Постанова

від 22.03.2018 по справі 920/68/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 920/68/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників учасників справи:

від апелянта - не з'явився,

від боржника - ОСОБА_1 - на підставі договору про надання правової допомоги від 15.03.2018, ордеру № 000014 від 22.03.2018, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.05.2007 № 18,

від інших учасників справи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.01.2018 у справі №920/68/13, (суддя Соп'яненко О.Ю.), постановленої в м. Суми,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "K-TRADE LTD", пров.Пляжний, 3, м.Суми, 40011,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.01.2018 у справі №920/68/13 задоволено заяву ліквідатора ТОВ "K-TRADE LTD" Солдаткіна С.В. про забезпечення позову (заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності) № 02-01/1401 від 16.01.2018р. Накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва - нежитлові приміщення загальною площею 7745,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та складаються з наступних приміщень:

- нежилі приміщення 1-го поверху, загальною площею 1293,2 кв.м;

- нежилі приміщення 2-го поверху, загальною площею 1286,0 кв.м;

- нежилі приміщення 3-го поверху, загальною площею 1295,2 кв.м;

- нежилі приміщення 4-го поверху, загальною площею 1284,7 кв.м;

- нежилі приміщення 5-го поверху, загальною площею 1285,0 кв.м;

- нежилі приміщення 6-го поверху, загальною площею 1301,4 кв.м;

та зареєстровані на праві власності за ТОВ "АПАСТАН" (код ЄДРПОУ 41483269, індекс 02154, м. Київ, бул. Шамо Ігоря, 12, кв.124).

Задовольняючи заяву ліквідатора про вжиття заходів до забезпечення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наведені заходи є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим вимогам, сприятиме запобіганню порушенням прав учасників справи на час вирішення спору в суді, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

ОСОБА_2 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 18.01.2018 у справі № 920/68/13 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. у забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 7745,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи заявлені апеляційні вимоги заявник вказує, що ліквідатор у відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є учасником, а не стороною у справі про банкрутство, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 66 ГПК України не може звертатись з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі. Апелянт також вказує, що ліквідатором в обґрунтування поданої заяви не було подано підтверджуючих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову. В свою чергу, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2017 у зв'язку з перебуванням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді Бородіної Л.І.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор просить залишити ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.01.2018 без змін, в обґрунтування якого вказує, що заява про витребування майна із чужого незаконного володіння та забезпечення такої заяву подана ним від імені сторони у справі - боржника ТОВ "К-TRADE LTD", що відповідає порядку подання заяв про вжиття заходів до забезпечення позову, визначеного положенням ч. 1 ст. 136 ГПК України. Крім того, ліквідатор посилається на відчуження ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які є засновниками ТОВ "Апастан", спірного нерухомого майна під час розгляду справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким нерухоме майно вибуло з власності ТОВ "К-TRADE LTD" та вже більше 5 років не повертається до власності боржника для задоволення вимог визнаних кредиторів.

В судовому засіданні представник боржника заперечував проти задоволення вимог поданої апеляційної скарги, просив суд ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.01.2018 у справі № 920/68/13 залишити без змін.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта, інших учасників справи за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника боржника, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2013 порушено провадження у справі № 920/68/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "К-TRADE LTD" (далі за текстом - ТОВ "К-TRADE LTD") в порядку ст.ст. 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Господарського суду Сумської області від 04.07.2013 ТОВ "K-TRADE" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Соладткіна С.В.

Ліквідатором "K-TRADE LTD" до господарського суду Сумської області подано заяву про витребування з незаконного володіння ТОВ "Апастан" об'єкт незавершеного будівництва - нежитлові приміщення загальною площею 7745,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Мгніторська, 1 (літера "Ш") та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "K-TRADE LTD" право власності на об'єкт незавершеного будівництва .

В межах розгляду заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, ліквідатора ТОВ "K-TRADE LTD" Солдаткіним С.В. подано заяву про забезпечення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, відповідно до якої ліквідатор просить суд накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва - нежитлові приміщення загальною площею 7745,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України є те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляція є самостійним звичайним способом оскарження, спрямованим на перегляд чи скасування судового акта першої інстанції, який не набрав законної сили. Подання апеляційної скарги зумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, яка виражається, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, або в неправильному встановленні фактичних обставин, або в неправильному застосуванні закону, або в неповністю наданому сторонами матеріалі.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 8 липня 2010 року N 18-рп/2010 1582 право на апеляційне оскарження розглядається як складова права на судовий захист: реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону.

Також, в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, надано офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, в якому визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011) передбачено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, з огляду на те, що ліквідаційну процедуру щодо ТОВ "К-TRADE LTD" у даній справі введено постановою місцевого господарського суду від 04.07.2013.

З огляду на положення статей 4, 104, 110 - 112 ЦК України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК України, зокрема, щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника та застосування наслідків їх недійсності.

У главі 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами ст.ст. 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 ЦК України передбачене право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, спір про витребування з чужого незаконного володіння майна юридичної особи, яка перебуває в процедурі банкрутства, безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство та стосується питань щодо формування ліквідаційної маси банкрута, який порушується особами, чиї майнові права порушено (ліквідатором боржника, кредиторами) після 19.01.2013, належить до виключної підсудності господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.12.2017р. власником об'єкта незавершеного будівництва - нежитлових приміщень загальною площею 7745,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, станом на 13.12.2017 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Апастан" (т.12, а.с. 105, 106).

