Постанова

від 20.03.2018 по справі 910/8682/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа№ 910/8682/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи:

прокуратури: Лесько Г.Є.

позивача: Дацько Я.О.

відповідача: Підкова Ю.В.

третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016

у справі №910/8682/16 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

до Державного підприємства "Антонов"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Філія "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов"

про стягнення 469 575, 05 грн

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Антонов" про стягнення 469 575,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на здійснення відповідачем забору води без дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить ст.ст.48,49 Водного кодексу України, а відтак, на думку прокурора, є підставою для стягнення збитків завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в розмірі 469 575,05 грн за період з 27.08.2013 по 08.01.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/8682/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Туполева, 1, код ЄДРПОУ 37854297) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, код ЄДРПОУ 37975277) 469 575 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн 05 коп. збитків, 7 043 (сім тисяч сорок три) грн 63 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване наступним. Сума збитків нанесених державі філією "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов", відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 № 389, становить 469575,05 грн. Також, судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини філії "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов" у порушенні умов здійснення спеціального водокористування.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ДП "Антонов" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 у справі №910/8682/169 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав наступне. При прийняття рішення судом не були взяті до уваги доводи та докази відповідача щодо відсутності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема, відсутні завдані збитки та відсутня вина відповідача. Відповідачем не було нанесено збитків та не було завдано майнової шкоди, за період забору підземних вод з 27.08.2013 по 08.01.2014, оскільки відповідачем:

- своєчасно була подана заява із переліком документів, визначених Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений Постановою КМУ від 13.03.2002 № 321 та Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , для отримання спеціального дозволу на водокористування;

- отримано Погодження на спеціальне водокористування ДП Українська геологічна компанія № 1-172-к від 10.06.2013. Вказаним погодженням, підприємству були погоджені умови на спеціальне водокористування підземними водами із конкретно визначеними об'ємами питної прісної води в період з 10.06.2013 (тобто, включаючи і період за який позивач нараховує збитки), і в подальшому саме на цих умовах і об'ємах підприємство отримало дозвіл на спецводокористування і дотримувалося встановлених об'ємів.

- своєчасно надавалися звіти про використання природних ресурсів та сплачувалися всі передбачені платежі та збори.

- не було перевищено лімітів використання підземних вод встановленим Дозволом УКР -796-Кіє який діяв у період до 26.08.2013;

- своєчасно подавав податкові декларації про збір за спецводокористування із зазначенням об'ємів використаної води, вчасно платив за той період рентну плату за воду (збір за використання води сплачено в сумі 337 787,97 грн за 2013 рік).

Відповідачем разом із клопотанням про видачу дозволу на спеціальне водокористування було надано повний пакет документів, які обґрунтовують його потреби у воді та підтверджують його право на отримання цього дозволу, що свідчить про отримання відповідачем процедури отримання дозволу на спеціальне водокористування та відповідно відсутності вини відповідача у несвоєчасному отриманні дозволу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8682/16 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Антонов" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016.

30.08.2016 через відділ документального забезпечення КАГС від скаржника надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/8682/16 до винесення Окружним адміністративним судом м. Києва рішення у справі №826/8900/16. В обґрунтування свого клопотання скаржник зазначав, що предметом розгляду справи №910/8682/16 є стягнення із відповідача суми збитків у розмірі 469 575,05 грн завданих державі внаслідок здійснення останнім у період з 27.08.2013 по 08.01.2014 забору води зі свердловин без дозволу на спеціальне водокористування підземних вод, однак в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа №826/8900/16, предметом розгляду якої є визнання протиправним та скасування рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради від 01.08.2013 №064/10386, згідно якого ДП "Антонов" було відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування.

В судове засідання, яке відбулось 30.08.2016 не з'явився представник позивача, причини неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, доказом чого є повернення поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 12.08.2016) під № 04116 15555347.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 апеляційне провадження у справі №910/8682/16 було зупинено до набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/8900/16.

26.02.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/8682/16, у зв'язку з тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "АНТОНОВ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у справі за позовом Державного підприємства "АНТОНОВ" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду від 21.08.2017 у справі №826/8900/16 в задоволенні заяви Державного підприємства "АНТОНОВ" про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву Підприємства залишено без розгляду.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з відрядженням судді Шапрана В.В. для роботи на постійній основі до Вищої ради правосуддя, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2018 у справі №910/8682/16 визначена колегія для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Антонов" та питання про поновлення провадження у справі у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Власов Ю.Л.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №910/8682/16, розгляд справи призначено на 20.03.2018.

20.03.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті справи, де скаржник наголошував, що ним не було нанесено збитків позивачу та не було завдано майнової шкоди, за період забору підземних вод з 27.08.2013 по 08.01.2014.

В судове засідання, яке відбулось 20.03.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

Отже, враховуючи вищенаведене, головуючим суддею, з дотриманням норм процесуального права, було оголошено про судові дебати. Представник позивача заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі, представник позивача наполягав на законності рішення суду першої інстанції, та просив суд залишити його в силі, з огляду на його законність та обґрунтованість. Представник відповідача, підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, з обґрунтуваннями, які були викладені в ній, та просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 та задовольнити вимоги відповідача в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 ст. 270 ГПК України, після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на здійснення відповідачем забору води без дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить ст.ст.48,49 Водного кодексу України, а відтак, на думку прокурора, є підставою для стягнення збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів в розмірі 469 575,05 грн за період з 27.08.2013 по 08.01.2014.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків". При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

За змістом п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено Указом №454/2011 від 13.04.2011 Президента України, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до п.4 зазначеного вище нормативно-правового акту Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п.6 вказаного Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Згідно з п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

У відповідності до п.4.19 вказаного нормативно-правого акта в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Державною екологічною інспекцією у місті Києві було проведено планову перевірку на підставі наказу № 449 від 23.11.15 та направлення на перевірку №380 від 23.11.15 дотримання вимог природоохоронного законодавства філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов", яка оформлена актом №05-368а від 11.12.15.

