Ухвала

від 23.03.2018 по справі 810/4404/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2018 року

Київ

справа №810/4404/16

касаційне провадження №К/9901/26550/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевірив касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортпостач" до Київської митниці ДФС про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Київська митниця ДФС 21.02.2018 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018.

Верховний Суд ухвалою від 27.02.2018 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки судовий збір сплачено у меншому розмірі ніж визначено Законом України Про судовий збір . Цією ж ухвалою скаржнику визначено розмір сплати судового збору в сумі 2 670 656,46 грн., з яких 2756,00 грн ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в частині позову немайнового характеру та 2 667 900,46 грн. за подання касаційної скарги на рішення суду в частині позову майнового характеру. Також цією ж ухвалою встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків.

У строк встановлений судом для усунення недоліків, скаржник заявив клопотання про перерахування розміру судового збору за подання цієї касаційної скарги, обґрунтовуючи своє клопотання посиланням на те, що спір у даній справі є немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позивач звернувся з позовом, в якому просив: скасувати рішення про коригування митної вартості від 12.10.2016 № 125000013/2016/000160/2 та від 22.11.2016 № 125150001/2016/010082/2; зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення товариству надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митними деклараціями ІМ40 ДЕ № 125150001/2016/707588 від 13.10.2016 та ІМ40 ДЕ № 125150001/2016/709141 від 23.11.2016 і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинні на момент подання касаційної скарги) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку (збору, обов'язкового платежу) є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Отже заявлені вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості від 12.10.2016 № 125000013/2016/000160/2 та від 22.11.2016 № 125150001/2016/010082/2 є вимогою майнового характеру.

Таким чином, клопотання відповідача про перерахування суми судового збору за подання касаційної скарги, визначеної судом не підлягає задоволенню

На дату постановлення цієї ухвали скаржником не виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 27.02.2018.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити Київській митниці ДФС у задоволенні клопотання про перерахування суми судового збору за подання касаційної скарги

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.І. Бившева