Заява про витребування майна із чужого незаконного володіння ТОВ "Апастан" та визнання права власності (т.12, а.с. 72-75) подана ліквідатором як посадовою особою, яка вважає, що право боржника як власника на володіння вказаним вище нерухомим майном, є порушеним та оспорюваним. З метою забезпечення можливості повернення майна боржника до ліквідаційної маси за наслідками розгляду справи ліквідатором подано заяву про забезпечення позову (заяви).

З інформаційного ресурсу Інтернет "Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", який є загальнодоступним, також вбачається, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_2 є засновником ТОВ "Апастан".

Отже, питання щодо накладення арешту на нерухоме майно юридичної особи, яке входить до її статутного капіталу, може вплинути на корпоративні права заявника апеляційної скарги як учасника товариства.

З огляду на те, що спір про витребування з чужого незаконного володіння майна юридичної особи, яка перебуває в процедурі банкрутства, та заява про забезпечення позову підлягають розгляду в межах судового провадження у справі про банкрутство, судова колегія дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги по суті, оскільки вона стосується права фізичної особи на судовий захист законного інтересу як учасника товариства, пов'язаного з накладення арешту на нерухоме майно, що входить до статутного капіталу товариства.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 зазначено, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень частини першої статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника (частина 2 статті 4 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.

Вищезазначене свідчить, що ліквідатор наділений повноваженнями звертатися до суду із заявою про витребування майна банкрута з володіння третіх осіб та пов'язаних з розглядом справи заяв (клопотань), а відповідний спір підлягає вирішенню у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб'єктного складу сторін, враховуючи загальні положення Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Отже, посилання апелянта на перевищення ліквідатором наданих Законом повноважень під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову (заяви) є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

В обґрунтування поданої заяви ліквідатор зазначає, що спірне майно вибуло з володіння власника ТОВ "K-TRADE LTD" поза його волею, більше 5 років не повертається до власності боржника для задоволення законних вимог кредиторів, тому саме на це майно ліквідатор просить накласти арешт до вирішення питання про визнання права власності на нього за ТОВ "K-TRADE LTD", оскільки невжиття заходів забезпечення позову може фактично унеможливити виконання рішення у даній справі.

З цього приводу судова колегія зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Господарського суду Сумської області було подано заяву, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва нежилих приміщень від 23.04.2012, укладеного між ТОВ "K-TRADE" та ОСОБА_5 в межах року, що передував порушенню провадження у даній справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2016 задоволено частково заяву № 1400000/8/2198 від 04.11.2013 Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва нежилих приміщень від 23.04.2012, укладеного між ТОВ "К-TRADE LTD" та гр. ОСОБА_10; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.04.2012, укладений між ТОВ "К-TRADE LTD" та гр. ОСОБА_10, на об'єкт незавершеного будівництва - нежитлові приміщення загальною площею 7745,5 кв.м.; в іншій частині відмовлено в задоволенні заяви № 1400000/8/2198 від 04.11.2013 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.02.2016 у справі № 920/68/13 (в частині розгляду ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва нежилих приміщень від 23.04.2012) залишено в силі.

Як зазначає ліквідатор, під час розгляду справи щодо спірного нерухомого майна, останнє неодноразово було відчужене: 05.02.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу ? частини об'єктів незавершеного будівництва, а також укладено договір дарування ? частини вказаних об'єктів.

28.07.2017, вже після набрання чинності ухвали Господарського суду Сумської області від 25.02.2016, все спірне майно було передано за актом прийому-передачі до статутного капіталу ТОВ "Апастан", що підтверджується вище зазначеною Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 107406611 станом на 13.12.2017 (т. 12, а.с. 105,106).

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вимоги у справі, що розглядається, мають майновий характер у вигляді витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь банкрута, право власності на яке відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно визначено за іншою юридичною особою, у зв'язку з чим заходи до забезпечення позову, вжиті шляхом накладення арешту на відповідне нерухоме майно, знаходяться у взаємозв'язку із заявленими вимогами.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно передбачене ст. 137 ГПК України, враховуючи невизнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Апастан" права власності на нього за ТОВ "К - TRADE LTD", а також передачу вказаного майна до статутного капіталу іншої юридичної особи, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить боржник, як гарантія задоволення вимог банкрута, право власності на нерухоме майно якого оспорюється, та засіб запобігання можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів кредиторів у справі.

Вжиття у наведений вище спосіб заходів до забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін, має попереджувальне значення щодо відчуження нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ТОВ "Апастан", третім особам, та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі визнання права власності на нього за ТОВ "K-TRADE LTD".

З огляду на предмет і підстави заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння, їх співвідношення з видом забезпечення позову, враховуючи те, що в добровільному порядку сторонами не врегульовано спірні правовідносини, а справа в суді розглядається певний період часу, за який можуть бути вчиненні певні дії з метою ухилення від виконання зобов'язання, виконання рішення господарського суду може бути утруднено чи неможливе, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів особи або мати наслідком затягування ліквідаційної процедури у справі, що розглядається.

З урахуванням дослідження всіх наявних матеріалів справи, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову (заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності).

Судом також враховано, що арешт накладено не на все майно, визначене за відповідачем майно, а лише те, що є предметом заявлених вимог, тим самим, ухвалою суду першої інстанції вірно враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просив заявник.

Застосування вказаних заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Апастан" у справі, оскільки матеріали справи не місять доказів, якими підтверджується, що винесення оскаржуваної ухвали суду призведе до втручання у звичайну діяльність юридичної особи, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобіганню перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення вимог.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв судове рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Сумської області від 18.01.2018р. у справі №920/68/13, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.01.2018 у справі №920/68/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 27.03.2018.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.І. Бородіна