Рішення

від 22.03.2018 по справі 908/143/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/8/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 Справа № 908/143/18

м. Запоріжжя, Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 05/01 від 02.01.2018 р.;

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 31.01.2018 р.;

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/143/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Перлинна, 12/24)

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УКТЦ» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перлинна, 8)

про стягнення суми 130572,33 грн.

СУТЬ СПОРУ:

29.01.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УКТЦ» про стягнення суми 130572,33 грн. боргу, який виник за договором оренди нерухомого майна № 05/82 від 02.06.2017 р.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/143/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/143/18, якій присвоєно номер провадження 22/8/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.02.2018 р.

Ухвалою суду від 27.02.2018 р. на підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2018 р.

У судовому засіданні 22.03.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Позовні вимоги мотивовано наступним. Позивач виконав у повному обсязі зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 05/82 від 02.06.2017 р., передавши відповідачу в оренду майно за актом приймання-передачі від 01.05.2017 р. У зв'язку з достроковим припиненням надання відповідачем послуг харчування на орендованому об'єкті (їдальні) за договором № 05/15 від 01.06.2017 р., достроково припинив свою дію договір оренди. 01.08.2017 р. між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно з якою сторони дійшли згоди достроково розірвати договір оренди з 31.07.2017 р. ОСОБА_1 повернення об'єкту оренди підписаний 31.07.2017 р. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів та компенсації комунальних послуг не виконав. Тому у нього виникла заборгованість за червень та липень 2017 р. на загальну суму 130572,33 грн. Фактичні обсяги електроенергії та води, використаної під час господарської діяльності відповідача на орендованому об'єкті, фіксувалися уповноваженими представниками сторін. Обґрунтовуючи позов ст. 509, ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 599, ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 130572,33 грн. заборгованості.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві, який надійшов до суду 20.02.2018 р., зазначив, що відповідно до п. 3.7 договору № 05/82 від 02.06.2017 р. будь-які комунальні послуги не є предметом цього договору. Позовні вимоги щодо стягнення 100030,40 грн.: 14076 грн. комунальних послуг (електроенергія) за червень 2017 р., 8071,20 грн. комунальних послуг (вода) за червень 2017 р., 56304 грн. комунальних послуг (електроенергія) за липень 2017 р., 21759,20 грн. комунальних послуг (вода) за липень 2017 р. є безпідставними ти необґрунтованими. Сторонами у договорі погоджений порядок сплати орендних платежів - на підставі виставленого рахунку. Позивачем не надано жодного рахунку на оплату орендної плати з доказами їх вручення відповідачу. Вважає, що у ТОВ УКТЦ ще не настав строк оплати орендної плати.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 27.02.2018 р., позивач зазначив, що договір оренди № 05/82 від 02.06.2017 р. був укладений для надання відповідачем послуг харчування. Даним договором не передбачено сплату за комунальні послуги. Однак, виходячи з господарської діяльності відповідача, останньому виставлялися відповідні рахунки та акти наданих послуг по фактичному споживанню згідно показників лічильників. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГПК України допускається укладення договорів у спрощений спосіб. У матеріалах справи є підписані відповідачем акти надання послуг від 31.07.2017 р. та акт надання послуг № 249 від 31.07.2017 р. Непідписання відповідачем акту за червень 2017 р. не свідчить про те, що орендар не користувався об'єктом оренди.

19.03.2018 р. від позивача надійшло письмове пояснення за результатом судового засідання 27.02.2018 р. Зазначає, що надання комунальних послуг (електропостачання, водопостачання та водовідведення) здійснювалося відповідачу за місцем розташування об'єкту оренди. Позивачем укладені договори з ПАТ Запоріжжяобленерго та КП Бердянськводоканал , на підставі яких позивачем сплачені кошти, у т.ч. і за зобов'язаннями ТОВ УКТЦ . Однак, відповідачем не були компенсовані такі витрати. Під час судового засідання 27.02.2018 р. відповідач не заперечив про факт отримання таких послуг та заявив, що за такі послуги ним було сплачено за іншим договором № 05/15 від 01.06.2017 р., укладеним із позивачем. Пунктом 3.7 договору № 05/15 визначено, що відповідач відшкодовує позивачу вартість спожитої харчоблоком електроенергії, холодної води, водовідведення за окремими договорами згідно показників лічильників. На думку позивача, такі договори були укладені між сторонами шляхом досягнення згоди, вираженої у конклюдентних діях. У результаті такої згоди і були підписані акти наданих послуг, що свідчить про укладення договору у спрощений спосіб. Вважає, що несплата відповідачем за отримані послуги з електропостачання, водопостачання та водовідведення є порушенням прав позивача на компенсацію таких послуг, що виражається у завданні товариству майнової шкоди, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017 р. між Приватним акціонерним товариством Приазовкурорт (орендодавець, позивач) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю УКТЦ (орендар, відповідач) укладений договір № 05/82 оренди нерухомого майна.