Згідно вказаного акту, для перевірки було представлено, зокрема,

- Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-796-Кіє виданий 26.08.2010 терміном дії по 26.08.2013;

- Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-796-Кіє виданий 08.01.2014 терміном дії по 08.01.2017.

Відповідно до протоколу №00333 про адміністративне правопорушення від 11.12.2015, складений Державною екологічною інпекцією, перевіркою встановлено, що на філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" здійснюється самовільне водокористування, а саме у період з 27.08.2013 по 08.01.2014 здійснювався самовільний забір підземних вод зі свердловини, а також здійснюється самовільний скид стічних дощових вод до струмка Новобіличі.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з постановою №827 від 12.12.1994 Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Отже, як свідчать матеріали справи, у філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" був наявний дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-796-Кіє. Термін дії вказаного дозволу було визначено з 26.08.10 до 26.08.2013.

Докази продовження дії вказаного дозволу або видачі у встановленому законом порядку відповідачу нового дозволу на здійснення спеціального водокористування в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладені обставини, суд встановив, що філія "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" за період з 27.08.2013 по 08.01.2014 здійснювала спеціальне водокористування без дозвільних документів, що є порушенням вимог передбаченого діючим законодавством порядку здійснення спеціального водокористуванням.

Стосовно наявності вини філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" у порушенні водоохоронного законодавства, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, прокурор та позивач не повинні доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Як зазначено вище, актом №05-368а від 11.12.15 встановлено факт здійснення відповідачем централізованого водопостачання за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з постановою №827 від 12.12.1994 Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

У статті 49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Посилання скаржника на вчинення останнім всіх дій з метою своєчасного отримання дозвільних документів, судом до уваги не приймаються, оскільки, саме з вини філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування в зв'язку з ненаданням відповідних документів для отримання спеціального дозволу. Як було встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні звернення відповідача з повторною заявою про надання дозволу на спеціальне водокористування після усунення недоліків.

Наведені обставини, на думку відповідача, вказують на відсутність вини філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" у здійсненні спеціального водокористування без відповідного дозволу.

Слід зазначити, що у разі наявності у діях (бездіяльності) дозвільних органів ознак протиправності та порушення внаслідок чого прав та законних інтересів філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов", останній не був позбавлений права та можливості звернутись за захистом своїх прав та обов'язків, у передбаченому чинним законодавством порядку.

Однак, доказів вчинення відповідачем означених дій, останнім до матеріалів справи не представлено, що свідчить про відсутність у суду достатніх підстав вважати, що здійснення у період з 27.08.2013 по 08.01.2014 спеціального водокористування без отримання відповідного дозволу вчинялось не з вини водокористувача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 111 Водного кодексу України відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних осіб від збору за спеціальне водокористування.

Тому обов'язок відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, наступає незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування).

Отже, посилання відповідача на обставину, щодо сплати збору за спеціальне водокористування, як на підставу звільнення останнього від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення водного законодавства судом відхиляються, як необґрунтовані.

Дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (ст.ст. 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування прісних підземних вод (ст. 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що, виконання або невиконання відповідачем умови, передбаченої ст. 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов'язує можливість видобування підземних прісних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

У постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012 наведена позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Зазначеною постановою Верховного Суду України підтверджена також і правомірність, визначеної п. 9.1 Методики, формули розрахунку розміру відповідних збитків.

Також, аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав звільнення від відповідальності незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування) викладена у постанові від 19.02.2015 Вищого господарського суду України по справі №911/2002/13.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Отже, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Щодо заявленого прокуратурою розміру збитків, заподіяних філії "Серійний завод "Антонов" Державного підприємства "Антонов" здійснення спеціального водокористування без дозвільних документів, суд зазначає наступне.

Як було вже зазначено, положеннями ст.ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як вже зазначалось, ст.111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст.110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Як зазначалось вище, за змістом ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України водокористувачі повинні здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відтак, відповідач, здійснюючи забір води без дозволу на спеціальне водокористування в порушення вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України діяв неправомірно, а отже на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тар - розмір, аналогічній ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у відповідності до зазначеної Методики може здійснюватись на підставі первинних документів або довідки суб'єкта господарювання, який здійснює забір води.

Як було зазначено судом першої інстанції, у зв'язку із тим, що філією "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов" відмовлено у наданні інформації щодо фактичних об'ємів забору підземних вод зі свердловин, Державною екологічною інспекцією у м. Києві, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 № 389, використано інформацію щодо об'ємів забору підземних вод зі свердловини за період вересень-грудень (включно) 2013 року з статистичних звітів про використання води за НІ та IV квартали 2013 року за формою 2-ТІІ (водгосп).

Згідно з інформацією щодо об'ємів забору підземних вод зі свердловин за формою 2-ТІІ (водгосп) філією "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов" фактично забрано 176300 куб. м. води зі свердловини, розташованої на її території (проспект Перемоги, 100/1, м. Київ).

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Отже, враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що сума збитків нанесених державі філією "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов", відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 № 389, становить 469575,05 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини філії "Серійний завод "Антонов" державного підприємства "Антонов" у порушенні умов здійснення спеціального водокористування, керуючись тим, що прокурором здійснено вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, тому позов Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві про стягнення збитків в сумі 469 575,05 грн належить задовольнити.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Державне підприємство "Антонов", в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/8682/16, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/8682/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/8682/16 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8682/16.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов