Рішення

від 14.03.2018 по справі 910/22751/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2018Справа № 910/22751/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Стэк" (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 5-а; ідентифікаційний код 24321677)

до 1) Державного підприємства "Держекоінвест" (03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35; ідентифікаційний код 36939719)

2) Міністерства екології та природних ресурсів України" (03035, м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського, 35)

про зобов'язання виконати умови договору

від позивача: Мішук Н.С. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Іванюк Н.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Стэк" з позовом до Державного підприємства "Держекоінвест", Міністерства екології та природних ресурсів України" про зобов'язання виконати умови договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Державне підприємство "Держекоінвест" в порушення умов договору про закупівлю № 2402/06 від 30.09.2013 не виконує свої зобов'язання щодо оплати за виконані Приватним підприємством "Стэк" роботи, у зв'язку з чим й виникла необхідність звернення до суду з позивом про зобов'язання Державне підприємство "Держекоінвест" виконати умови договору та зобов'язання Міністерство екології та природних ресурсів України" вчинити дії направлені на виконання підприємством своїх зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22751/17, підготовче засідання призначено на 19.01.2018 за участю представників сторін.

10.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те,що відповідно до Статуту Державного підприємства "Держекоінвест", воно є державним унітарним суб'єктом підприємницької діяльності, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України. Як зазначає відповідач-2 держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, також Міністерство зазначає, що засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Відповідач-2 переконаний, що підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна.

Міністерство стверджує, що за договором № 2402/06 не брало на себе жодних зобов'язань щодо належного виконання/невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вказаним договором, а також даним договором не встановлено солідарної відповідальності розпорядника коштів за зобов'язаннями Державного підприємства "Держекоінвест" та не передбачено такої відповідальності жодними нормативними актами України, у зв'язку з чим й просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 підготовче засідання було відкладено на 07.02.2018 у порядку ст.ст. 183, 202 Господарського процесуального кодексу України.

22.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про надання додаткових доказів у справі.

05.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-2, з яких вбачається, що позивач вважає доводи та аргументи, що викладені у відзиві відповідача-2 на позовну заяву такими, що не відповідають суті заявлених позовних вимог, безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання призначене на 07.02.2018 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 розгляд справи призначено на 21.02.2018.

21.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

За наслідками розгляду у підготовчому засіданні 21.02.2018 поданого 07.02.2018 відповідачем-2 клопотання про залучення до участі у справі Прокуратури міста Києва, судом відмовлено у його задоволенні з віднесенням результату розгляду до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21.02.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 14.03.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-2 заперечив щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, відзиву на позовну заяву до суду не подав.

У судовому засіданні 14.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 між Державним підприємством "Держекоінвест" (замовником) та Приватним підприємством "Стэк" (підрядником) укладено договір про закупівлю № 2402/06. Договір укладений на основі пропозиції конкурсних відбору, яку визнано найбільш економічно вигідною за результатами проведення оцінки. Протокол комісії з конкурсного відбору з визначення переможця конкурсного відбору від 17.09.2013.

Пунктом 1.2. договору передбачено, підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об'єкту соціальної сфери у Донецькій області (теплосанація 1 об'єкт) відповідно до додатку № 1 до цього договору та здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлений договором, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

Так, згідно додатку № 1 до договору підрядник має виконати "капітальний ремонт: утеплення фасадів, заміна вікон та дверей в будівлі комунальної лікувально-профілактичної установи "Донецький обласний спеціалізований центр медичної генетики та пренатальної діагностики (вентильований фасад) ".

Відповідності до п. 1.3. договору, обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (робіт), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Згідно з п. 2.1. договірна тверда загальна ціна робіт (додаток № 2 до цього договору) становить 1 092 910, 80 грн., у тому числі ПДВ 182 151, 80 грн., де у 2013 році сплачується 409 841, 55 грн., у тому числі ПДВ 68 306, 92 грн., у 2014 році - 683 069, 25 грн., у тому числі ПДВ 113 844, 87 грн.

Пунктом 2.2. договору вказано, що джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 0351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів видатків (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210.

Невід'ємною частиною договору є підписаний сторонами календарний план виконання робіт (додаток № 1 до договору) (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що з моменту початку дії цього договору, визначеного п. 12.1. договору замовник перераховує підряднику попередню оплату не більше 30% від річного обсягу робіт на строк не більше трьох місяців (закривається Актами прийняття виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в), у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2005 № 1404.

Підрядник повинен використати попередню оплату в строк не більше трьох місяців. Перебіг трьохмісячного строку починається з дати надходження попередньої оплати на поточний рахунок підрядника

Відповідно до пункту 3.3. договору у разі належного бюджетного фінансування замовник здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Згідно з п. 3.4. договору виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт") та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3).

Умовами пункту 3.8. договору встановлено, що оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам замовником не оплачуються.

Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.

Пунктом 3.9. вказано, що місячна оплата робіт здійснюється на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, за виключенням 30% сплаченої попередньої оплати за фактично придбані матеріали, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підсипання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3.

Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною.

Щомісячне утримання замовником 5% вартості виконаних робіт здійснюється замовником, після щомісячного прийняття робіт по об'єкту, для формування гарантійного фонду.

Відповідно до п. 3.10. всі виплати за цим договором здійснюються після отримання замовником відповідних бюджетних коштів.

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.07.2014, але у будь якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 12.1. договору).

В подальшому до договору № 2402/06 вносились зміни, а саме: додатковими угодами № 1 від 25.12.2013, № 2 від 31.12.2013, № 3 від 08.01.2014 та № 4 від 17.02.2014.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує про те, що в порушення зобов'язань обумовлених умовами договору, відповідачем-1 не було в повному обсязі сплачено вартість виконаних робіт, з огляду на що у відповідача-1 й виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 089 265, 90 грн., та у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Державне підприємство "Держекоінвест" виконати умови договору про закупівлю № 2402/06 від 30.09.2013 по сплаті 1 089 265, 90 грн. за виконані роботи та зобов'язати відповідача-2 - Міністерство екології та природних ресурсів України" вчинити дії направлені на виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором по сплаті позивачу коштів за виконані та прийняті роботи, для чого зобов'язати відповідача-2 виконати встановлені Бюджетним кодексом України зобов'язання як Головного розпорядника і включити до бюджету суму коштів в розмірі 1 089 265, 90 грн. та вчинити всі необхідні дії для отримання відповідачем-1 необхідних коштів на його поточний рахунок, задля виконання останнім своїх зобов'язань за договором.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Доводами позивача з якими останній пов'язує можливість зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України вчинити дії направлені на виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором по сплаті позивачу коштів за виконані та прийняті роботи є, зокрема, як вказує Приватне підприємство "Стэк", згідно до п. 1.1. Статуту - Державне підприємство "Держекоінвест" є унітарним суб'єктом підприємницької діяльності, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства екологічних інвестицій України.

10.09.2014 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" згідно п. 2 якої, з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9/1 статті 116 Конституції України було прийняте рішення ліквідувати Державне агентство екологічних інвестицій України, поклавши його функції на Міністерство екології та природних ресурсів.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 63-р було також прийнято рішення про те, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Держекоінвест" було віднесено до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, тобто, на даний час Міністерство екології та природних ресурсів України є правонаступником Державного агентства екологічних інвестицій України, якому і підпорядковується Державне підприємство "Держекоінвест".

Як зазначає позивач, згідно-витягу з ЄДРПОУ, Міністерство екології та природних ресурсів України є засновником Державного підприємства "Держекоінвест".

Відтак, як стверджує Приватне підприємство "Стэк", відповідач-1 як підставу для невиконання ним своїх зобов'язань за договором по сплаті за виконані позивачем та прийняті відповідачем-1 роботи, зазначав, що відповідно до пунктів 3.3., 3.8., 3.10. договору, будь які виплати за ним здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання Державним підприємством "Держекоінвест" відповідних бюджетних коштів, також, як зазначає позивач, договором передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Відтак, враховуючи дані обставини, договірні умови та у відповідності до статей 526, 530, 610, 612 ЦК України, статті 193 ГК України, умов пункту 1.1. Статуту Державного підприємства "Держекоінвест", позивач звертався з претензією до відповідача-2 - Міністерства екології та природних ресурсів України, як до керівної установи в сферу управління якої входить Державне підприємство "Держекоінвест" та як до засновника відповідач-1 з вимогою прийняти міри відповідного реагування для забезпечення виконання Державним підприємством "Держекоінвест" своїх зобов'язань за договором про закупівлю від 30.09.2013 № 2402/06 по сплаті за виконанні роботи позивачу 1 089 265, 90 грн.

Однак, як вказує Приватне підприємство "Стэк", жодної відповіді на претензію або якоїсь реакції не надходило, у зв'язку з чим позивач й звернувся з відповідною вимогою до суду.

З вказаними доводами позивача, суд не може погодитьсь з огляду на наступне.

Як вбачається із поданого відповідачем-2 відзиву та з чим у свою чергу погоджується суд, так, дійсно відповідно до статуту Державне підприємство "Держекоінвест" є державним унітарним суб'єктом підприємницької діяльності, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, є виконавцем проектів Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції OOH про зміну клімату, за погодженням із підтвердження Плану заходів.

Так, приписами статті 73 Господарського кодексу України встановлено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Згідно п. 1 ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Пункт 5 ст. 74 Господарського кодексу України вказує, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 2 ст. 219 Господарського кодексу України засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Позаяк, п. 4.1. Статуту закріплено, що Державне підприємство "Держекоінвест" є юридичною особою; права та обов'язки юридичної особи підприємство набуло з дня його державної реєстрації у порядку, передбаченому законодавством. Підприємство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов'язань перед бюджетами та контрагентами.

Пунктом 4.5. Статуту встановлено, що підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і Органу управління майном, а держава та орган управління майном не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства крім випадків передбачених законодавством України (п. 4.10. Статуту).

Приписами ст. 96 ЦК України закріплено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

В той час, як вказує відповідач-2 та встановлено судом, Державне підприємство "Держекоінвест" зареєстроване 28.01.2010 року.

Як вбачається зі змісту ст. 176 Цивільного кодексу України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, оскільки, Державне підприємство "Держекоінвест" є юридичною особою, а права та обов'язки юридичної особи - Підприємство набуло з дня його державної реєстрації, тобто з 28.01.2010 року, а також зважаючи на те, що воно діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов'язань перед бюджетами та контрагентами, а також беручи до уваги, що Державне підприємство "Держекоінвест" відповідає за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна, а у свою чергу держава та орган управління майном не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків передбачених законодавством України, що закріплено Статутом Державного підприємства "Держекоінвест", а також, зважаючи на те, що Міністерство екології та природних ресурсів України не є стороною договору № 2402/06 від 30.09.2013, а отже, й не брало на себе будь яких обов'язків щодо виконання та (або) невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вказаним договором та виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, то Закон не встановлює можливості відповідальності органу управління, в даному контексті - Міністерства екології та природних ресурсів України за зобов'язанням суб'єкта підприємницької діяльності, що входить до його сфери, тобто Державного підприємства "Держекоінвест".

Таким чином, суд не вбачає підстав для зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України" вчинити дії направлені на виконання Державним підприємством "Держекоінвест" своїх зобов'язань за договором по сплаті позивачу коштів за виконані та прийняті роботи, для чого зобов'язати Міністерство виконати встановлені Бюджетним кодексом України зобов'язання як Головного розпорядника та включити до бюджету суму коштів в розмірі 1 089 265, 90 грн. та вчинити всі необхідні дії для отримання відповідачем-1 необхідних коштів на його поточний рахунок, задля виконання останнім своїх зобов'язань за договором.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання Державного підприємства "Держекоінвест" виконати умови договору про закупівлю № 2402/06 від 30.09.2013 по сплаті 1 089 265, 90 грн. за виконані роботи, то суд вказує наступне.

Приписи статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище та встановлено судом, до договору вносились зміни, так додатковою угодою № 2 до договору сторони дійшли згоди про наступне:

Пунктом 1 угоди встановлено, що у зв'язку із відсутністю фінансування замовника за договором у 2013 році, сторони погодили викласти пункт 2.1. договору в наступній редакції: "Договірна тверда ціна робіт (додаток № 2 до цього договору) становить 1 092 910, 80 грн. у тому числі ПДВ 182 151, 80 грн., яка підлягає сплаті у 2014 році на умовах, визначених цим договором".

Крім того, додатковою угодою № 3 до договору сторони дійшли згоди про наступне:

Пункт 3.1. договору викласти в наступній редакції: "З моменту початку дії цього договору, визначеного пунктом 12.1. договору, замовник перераховує підряднику попередню оплату не більше 95% від суми, визначеної п. 2.1. договору, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та відповідно до чинного законодавства України. Підрядник повинен використати попередню оплату в строк, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Перебіг такого строку починається з дати надходження попередньої оплати на поточний рахунок підрядника".

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження виконання зобов'язань, передбачених договором надано, зокрема: акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року та квітень 2014 року на суму 1 089 265,90 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за квітень 2014 року на суму 1 089 265, 90 грн., декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а також акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2013- серпень 2014 з якого вбачається, що заборгованість на користь позивача становить відповідача 1 089 265, 90 грн. Вказані документи були підписані сторонами, з боку позивача - С.С. Спектор, з боку відповідача-1 - О.С. Лебедєв, та відповідно скріплені печатками установ.

Відтак, позивач вказує про те, що передбачені договором зобов'язання, а саме будівельні роботи виконав належним чином, в той час, як відповідач-1 оплати за виконані роботи не провів.

Разом з тим, як уже вказувалось вище, сторони погодили, що джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 0351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів видатків (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210 (п. 2.2. договору).

Як вбачається зі змісту договору, а саме, його пунктів 3.3., 3.8. та 3.10. - будь які виплати за цим договором здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання Державним підприємством "Держекоінвест" відповідних бюджетних коштів.

Поміж іншого, як уже вказувалось вище, договором передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Частина 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплює, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Тобто, при укладенні договору сторони передбачили та погодили можливість зміни прав та обов'язків сторін за договором в частині порядку оплати, як початкових, так і кінцевих робіт, оскільки розуміли, що Державне підприємство "Держекоінвест" є підприємством, заснованим на державній формі власності, яке фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, отже, зміну прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною) - а саме, наявністю бюджетного фінансування.

Відтак, суд вважає за необхідне вказати, що сторони усвідомлювали можливі ризики, що можуть понести в майбутньому.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

Згідно пункту 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Приписами статті 49 Бюджетного кодексу України вказано, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Таким чином, враховуючи вимоги Бюджетного кодексу України, фінансування програм з державного бюджету здійснюється лише за наявності бюджетних коштів.

В той час, судом встановлено, що матеріали справи не мітять будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем-1 необхідних коштів з Державного бюджету України на оплату робіт за договором.

Натомість, про відсутність бюджетного фінансування також свідчить й той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" передбачено ряд заходів щодо економічного та раціонального використання державних коштів з метою стабілізації економічної ситуації в державі, серед яких накладено заборону на здійснення капітальних видатків, що унеможливлює на сьогодні оплату заборгованості, оскільки вона за спірним договором здійснюється саме за цією статтею видатків.

Крім того, Міністерство фінансів України видало окреме доручення від 01.04.2014 № 06100-10/277, адресоване Державній казначейській службі України, яким призупинило здійснення видатків за бюджетною програмою КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату" до внесення відповідних змін до паспорта бюджетної програми, затвердженої спільним наказом Держекоінвестагенства та Мінфіну від 14.02.2014 № 7/67.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що вказані обставини також були встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 910/19814/14 від 25.11.2014 за позовом Приватного підприємства "Стэк" до Державного підприємства "Держекоінвест" про стягнення 1 089 265,90 грн., що не було оскаржене позивачем та набрало законної сили.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу й на те, що з наявного в матеріалах справи листа Генеральної прокуратури України від 21.09.2016 за № 06/1-64/вих16 вбачається, що нею, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013110090000107 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.ч. 1 - 3 ст. 212 КК України.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за фактом вчинення упродовж 2012-2014 років неправомірних дій службовими особами Державного підприємства "Держекоінвест" і ТОВ "Інтертехенерго", які, вступивши у злочинну змову між собою, із фактичними власниками ТОВ "Стройінвест 2007", ТОВ "Антіс Трейд", ТОВ "Содетель", ПП "Еко-Строй-Град" та ТОВ "Нолдор", а також іншими особами, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, шляхом переховування коштів за безтоварні операції суб'єктам господарської діяльності, зокрема, при виконанні цільових програм, вчинили розтрату та заволодіння ввірених їм коштів Державного бюджету України, чим заподіяли збитки в особливо великих розмірах.

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Держекоінвест" за II квартал 2013 року - II квартал 2014 Державною фінансовою інспекцією України установлено факти завищення обсягів та вартості робіт, виконаних за укладеними договорами з теплосанації об'єктів.

Лист Державної Фіскальної інспекції Країни щодо питань використання Державним підприємством "Держекоінвест" коштів, одержаних в рамках реалізації положень Кіотського протоколу також міститься в матеріалах справи.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини наявне рішення господарського суду міста Києва у справі №910/19814/14 та наведенні норми та беручи до уваги, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав вимога щодо зобов'язання Державного підприємства "Держекоінвест" виконати умови договору про закупівлю № 2402/06 від 30.09.2013 по сплаті 1 089 265, 90 грн. за виконані роботи також не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Стэк" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 26.03.2018

Суддя Д.О. Баранов