За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину комплексу об'єктів нерухомого майна в складі їдальні, приміщення № 16 площею 17,9 кв.м, приміщення № 17 площею 193,6 кв.м, приміщення № 18 площею 18,6 кв.м, приміщення № 20 площею 34,8 кв.м, приміщення № 22 площею 265,1 кв.м (далі - майно), загальною площею 529,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Перлинна, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, для надання послуг харчування. Вказане майно належить орендодавцю на праві власності та знаходиться на балансі філії ПрАТ Приазовкурорт Клінічний санаторій Лазурний (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, визначений у цьому договорі, але не раніше дати підписання акта прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Нерухоме майно було передано в оренду згідно з ОСОБА_1 приймання-передачі від 01.05.2017 р., підписаного між орендодавцем та орендарем.

Пунктом 7.1 визначено, що строк дії договору у частині користування орендованим майном встановлюється з 02.06.2017 р. по 31.08.2017 р. включно, а по інших зобов'язаннях до повного виконання.

Додатковою угодою № 3 від 01.08.2017 р. сторони дійшли згоди розірвати договір з 31.07.2017 р. Згідно акту від 31.07.2017 р. нерухоме майно було повернуто ТОВ УКТЦ орендодавцю із строкового платного користування.

Відповідно до розрахунку позивача, у відповідача виникла заборгованість за червень та липень 2017 р. на загальну суму 130572,33 грн., а саме: 14553,61 грн. - орендна плата частини приміщення їдальні за червень 2017 р. (акт надання послуг № 71 від 30.06.2017 р.); 14076,00 грн. - комунальні послуги (електроенергія) за червень 2017 р. (акт надання послуг № 103 від 30.06.2017 р.); 8071,20 грн. - комунальні послуги (вода) за червень 2017 р. (акт надання послуг № 157 від 30.06.2017 р.); 15808,32 грн. - орендна плата частини приміщення їдальні за липень 2017 р. з урахуванням індексу інфляції (акт надання послуг № 249 від 31.07.2017 р.); 56304,00 грн. - комунальні послуги (електроенергія) за липень 2017 р. (акт надання послуг № 250 від 31.07.2017 р.; 21759,20 грн. - комунальній послуги (вода) за липень 2017 р. (акт надання послуг № 251 від 31.07.2017 р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розділі 3 договору сторони визначили розмір орендної плати та порядок її оплати. Згідно п. 3.2 орендна плата за орендоване майно становить за перший місяць оренди з ПДВ 15060,48 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції за попередні місяці і доводиться до орендаря шляхом виставлення рахунку до 20 числа поточного місяця. Орендна плата за останній місяць оренди буде відкоригована балансоутримувачем майна та різниця доведена до орендаря шляхом виставлення рахунку в останній місяць оренди (п. 3.4). Орендар проводить оплату орендних платежів на поточний рахунок ПрАТ Приазовкурорт Клінічний санаторій Лазурний (зазначені шляхом щомісячних перерахувань до 25 числа звітного місяця (п. 3.5).

Відповідно до пункту 4.4 договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідач проти стягнення заборгованості з орендної плати заперечив, зазначивши, що оскільки рахунки позивачем на сплату орендної плати не виставлялися, йому була невідома сума місячної орендної плати та строк виконання зобов'язання не настав.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наведеного нижче.

Як було зазначено, умовами договору № 05/82 від 02.06.2017 р. сторони визначили орендну плату за перший місяць оренди (15060,48 грн. з ПДВ), встановивши, що її розмір за кожний наступний місяць визначається з урахуванням щомісячного індексу інфляції за попередні місяці. Розрахунок орендної плати є додатком до договору № 05/82 та його (договору) невід'ємною і складовою частиною.

Заборгованість із орендної плати виникла за червень та липень 2017 р. Інформація щодо індексів інфляції щомісячно оприлюднюється у засобах масової інформації та є загальнодоступною. Таким чином, відповідач мав можливість самостійно розрахувати місячну орендну плату.

Пунктом 3.3 договору № 05/82 встановлено, що сплата за перший та останній місяці оренди здійснюється орендарем протягом трьох робочих днів після підписання акта прийому-передачі майна у розмірі, що зазначений у п. 3.2 договору та дорівнює разом з ПДВ 30120,96 грн.

Таким чином, умовами договору встановлений строк оплати орендної плати за останній місяць оренди.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами підписаний акт надання послуг № 249 від 31.07.2017 р., згідно якого орендна плата частини приміщення їдальні за червень 2017 р. складає 506,87 грн. з ПДВ, орендна плата частини приміщення їдальні за липень 2017 р. становить 15301,45 грн. З боку відповідача акт підписаний без зауважень та заперечень, підпис представника скріплений круглою печаткою товариства. Таким чином, відповідач був обізнаний про розмір орендної плати.

У договорі № 05/82 вказані реквізити для сплати орендних платежів, відповідно, орендар був обізнаний про строки сплати орендних платежів та банківських реквізити, на які необхідно здійснити їх перерахування.

Відповідач не був позбавлений можливості здійснити звірку взаєморозрахунків за орендними платежами з орендодавцем.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Орендна плата за червень 2017 р., згідно розрахунку позивача, склала 15060,48 грн., за липень - 15301,45 грн., загальна сума - 30361,93 грн. Доказів перерахування орендних платежів за червень, липень 2017 р. відповідач суду не надав, користування орендованим майном за договором № 05/82 від 02.06.2017 р. не заперечив.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 30361,93 грн. заборгованості з орендної плати є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Позивач просить також стягнути з відповідача 100210,40 грн. боргу за комунальні послуги за червень, липень 2017 р.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на договір оренди нерухомого майна № 05/82 від 02.06.2017 р., пунктом 3.7 якого визначено, що будь-які комунальні послуги не є предметом цього договору.

Позивач зазначив, що договір оренди № 05/82 був укладений відповідачем для надання послуг харчування та, виходячи з виду господарської діяльності відповідача, останнім споживалися комунальні послуги (електроенергія, водопостачання та водовідведення).

Доказів споживання відповідачем зазначених комунальних послуг позивачем суду не надано. У матеріалах справи відсутні розрахунки наданих послуг (у якій кількості, за якою площею, покази лічильників, тощо), їх сплата позивачем на рахунок організацій, які безпосередньо надавали послуги. Відсутні докази укладення позивачем договорів з організаціями - виконавцями комунальних послуг.

Посилання позивача на підписання відповідачем актів надання послуг №№ 250, 251 від 31.07.2017 р. не спростовує висновків суду, оскільки комунальні послуги відповідно до п. 3.7 договору оренди № 05/82 не є предметом цього договору.

Посилання позивача на укладення договору у спрощений спосіб, шляхом підписання актів надання послуг, та на договір № 05/15 від 01.06.2017 р. про надання послуг дієтичного харчування судом до уваги не приймається, оскільки позивачем ч. 1 ст. 181 ГК України та договір № 05/15 від 01.06.2017 р. не були покладені у підставу позову. Посилання на дану норму права зазначено позивачем у відповіді на відзив та у письмовому поясненні від 13.03.2018 р., посилання на договір № 05/15 від 01.06.2017 р. - у поясненні від 13.03.2018 р. Своїм правом на зміну підстави позову позивач у визначений законодавством строк (не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання) не скористався.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 13, ч, 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК).

Враховуючи викладене вище, судом відмовляється у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 100210,40 грн. боргу за комунальні послуги за червень, липень 2017 р. у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Позов у цілому задовольняється судом частково з підстав, викладених вище.

Позивач, згідно з прохальною частиною позовної заяви, просив стягнути заборгованість на користь філії Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Лазурний» (код ЄДРПОУ 33484158).

У судовому засіданні 22.03.2018 р. представник позивача усно уточнив, що просить стягнути заборгованість на користь Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» в особі філії Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Лазурний» (код ЄДРПОУ 33484158).

Усна заява прийнята судом до розгляду.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи. Таким чином, з урахуванням усного уточнення позивача, 30361,93 грн. заборгованості стягується судом на користь Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (код ЄДРПОУ 02647763) в особі філії Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Лазурний» (код ЄДРПОУ 33484158).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» до відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УКТЦ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УКТЦ» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перлинна, 8, код ЄДРПОУ 40282978) на користь Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Перлинна, 12/24, код ЄДРПОУ 02647763) в особі філії Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Лазурний» (код ЄДРПОУ 33484158, р/р 26005702921607 в АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» , МФО 380805) 30361 (тридцять тисяч триста шістдесят одна) грн. 93 коп. заборгованості, суму 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 43 грн. судового збору.

Повне рішення складено 27 березня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко