Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/2294/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/2294/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕЕ"

про стягнення 21 089,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Грачова А.В. (довіреність № 21-02/2 від 21.02.18)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕЕ" про стягнення 21 089,43 грн., з яких 13 071,43 грн. заборгованості з орендної плати, 615,57 грн. інфляційних втрат, 164,22 грн. 3% річних, 1 514,71 грн. пені та 5 723,50 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень № 31-17 від 07.04.2017 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2294/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено засідання на 22.03.2018.

22.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору, а також письмові пояснення щодо передання документів за договором.

У судове засідання 15.03.2018 з'явився представник позивача, надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 02.03.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача, оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 22.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 між Приватним акціонерним товариством "Інститут розвитку передових технологій" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕЕ" (далі - орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 31-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, передбачених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступні об'єкти оренди в нежилому будинку - офісному центрі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, № 8 1 (літера А): нежилі приміщення на 1-му поверсі під офіс загальною площею 5 квадратних метрів (м2), згідно із план-схемою, що є Додатком №2 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору, об'єкт оренди, зазначений в п. 1.1. цього договору, повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий у строкове платне користування орендарем не пізніше 08 квітня 2017 року. Передача об'єкта оренди здійснюється за Актом приймання-передачі нежилих приміщень (Додаток №3), який засвідчується підписами та печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, 08.04.2017 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі нежилих приміщень, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежилі приміщення на 1-му поверсі під офіс, загальною площею 5 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Мельникова, № 8 1 (літера А).

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що розмір орендної плати за місяць, щодо об'єкта оренди визначається сторонами і складається фіксованої орендної плати, визначеної Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1), яка включає в себе фактичний обсяг компенсації експлуатаційних витрат та відшкодування витрат за комунальні послуги згідно калькуляцій.

У Додатку № 1 до договору сторонами досягнуто згоди про те, що згідно з п. 3.1. договору розмір фіксованої орендної плати з 08.04.2017 за 1 календарний місяць за цим Протоколом становить 1250,00 грн., крім того ПДВ 20% - 250,00 грн. Всього з ПДВ 1500,00 грн.

Згідно з п. 3.3 договору, послідуюча фіксована орендна плата, яка визначена у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1) перераховується орендарем авансовим платежем щомісяця на поточний рахунок орендодавця в період з 16 по 20 число поточного місяця, але не пізніше 25 числа поточного місяця згідно цього Договору.

Пунктом 5.1.2 договору встановлений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати фіксовану орендну плату.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати за період з травня 2017 по лютий 2018, у зв'язку із чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 13 071,43 грн.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань за договором оренди, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 1514,71 грн., 615,57 грн. інфляційних втрат, 164,22 грн. 3% річних.

Крім того, в обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач неодноразово порушував умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати за договором.

У відповідності до положень ст. 782 ЦК України, позивач направив відповідачу повідомлення вих. №28-11/1 від 28.11.2017 про дострокове розірвання договору та просив відповідача повернути орендоване приміщення у двадцятиденний термін з моменту отримання повідомлення.

Позивач зазначає, що відповідно до Нормативних строків пересилань поштових відправлень, відповідач отримав повідомлення про розірвання договору 04.12.2017, а тому договір є розірваним з 04.12.2017 шляхом односторонньої відмови.

Відповідно до п. 2.4 Договору, після закінчення строку дії (розірвання або припинення) даного договору, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю в день закінчення строку дії договору.

На підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивач нарахував неустойку у розмірі подвійної подвійну орендної плати за прострочення повернення приміщення з 26.12.2017 у розмірі у розмірі 5 723,50 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з травня 2017 року відповідач користувався нежилим приміщенням на 1-му поверсі під офіс, загальною площею 5 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Мельникова, № 81 (літера А), яке передано в оренду за договором на підставі акту приймання-передачі нежилих приміщень від 08.04.2017.

Строк оплати орендної плати погоджений сторонами у п. 3.3 договору: послідуюча фіксована орендна плата, яка визначена у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1) перераховується орендарем авансовим платежем щомісяця на поточний рахунок орендодавця в період з 16 по 20 число поточного місяця, але не пізніше 25 числа поточного місяця згідно цього Договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, відповідачем здійснено авансовий платіж за останній місяць оренди у розмірі 1500,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт користування об'єктом оренди за період з травня 2017 по лютий 2018, доказів повернення приміщення за актом приймання передачі станом на лютий 2018 матеріали справи не містять, суд дійшов висновку що нарахування орендної плати за вказаний період є вірним.

Перевіривши розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати, наданий позивачем, з урахуванням здійсненого відповідачем авансового платежу, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 13 071,43 грн. (13500,00 грн. (орендна плата з травня 2017 по січень 2018) + 1071,43 грн. (орендна плата, нарахована по 20 лютого) - 1500,00 грн. (авансовий платіж) = 13 071,43 грн.).

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з опису вкладення у цінний лист, 28.11.2017 позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 28-11/1 про відмову від договору оренди нежилих приміщень № 31-17 з моменту одержання вказаного повідомлення.

Відповідно до розділу II Наказу №958 від 28.11.2013р. Міністерства інфраструктури України Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Як вбачається зі штампу відділення поштового зв'язку, позивачем було скеровано поштове відправлення на адресу відповідача з відділення поштового зв'язку Київ-119, тобто, у даному випадку слід застосовувати нормативні строки поштових пересилань між обласними центрами України, у тому числі для міста Києва.

Отже, враховуючи затверджені Наказом №958 від 28.11.2013 Міністерства інфраструктури України нормативні строки пересилання поштових відправлень, суд дійшов висновку, що направлене позивачем повідомлення про розірвання договору повинно було бути отримане відповідачем у строк 3-х днів з урахуванням дня відправлення.

Таким чином, відповідач, з урахуванням вихідних днів, мав отримати лист позивача 04.12.2017.

Отже, відповідно до положень статті 782 ЦК України, договір оренди є розірваним з 04.12.2017 шляхом односторонньої відмови від договору.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У повідомленні про розірвання договору вих. № 28-11/1 позивач повідомив відповідача про обов'язок звільнити приміщення протягом 20 днів з дня одержання повідомлення.

Відповідач у двадцятиденний термін, починаючи з 04.12.2017 приміщення не звільнив, доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати за прострочення повернення приміщення у розмірі 5 723,50 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 164,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 615,57 грн., за загальний період з 26.05.2017 по 20.02.2018, судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині та з відповідача підлягають стягненню164,22 грн. 3% річних та 615,57 грн. інфляційних втрат.

Щодо заявлених вимог про стягнення 1 514,71 грн. пені, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.3 договору, за прострочення платежів по фіксованій орендній платі, а також відшкодування витрат за комунальні послуги і компенсації експлуатаційних витрат, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка нараховується до моменту фактичного погашення заборгованості, окрім випадків не надання орендодавцем орендарю своєчасно рахунків на відповідну оплату.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів своєчасного надання орендодавцем орендарю рахунків на оплату.

За письмовими поясненнями позивача, у зв'язку з тим, що підприємство позивача і відповідача розташовані в одному офісному центрі, всі документи, пов'язані з виконанням умов договору, передавались між сторонами наручно.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що відповідач отримав рахунки на оплату наручно від позивача у встановлені строки, а тому, з урахуванням приписів п. 6.3 договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 1 514,71 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕЕ" (04050, вул. Мельникова, 81-А, ідентифікаційний код 39654452) на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81 літ. А, ідентифікаційний код 31059007) 13071,43 грн. основного боргу, 615,57 грн. інфляційних втрат, 164,22 грн. 3% річних, 5723,50 грн. неустойки та 1635,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.03.2018.

Суддя С.О. Турчин