Рішення

від 26.03.2018 по справі 910/716/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.03.2018Справа №  910/716/18 Суддя господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми, і штучної шкіри» «УкрНДІпластмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» про стягнення 69 254,78 грн.,            ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми, і штучної шкіри» «УкрНДІпластмаш» (надалі – ПАТ «УкрНДІпластмаш») звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» (надалі – ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш») про стягнення 69 254,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошового зобов'язання з відшкодування податку на землю за Договором № 02/15 на відшкодування від 01.02.2015, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 57 712,32 грн. та за заявляє  про стягнення 20 % штрафу у розмірі 11 542,46 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження  без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. 21.02.2018 до господарського суду міста Києва від ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з огляду на відсутність правових підстав для здійснення відповідачем податкових платежів на користь позивача, відсутність доказів сплати податку самими  позивачем, а також вказує на те, що зміст договору суперечить вимогам законодавства в частині визначення статусу сторін, предмету договору та порядку його виконання. Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив витребувати у позивача докази на підтвердження статусу платника земельного податку (право власності чи право користування земельною ділянкою),  інформацію про зареєстровану за позивачем нерухомість, яка розміщена на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Шевцова Івана №1, підстави для розрахунку податку (дані щодо нормативної оцінки землі), факту сплати позивачем земельного податку за відповідача за період з липня 2016 по лютий 2018 роки. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2018 клопотання відповідача  задоволено, у позивача в строк до 13.03.2018 витребувано відповідні докази. На виконання вимог ухвали суду від 26.02.2018, через канцелярію суду 12.03.2018 позивачем подано заяву про долучення витребуваних доказів. Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.   01.02.2015 між ПАТ «УкрНДІпластмаш» (співвласник-1) та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» (співвласник-2)  укладено договір на відшкодування № 02/15 (надалі – «Договір»), відповідно п. 1.1 якого ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» зобов'язується відшкодовувати ПАТ «УкрНДІпластмаш» частину податку на землю відповідно до коефіцієнту площ, що належать йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу частини приміщень. Відповідно до п. 3.1 Договору ТОВ «НВФ Пластполімермаш» зобов'язується відшкодовувати щомісячно земельний податок на підставі рахунку-фактури, який надається бухгалтерією ПрАТ «УкрНДІпластмаш». Згідно п. 3.2 Договору ТОВ «НВФ Пластполімермаш» розраховується за послуги у триденний термін з дня представлення ПрАТ «УкрНДІпластмаш» платіжних документів. При зміні встановлених тарифів сума відшкодування змінюється без внесення додаткових змін до цього Договору. В пункті 3.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі незгоди ТОВ «НВФ Пластполімермаш» зобов'язаний у триденний термін з дня представлення платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими  документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконання цієї умови дані ПрАТ «УкрНДІпластмаш» вважаються прийнятими. За умовами п.п. 5.1, 5.2 Договору цей договір укладається з 01.02.2015 року по 31.12.2015 року (включно), договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна з сторін не заявить про намір розірвати договір. Поданими позивачем доказами (платіжними дорученнями та виписками банку з рахунку позивача) підтверджується сплата ним земельного податку за заявлений період. Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового  зобов'язання з відшкодування сум земельного податку за період з липня 2016 року по грудень 2017 року на підставі Договору. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наявними в матеріалах справи фіскальними чеками, описами вкладення у цінні листи та повідомленнями про вручення поштового відправлення підтверджується направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату відшкодування податку на землю на підставі Договору за заявлений період на загальну суму 57 712,32 грн. Доказів незгоди із вказаними рахунками відповідачем не надано, у зв'язку з чим, на підставі п. 3.4 Договору, дані зазначені в них вважаються прийнятими відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору відповідач  повинен був відшкодовувати позивачу земельний податок у триденний термін з дня отримання останнім відповідних рахунків. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Договір є чинним, докази визнання його недійсним чи розірвання в матеріалах справи відсутні, а сторонами досягнуто всіх істотних умов договору. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивачем до позовної заяви додано дані бухгалтерського обліку з яких вбачається, що відповідач сплачував відшкодування податку на землю на підставі Договору, а останній платіж ним здійснено 22.06.2016 у розмірі 3  639,68 грн., факт чого також не заперечує відповідач. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача відшкодування податку на землю на підставі Договору за заявлений період у розмірі 57 712,32 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «УкрНДІпластмаш» про стягнення з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» заборгованості у розмірі 57 712,32 грн. є правомірними та обґрунтованими. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20 % штрафу у розмірі 11 542,46 грн. за відмову від оплати відшкодування податку на землю. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу ТОВ «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» сплачує ПАТ «УкрНДІпластмаш» штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 20 % штрафу у розмірі 11 542,46 грн. за відмову оплатити платіжну вимогу. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 57 712,32 грн. та штрафу у розмірі 11 542,46 грн. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.   Позов Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми, і штучної шкіри» «УкрНДІпластмаш» задовольнити повністю. 2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластполімермаш» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 20-Б; ідентифікаційний код 31867096) на користь Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми, і штучної шкіри» «УкрНДІпластмаш» (03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, будинок 1; ідентифікаційний код 04637697) заборгованість у розмірі 57   712 (п'ятдесят сім тисяч сімсот дванадцять) грн. 32 коп., штраф у розмірі 11 542 (одинадцять тисяч  п'ятсот сорок дві) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий