Рішення

від 12.03.2018 по справі 911/3607/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3607/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКК «ДЖАЯ»

про стягнення 145439,99 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 136 від 11.10.2017 р.);

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (далі - ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКК «ДЖАЯ» (далі - ТОВ «БКК «ДЖАЯ» , відповідач) про стягнення 145439,99 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставлених відповідачем рахунків-фактур № Д-00000027 від 03.05.2017 р. на суму 42239,99 грн. та № Д-00000013 від 03.03.2017 р. на суму 103200,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 145439,99 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою від 04.12.2017 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/3607/17, призначено розгляд справи на 18.12.2017 р.

Слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р. справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи думку представника позивача, присутнього у судовому засіданні 18.12.2017 р., суд дійшов висновку, що справу № 911/3607/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження.

18.12.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшов лист б/н від 18.12.2017 р. (вх. № 27007/17 від 18.12.2017 р.), за змістом якого позивач на виконання ухвали суду надає копію статуту та копію витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для долучення до матеріалів справи.

Підготовче засідання відкладалось.

18.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 12.01.2018 р. (вх. № 1185/18 від 18.01.2018 р.), за змістом якої позивач надає суду копії платіжних доручень з відмітками банківської установи та докази направлення їх відповідачу для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 березня 2018 р.

У судових засіданнях 18.12.2017 р., 25.01.2018 р. та 12.03.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 18.12.2017 р., 25.01.2018 р. та 12.03.2018 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач не надав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 12.03.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «БКК «ДЖАЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» було досягнуто домовленості щодо поставки та монтажа металевих дверей у кількості 24 шт., комплекту металевої огорожі у кількості 18 шт., металевих воріт у кількості 1 шт. та хвіртки металевої у кількості 1 шт., у зв'язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» було виставлено рахунок-фактуру № Д-00000027 від 03.05.2017 р. на суму 42239,99 грн. та рахунок-фактуру № Д-00000013 від 03.03.2017 р. на суму 103200,00 грн. на оплату вказаних товарів загальною вартістю 145439,99 грн.

Позивачем, відповідно до виставлених рахунків-фактур, була здійснена попередня оплата за товар на загальну суму 145439,99 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 91 від 03.03.2017 р. на суму 26200,00 грн. з призначенням платежу Часткова оплата згідно рах. № 00000013 за металеві двері в т.ч. ПДВ 20% - 4333,33 грн. , № 112 від 20.03.2017 р. на суму 43740,00 грн. з призначенням платежу Згідно рах. № 000000013 за металеві двері в т.ч. ПДВ 20% - 7290,00 грн. , № 122 від 27.03.2017 р. на суму 33260,00 грн. з призначенням платежу Згідно рах. № 00000013 в т.ч. ПДВ 20% - 5543,33 грн. , № 166 від 10.05.2017 р. на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу Згідно рах. № 00000027 від 03.05.2017 р. в т.ч. ПДВ 20% - 3333,33 грн. , № 173 від 16.05.2017 р. на суму 22239,99 грн. з призначенням платежу Згідно рах. № 00000027 від 03.05.2017 р. за мет. огорожу в т.ч. ПДВ 20% - 3706,67 грн. .

Однак, відповідачем не було здійснено поставку товару, за який позивачем було здійснено 100% передплату згідно виставлених відповідачем рахунків-фактур № Д-00000027 від 03.05.2017 р. та № Д-00000013 від 03.03.2017 р.

ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» було направлено на адресу ТОВ «БКК «ДЖАЯ» претензію щодо виконання обов'язку б/н від 24.10.2017 р., у відповідності до якої позивач просив у п'ятиденний строк з дня отримання даної претензії здійснити поставку та монтаж товару згідно оплачених рахунків рахунками-фактурами № Д-00000027 від 03.05.2017 р. та № Д-00000013 від 03.03.2017 р.

Поряд з цим, у разі неможливості виконання взятих на себе зобов'язань з поставки та монтажу металевої огорожі, металевих воріт, хвіртки, металевих дверей у кількості 24 штуки, позивач вимагав перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» перераховані ТОВ «БКК «ДЖАЯ» грошові кошти у розмірі 145439,99 грн.

Вказану претензію було залишено відповідачем без відповіді, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, у свою чергу, зобов'язався прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзиву на позов, доказів поставки товару або доказів повернення оплати за непоставлений товар відповідач суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом фактів непостачання відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та її неповернення на вимогу позивача, позовна вимога про стягнення з відповідача 145439,99 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКК «ДЖАЯ» (08600, АДРЕСА_1, код 40048713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Дмитрівка, вул. Садова, буд. 2, код 35519449) 145439 (сто сорок п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 99 коп. заборгованості, 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одну) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.03.2018 р.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М. Бабкіна