 щодо внесення рішення засновників (учасників) ТОВ фірма Алькор , ЄДРПОУ 31460994, від 25 жовтня 2011 року про припинення юридичної особи в результаті ліквідації;

- скасовано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис від 29 грудня 2011 року № 15561110012001592 щодо державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор в результаті ліквідації.

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року скасовано та прийнято у справі ухвалу, якою позов ОСОБА_2 до управління Державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, треті особи прокуратура Одеської області, ТОВ фірма Алькор про скасування державної реєстрації рішень щодо припинення юридичної особи залишено без розгляду.

5. 06 лютого 2018 року до Верховного Суду було передано з Вищого адміністративного суду України касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 522/21056/16-а, за якими ухвалами судді Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2017 року та від 11 вересня 2017 року, відповідно відкрито касаційне провадження.

6. У касаційних скаргах скаржники, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та залишити в силі постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року.

7. 19 вересня 2017 року від управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надійшло до суду заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заперечення обґрунтовано тим, що оскільки прокуратура Одеської області та управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради приєдналися до апеляційної скарги у передбаченому законом порядку, вони не можуть бути, з будь-яких підстав, позбавленні права щодо судового розгляду їх апеляційних вимог. Відповідач вказує, що враховуючи значний суспільний інтерес територіальної громади м. Одеси щодо законності вирішення даної справи по суті, а також те, що її підтримували у встановленому законом порядку сторони, суд правомірно вирішив питання про розгляд апеляційної скарги.

8. У касаційних скаргах клопотань заявлено не було.

9. Ухвалами Верховного Суду від 12 та від 22 березня 2018 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 522/21056/16-а прийнято до провадження та об'єднано вказані касаційні скарги в одне провадження. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ фірма Алькор ЄДРПОУ 31460994 зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 15561200000001592 від 06 квітня 2001 року.

11. Згідно зі змінами до статуту ТОВ фірма Алькор зареєстрованими у ЄДР 13 жовтня 2011 року за № 1556105001001592, єдиним засновником учасником товариства був позивач ОСОБА_2, який мав частку у статутному капіталі товариства у розмірі 20 000 грн., що становило 100 % статутного капіталу товариства.

12. 25 жовтня 2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради внесено запис № 15561100011001592 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення рішення засновників (учасників) ТОВ фірма Алькор про припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

13. 29 грудня 2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради внесено запис № 15561100012001592 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор в результаті ліквідації.

14. Не погоджуючись із такими діями відповідача, 09 листопада 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом про скасування вказаних записів.

15. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року записи про внесення рішення засновників (учасників) ТОВ фірма Алькор про припинення юридичної особи в результаті ліквідації та щодо державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор в результаті ліквідації - скасовано.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що запис від 25 жовтня 2011 року щодо внесення рішення засновників (учасників) ТОВ фірма Алькор про припинення юридичної особи в результаті ліквідації підлягає скасуванню, оскільки він внесений на підставі рішення (оформленого протоколом № 18 від 25 жовтня 2011 року) зборів учасників ТОВ фірма Алькор , а не єдиним уповноваженим органом управління товариства, - загальними зборами учасників товариства; та запис державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор в результаті ліквідації від 29 грудня 2011 року здійснений на підставі документів, які не відповідали вимогам законодавства, та були надані не в повному обсязі.

17. Не погодившись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу.

18. У подальшому, до вказаної апеляційної скарги приєдналися прокуратура Одеської області та управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

19. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті заяви про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження, оскільки прокуратура Одеської області та управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, які приєдналися до апеляційної скарги, заперечували проти такого закриття.

20. 01 серпня 2017 року прокуратура Одеської області подала апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року. У вказаній апеляційній скарзі прокурор посилається на необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в особі управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, яке наділене державою здійснювати владні повноваження у даних правовідносинах, та неналежно виконало свої обов'язки, оскільки не оскаржило у передбаченому законом порядку спірну постанову суду у даній справі.

21. У вказаній апеляційній скарзі, прокуратурою Одеської області було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року. Клопотання обґрунтовано тим, що органи прокуратури участь у розгляді даної справи у Приморському районному суді м. Одеси не приймали, а про її існування їм стало відомо 29 червня 2017 року з листа Одеського апеляційного адміністративного суду та доданої до нього копії ухвали від 26 червня 2017 року, якою прокуратуру Одеської області залучено до участі у справі у якості третьої особи.

22. Подання цієї апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження прокуратурою обґрунтовано тим, що в ході апеляційного розгляду даної справи позивач відмовлявся від апеляційної скарги та наполягав на закритті апеляційного провадження, до якої приєдналися прокуратура Одеської області та управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

IІI. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

23. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

24. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

25. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

26. В силу ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

27. У відносинах проведення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань орган місцевого самоврядування виступає як суб'єкт з делегованими державою повноваженнями щодо проведення реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а відтак даний позов за предметною підсудністю підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

28. У зв'язку з наведеним суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року ухвалена неповноважним судом, що є безумовною підставою для її скасування та ухвалення нового рішення.

29. Водночас надаючи оцінку діям відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань спірних записів судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для внесення записів до Єдиного державного реєстру стало рішення зборів учасників товариства оформлене протоколом від 25 жовтня 2011 року № 18, яке приймалося єдиним засновником (учасником) товариства ОСОБА_2

30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що державним реєстратором у повній відповідності до вимог законодавства, на підставі належним чином складених документів, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 25 жовтня 2011 року № 15561100011001592 щодо внесення рішення засновників (учасників) ТОВ фірма Алькор , ЄДРПОУ 31460994, від 25 жовтня 2011 року про припинення юридичної особи в результаті ліквідації; та запис від 29 грудня 2011 року № 15561110012001592 щодо державної реєстрації припинення ТОВ фірма Алькор в результаті ліквідації.

