Рішення

від 13.03.2018 по справі 904/10549/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 Справа № 904/10549/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Житлово-будівельного кооперативу № 142 "ІСКРА", м. Дніпро

про стягнення суми боргу за послуги з теплопостачання у розмірі 208 311,49 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Центральний" Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача 136 500,00 грн. основної заборгованості; 5 725,43 грн. трьох відсотків річних; 25 280,19 грн. інфляційних втрат, 40 805,87 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору №050408 від 01.02.2014 про постачання теплової енергії, додаткової угоди до нього.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 18.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 13.03.2018.

13.03.2018 повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 27.02.2018 поштового відправлення №4903812808332. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017, 20.02.2018, які направлялися на адресу відповідача та були повернуті поштою з відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін, згідно зі статтею 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 01.02.2014 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі-Енергопостачальна організація) і Житлово-будівельним кооперативом № 142 "Іскра" (далі-Споживач) укладено договір №050408 про постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).

Обидві сторони зобов'язуються керуватися цим договором і діючим законодавством України (п.1.2 Договору).

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби), гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою, кондиціювання повітря - по мірі необхідності (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановлених на вводах: п/о на опалення вул. Коробова, 2, ЖБК № 142 "Іскра".

Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія - 1 Гкал - 268,74 грн. (п. 6.2 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 7.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити Споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4 Договору).

При зміні тарифів на теплову енергію її розрахункова вартість у додатку 1 змінюється Енергопостачальною організацією з дати нового тарифу за діючим договором без додаткової угоди (п. 7.9 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.02.2017.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4 Договору).

Як зазначає позивач, 05.10.2016 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулось до відповідача із пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору. Разом з повідомленням, на його адресу позивач направив 3 примірника даної додаткової угоди. Повідомлення отримано директором відповідача, що підтверджується його підписом на супровідному листі. На час звернення до суду тристороння додаткова угода до договору не підписана відповідачем, на адресу позивача не повернута.

Позивач стверджує, що дана угода за змістом є угодою про заміну кредитора у зобов'язанні. На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, про що складені акти прийому-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на суму 802 978,21 грн. Відповідачем сплачено заборгованість частково, у розмірі 666 478,21, внаслідок чого непогашена заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання складає 136 500,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині внесення плати за послуги теплопостачання позивач нарахував відповідачу:

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 19.11.2016 по 12.12.2017 у розмірі 5 725,43 грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня по жовтень 2017 року у розмірі у розмірі 25 280,19 грн.;

- пеню за загальний період прострочення з 27.12.2016 по 12.11.2017 у розмірі 40 805,87 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, відзив на позовну заяву не подав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, господарський суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" і Житлово-будівельним кооперативом № 142 "Іскра" укладено договір №050408 від 01.02.2017 про постачання теплової енергії.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до частин1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що за юридичним фактом передачі на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання" відбулася заміна кредитора в договорі № 050408 від 01.02.2014, шляхом правонаступництва.

Таким чином, КП Теплоенерго Дніпровської міської ради є належним позивачем за вимогами, які ґрунтуються на договорі № 050408 від 01.02.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надання послуг позивачем відповідачу підтверджується:

- актом від 31.10.2016 прийому-передачі теплової енергії на суму 26 349,77 грн. (жовтень 2016 року);

- актом від 30.11.2016 прийому-передачі теплової енергії на суму 74 968,98 грн. (листопад 2016 року);

- актом від 31.12.2016 прийому-передачі теплової енергії на суму 148 437,30 грн. (грудень 2016 року);

- актом від 31.01.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 195 038,65 грн. (січень 2017 року);

- актом від 28.02.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 245 806,44 грн. (лютий 2017 року);

- актом від 31.03.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 103 896,23 грн. (березень 2017 року);

- актом від 30.04.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 8 480,84 грн. (квітень 2017 року).

Акт надання послуг є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому може підтверджувати факт надання позивачем та отримання відповідачем обумовлених договором послуг на платній основі.

Наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі теплової енергії підписані з боку відповідача без зауважень, що свідчить про те, що останній не має заперечень в частині отриманої від позивача теплової енергії.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором поставити послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість отриманих послуг.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу може відноситися часткове погашення заборгованості перед позивачем у розмірі 666 478,21 грн.

Доказів оплати послуг у розмірі 136 500,00 грн. відповідач не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 136 500,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.3 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

На підставі п. 8.2.3 Договору позивачем була нарахована пеня в розмірі 40 805,87 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений неправильно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дні) та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, при розрахунку пені за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання за березень 2017 року позивач нарахував пеню за період з 12.04.2017 по 12.10.2017 (184 дні). Після проведеного господарським судом перерахунку, враховуючи вищевказаний висновок, пеня за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання за березень 2017 року складає 12 115,13 грн.

Крім того, суд не погоджується з даними розрахунку за жовтень 2016 року, лютий, березень і квітень 2017 року, оскільки початком нарахування пені позивачем визначено дату, яка є останнім днем для здійснення оплати за надані послуги з теплопостачання, тому початок нарахування у зазначені місяці слід рахувати таким чином:

- за жовтень 2016 року - з 20.11.2016 (день вручення рахунку - 14.11.2016);

- за лютий 2017 року - з 12.03.2017 (день вручення рахунку - 06.03.2017);

- за березень 2017 року - з 13.04.2017 (день вручення рахунку - 07.04.2017);

- за квітень 2017 року - з 17.05.2017 (день вручення рахунку - 11.05.2017).

З урахуванням зазначених висновків пеня за загальний період з 27.12.2016 по 12.11.2017 складає 36 008,79 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 36 008,79 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем нараховані три відсотки річних за загальний період прострочення з 19.11.2016 по 12.12.2017 у розмірі 5 725,43 грн., інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2017 року по жовтень 2017 року у розмірі у розмірі 25 280,19 грн.

Враховуючи вищезазначений висновок господарського суду щодо неправильного визначення позивачем початку нарахування за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання за жовтень 2016 року, лютий, березень і квітень 2017 року, за перерахунком суду інфляційні втрати складають 19 612,92 грн. (січень-жовтень 2017 року), 3% річних - 5 001,31 грн. (за період з 19.11.2016 по 12.12.2017).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати - у розмірі 19 612,92 грн., 3% річних - у розмірі 5 001,31 грн.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 142 "Іскра" (49000, м. Дніпро, вул.Коробова, буд. 2; ідентифікаційний код 23360155) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 37; ідентифікаційний код 32688148) 136 500,00 грн. (сто тридцять шість тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) основної заборгованості; 5 001,31 грн. (п'ять тисяч одна грн. 31 коп.) трьох відсотків річних; 19 612,92 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот дванадцять грн. 92 коп.) інфляційних втрат; 36 008,79 грн. (тридцять шість тисяч вісім грн. 79 коп.) пені; 2 956,84 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 84 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.03.2018.

Суддя ОСОБА_1