Рішення

від 13.03.2018 по справі 925/115/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/115/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АКБ Охорона до товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка-продтовари про стягнення 58878 грн. 16 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю АКБ Охорона звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка-продтовари (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 55200 грн. основної заборгованості, 2826 грн. 72 коп. пені, 299 грн. 44 коп. 3% річних, 552 грн. інфляційних втрат, що разом складає 58878 грн. 16 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих йому позивачем послуг за договором № 029/2016/ФО від 01.11.2016 року про надання послуг з фізичної охорони.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/115/18, справа призначена до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2018 року.

12.03.2018 року відповідач в особі свого представника через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. № 6591/18, а. с.46) в якому позов визнав в повному обсязі, просив суд прийняти рішення на стадії підготовчого провадження без його участі.

В засіданні суду 13.03.2018 року позивач в особі свого представника позов підтримала в повному обсязі, відповідач явку свого представника не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, відповідач позов визнав в повному обсязі, суд, відповідно до ст.ст. 185, 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на стадії підготовчого провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

01.11.2016 року між відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю Христинівка-продтовари , як замовником, з однієї сторони, та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю АКБ Охорона , як виконавцем, з іншої сторони, був укладений договір № 029/2016/ФО про надання послуг з фізичної охорони (далі - Договір, а. с. 13-14), згідно із п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець бере під охорону об'єкт, згідно з дислокацією розташування об'єкту (додаток №1 до Договору), в період охорони об'єкту за допомогою постів фізичної охорони, здійснює контроль за дотриманням, визначених замовником, правил перебування на території об'єкту відвідувачів та персоналу.

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про наступне.

Вартість послуг виконавця за цим договором визначається протоколом договірної ціни - додаток № 2 до договору (п. п. 2.1).

Оплата послуг за цим договором здійснюється замовником не пізніше 5-го числа місяця, наступного за тим, в якому надані послуги з охорони об'єкта, шляхом перерахування замовником визначеної в протоколі договірної ціни, суми грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту надання послуг (п. п. 2.2.).

Акт надання послуг підписується до 5-го числа місяця, наступного за тим, в якому надані послуги з охорони об'єкта. Якщо до цього числа не поступило обґрунтованих скарг, то вважається, що акт надання послуг замовником підписано (п. п. 2.3).

Загальна сума даного договору складає суму всіх наданих по даному договору послуг, впродовж всього періоду дії даного договору (п. п. 2.4).

Замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги (п. п. 3.3.2).

Договір вступив в дію з 01.11.2016 року та діє впродовж 12 календарних місяці та вважається поновленим на той же строк, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору, не зажадала його розірвання та не повідомила про це письмово іншу сторону (п. п. 6.1, 6.2).

Відповідно до п. п. 6.3 договору, при достроковому розірванні договору сторона, ініціатор розірвання договору повинна письмово повідомити про це другу сторону у строк не менше ніж за 10 днів до дати розірвання, крім випадків, передбачених даним договором.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору сторонами погоджені наступні додатки до договору: дислокація розташування об'єктів, де зазначено найменування та адреса об'єкту - нежитлове приміщення за адресою: 20000, Черкаська обл.., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113 (Додаток №1, а. с. 15), протокол договірної ціни, в якому зазначено, що вартість здійснення охорони за місяць постами фізичної охорони становить 36000 грн. (Додаток №2, а. с. 16), інструкція по забезпеченню охорони на об'єкті (Додаток № 3, а. с. 17), акт прийому-передачі об'єкту під охорону (Додаток № 4, а. с. 18).

Із актів наданих послуг № 20 від 30.11.2016 року (а. с. 19), № 48 від 31.12.2016 року (а. с. 20), № 21 від 31.01.2017 (а. с. 21), № 50 від 28.02.2017 року (а. с. 22), № 72 від 31.03.2017 року (а. с. 23), № 107 від 30.04.2017 року (а. с. 24), № 135 від 31.05.2017 року (а. с. 25), № 165 від 30.06.2017 року (а. с. 26), 3 202 від 31.07.2017 року (а. с. 27), № 234 від 31.08.2017 року (а. с. 28), № 267 від 30.09.2017 року (а. с. 29), № 298 від 31.10.2017 року (а. с. 30), № 314 від 16.11.2017 року (а. с. 31) вбачається, що виконавцем були надані послуги із охорони об'єкту за адресою: Черкаська обл., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113 з листопада 2016 року по листопад 2017 року щомісячно на суму 36000 грн. в т.ч. ПДВ, а замовником такі послуги прийняті в повному обсязі без зауважень, про що свідчать підписи його представника та печатки юридичної особи.

Відповідно до виписки по банківському рахунку позивача за 13.12.2016 року по 18.10.2017 року (а. с. 32) відповідачем оплачувалися послуги з фізичної охорони, проте, згідно бухгалтерської довідки (а. с. 33) станом на 09.02.2018 року дебіторська заборгованість за послуги охорони відповідача перед позивачем за договором № 029/2016/ФО від 01.11.2016 року за період жовтень - листопад 2017 року становить 55200 грн.

У відповідності до п. п. 6.3 Договору позивач направив відповідачу лист із повідомленням про розірвання договору із 17.11.2017 року (а. с. 34, докази направлення а. с. 35-36).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія № 1 за вих. № 2017/11-22/01 від 22.11.2017 року (а. с. 37) у якій зазначена вимога про термінову оплату відповідачем заборгованості на суму 55200 грн. за договором № 029/2016/ФО від 01.11.2016 року та повідомлено, що у разі незадоволення таких вимог позивач звернеться до суду для примусового стягнення заборгованості із нарахуванням штрафних санкцій (докази направлення претензії а. с. 38-39).

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 029/2016/ФО від 01.11.2016 року про надання послуг з фізичної охорони, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплати відповідачем на суму 55200 грн. матеріалами справи підтверджено, відповідачем визнано в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути 2826 грн. 72 коп. пені, 299 грн. 44 коп. 3% річних, 552 грн. інфляційних втрат за період прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер цього виду відповідальності. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З огляду на викладені обставини справи, враховуючи, що відповідачем позов визнано повністю, зокрема і частині стягнення 2826 грн. 72 коп. пені, 299 грн. 44 коп. 3% річних, 552 грн. інфляційних втрат, тому такі вимоги позивача як і стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесц;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 55200 грн. основної заборгованості, 2826 грн. 72 коп. пені, 299 грн. 44 коп. 3% річних, 552 грн. інфляційних втрат, що разом складає 58878 грн. 16 коп. задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Христинівка-продтовари , код ЄДРПОУ 34971966, місцезнаходження: 20000, Черкаська область, Христинівський р-н, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 113, на користь товариства з обмеженою відповідальністю АКБ Охорона , код ЄДРПОУ 40806971, місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул.. Колекторна, 18, - 55200 грн. основної заборгованості, 2826 грн. 72 коп. пені, 299 грн. 44 коп. 3% річних, 552 грн. інфляційних втрат та 1762 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 26.03.2018 року.

Суддя В.М. Грачов