31. Водночас поновлення діяльності ТОВ фірма Алькор на підставі безпідставно скасованих постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року спірних записів державного реєстратора від 25 жовтня 2011 року № 15561100011001592 та від 29 грудня 2011 року № 15561110012001592, призвело до протиправного поновлення діяльності підприємства та здійснення управлінням державної реєстрації дій, з приводу поновлення діяльності підприємства, реєстрації змін до установчих документів щодо управлінських функцій ТОВ фірма Алькор , у протиріч вимогам законодавства.

32. При цьому надаючи оцінку питанню дотримання позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом, судом апеляційної інстанції встановлено, що 09 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про оскарженням реєстраційних дій від 25 жовтня 2011 року та від 29 грудня 2011 року, які відбулися за його особистим волевиявленням.

33. Згідно із ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній станом на час розгляду справи судами) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

34. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

35. Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

36. Оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а питання про його поновлення не порушувалося, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої та залишення позовних вимог без розгляду.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

37. У касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_5 зазначає, що апеляційна скарга на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року була подана іншим представником ОСОБА_2, якого позивач на подання апеляційної скарги не уповноважував. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_2 надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про відмову від апеляційної скарги, яке суд відмовився розглядати та залучив до участі прокуратуру Одеської області та ТОВ фірма Алькор в якості третіх осіб.

38. На думку представника позивача, вказаними діями суд апеляційної інстанції зобов'язав позивача розглядати апеляційну скаргу, яку він не підтримує та не хоче щоб її розглядали .

39. Скаржник вказує на зацікавленість колегії суддів апеляційного суду у вирішенні даної справи, оскільки апеляційне провадження на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року було відкрито за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6, який не мав повноважень на підписання апеляційної скарги.

40. При цьому, відкриваючи апеляційне провадження на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року за апеляційною скаргою прокуратури Одеської області та ухвалюючи оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 186, 189 КАС України не було враховано, що апеляційна скарга подана з порушенням строків на апеляційне оскарження.

41. Скаржник вказує, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою прокурор вийшов за межі повноважень, які визначені у ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

42. На думку представника позивача, помилковим є також висновок суду апеляційної інстанції, що даний адміністративний спір підлягав вирішенню в Одеському окружному адміністративному суді.

43. У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що розглянувши дану справу за його відсутності суд апеляційної інстанцій позбавив його, як учасника ТОВ фірма Алькор , введеного до складу часників товариства, прав передбачених ст. 10, 54 Закону України Про господарські товариства .

IV. ОЦІНКА СУДУ

44. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

45. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

46. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

48. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

49. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки 09 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом про оскарженням реєстраційних дій від 25 жовтня 2011 року та від 29 грудня 2011 року, які відбулися за його особистим волевиявленням, останнім пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

50. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

51. Водночас, звернувшись до суду з цим позовом, позивач питання про поновлення строку звернення до суду не порушував.

52. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування постанови суду першої інстанції та залишення позовних вимог без розгляду, з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.

53. Разом з тим вірним є висновок суду апеляційної інстанції що в силу приписів ст. 17, 18 КАС України ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань постанова Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року ухвалена неповноважним судом, оскільки даний спір підсудний Одеському окружному адміністративному суду.

54. Оцінюючи доводи ОСОБА_2 наведені ним у касаційній скарзі, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою прокурор вийшов за межі повноважень, які визначені у ст. 23 Закону України Про прокуратуру , колегія суддів виходить з наступного.

55. Відповідно ч. 2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

56. Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

57. Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

58. 20. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

59. За змістом наведених норм, обов'язок щодо обґрунтування прокурором необхідності представництва в суді законних інтересів держави, виникає у нього у випадку звернення ним до суду з адміністративним позовом (поданням), або вступу у справу за своєю ініціативою.

60. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року прокуратуру Одеської області залучено до участі у справі в якості третьої особи.

61. Відповідно до ч. 2 ст. 54 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов'язки, визначені у ст. 49 цього Кодексу.

62. Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржувати судові рішення у частині, що стосуються їх інтересів (п. 10 ч. 3 ст. 49 КАС України).

63. Тому, оскільки прокуратура Одеської області була залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи за ініціативою суду, то вона мала повноваження щодо подання апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року.

64. Посилання ОСОБА_2 наведені ним у касаційній скарзі, що відриваючи апеляційне провадження на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року за апеляційною скаргою його представника ОСОБА_6 та відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про відмову від апеляційної скарги, апеляційний суд змусив його розглядати апеляційну скаргу , яку він не підтримує є безпідставними з огляду на таке.

65. Так, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, - ОСОБА_6, до якої приєдналися прокуратура Одеської області та управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2016 року - закрито, як помилково відкрите.

66. Посилання ОСОБА_2 на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 186, 189 КАС України при відкритті апеляційного провадження, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки , в силу вимог ч. 2 ст. 350 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

67. При цьому, посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що розглянувши дану справу за його відсутності суд апеляційної інстанцій позбавив його, як учасника ТОВ фірма Алькор , введеного до складу часників товариства, прав передбачених ст. 10, 54 Закону України Про господарські товариства є безпідставними, оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року ТОВ фірма Алькор було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що узгоджується з вимогами ст. 58 цього Закону.

68. Оцінюючи всі інші доводи скаржників, колегія суддів виходить з того, що вони досліджувалися судом апеляційної інстанції з наданням їм належної правової оцінки.

69. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про залишення адміністративного позову без розгляду.

70. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 522/21056/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук