Рішення

від 19.03.2018 по справі 904/10594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10594/17 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудовська І.А. за участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В.

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспромбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про скасування права власності на нерухоме майно та визнання права власності на майно

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбаспромбуд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати право власності на нерухоме майно - приміщення вбиральні, видане на підставі свідоцтва про право власності від 2006 року, яке належить ТОВ "Термінал";

- визнати за ТОВ "Кривбаспромбуд" право власності приміщення вбиральні у складі комплексу будівель за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 1 г. та витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/10594/17, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.02.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2018 р. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018 р.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 р. та від 06.03.2018 р. розгляд справи відкладено на 06.03.2018 р. та на 19.03.2018 р.

Представник позивача у судових засіданнях 19.02.2018 р. та 06.03.2018 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. В судове засідання 19.03.2018 р. не з'явився до суду надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку зі складними погодними умовами.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, з огляду на обмежені процесуальні строки в порядку ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 1 Г; код ЄДРПОУ 21880169) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштове відправлення на адресу відповідача повернуто до суду з позначкою: "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 19.03.2018 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривбаспромбуд" на підставі права приватної власності належить комплекс будівель, які знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 1г, що підтверджується наступними документами: рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі 18/524-07 від 06.11.2007 року; Договору купівлі - продажу № 2102-07 від 21.02.2007 року

На підставі рішення Криворізької міської ради від 27.02.2008 року ТОВ "Кривбаспромбуд" виділена земельна ділянка площею 2, 2408 га для користування земельною ділянкою у встановленому порядку.

Як зазначає позивач у позові, що в 2008 році на підставі акту № 11 від 31 липня 2008 року про введення в експлуатацію ТОВ "Кривбаспромбуд" збудовано приміщення туалету, (а саме двоповерхова будівля, загальною площею 74, 7 кв.м) , який було збудовано власними коштами товариства. Витрати на будівництво вбиральні підтверджується вказаним актом та становлять 160 292, 07 коп.

З метою дотримання вимог законодавства позивачем по справі отримано типовий паспорт ринку, а саме авторинок "Термінал" ТОВ "Кривбаспромбуд", який погоджено головою Дзержинської районної у місті ради від 27.01.2012 року, згідно до цього паспорту у ТОВ "Кривбаспромбуд" в наявності опалювальна будівля громадської вбиральні.

Відповідно до інформації, яка є в публічному доступі, позивачем була отримана інформація, згідно до якої ТОВ "Термінал" є власником приміщення вбиральні площею 36,2 кв. м. на підставі колективної власності та свідоцтва від 2006 року.

Також позивач, зазначає що ТОВ "Термінал" передано акт списання основних засобів № 30 від 01.07.2008 року, виданого на підставі наказу № 45 від 01.07.2008 року, тобто приміщення вбиральні знесене, його фактично не було, але з невідомих причин, ТОВ "Термінал" не оформлено припинення права через його знищення.

Таким чином, вирішити це питання в позасудовому порядку сторонам не вдалося, тому позивач звернувся до суду з позовом про скасування права власності на нерухоме майно - приміщення вбиральні, видане на підставі свідоцтва про право власності від 2006 року, яке належить ТОВ "Термінал" та про визнання за ТОВ "Кривбаспромбуд" право власності на приміщення вбиральні, що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні прав та обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Окрім того, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Так, згідно ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що предметом спору є скасування право власності на нерухоме майно - приміщення вбиральні, на підставі свідоцтва про право власності від 2006 року, суд зазначає, що видача свідоцтва про право власності передбачена у пункті 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції Українивід07.02.2002 № 7/5, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яка здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому, БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Отже, правовстановлюючим документом є саме рішення міської ради на підставі якого видано свідоцтво про право власності у 2006 році, а відтак скасування право власності на підставі свідоцтва про право власності, яке видане у 2006 році не призводить до відновленого порушеного права, визначеного позивачем як предмет спору. Отже свідоцтво не може виступати предметом спору, таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. у справі № 918/1195/14.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачем не вірний обраний захист порушеного права, тому позовні вимоги є необґрунтовані, безпідставні та такі, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

26.03.2018

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК

України " 26 " березня 2018 р.