Рішення

від 20.03.2018 по справі 805/1337/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. Справа№805/1337/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське с. Новомихайлівка

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 369973,42 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1 - за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське с. Новомихайлівка, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 369973,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 06 листопада 2017 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 369973,42 грн. Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 369973,42 грн. Протиправною та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам пункту 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Крім того, позивач зазначає, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2017 року по справі № 805/2415/17-а та від 20 листопада 2017 року у справі № 805/3788/17-а скасовано попередні податкові вимоги відповідача. Позивач вказує, на те, що оскаржувана вимога № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року є вже третьою за рахунком спробою стягнути ЄСВ нарахований за одні і ті ж самі періоди, додатково включаючи серпень і вересень 2017 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, прочас та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач відповідно до вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач зазначає, що згідно облікових даних з інформаційної системи органів доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31 жовтня 2017 року складала 3369973,42 грн. 06 листопада 2017 року ГУ ДФС у Донецькій області сформовано та надіслано підприємству вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23. Також, відповідач зазначає, що посилання позивача на п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставним, оскільки підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було доповнено пунктом 9-3. Проте, пунктом 1 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2464 внесено, зміни зокрема п. 9-3 в редакції Закону України № 1669 вважати пунктом 9-4. Однак, Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до Закону України № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , відповідно до якого втратив чинність п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2464. З урахуванням внесених змін, платники єдиного внеску не звільняються від своїх обов'язків визначених ст. 6 Закону № 2464. Крім того, відповідач зазначає, що під час формування відповідачем вимоги про сплату боргу платником не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс-мажори), щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 20 березня 2018 року.

20 березня 2018 року у судовому засіданні представник відповідача надав до суду клопотання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 20 березня 2018 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське зареєстровано в якості юридичної особи 30 березня 2009 року за № 12661020000032850, включено до ЄДРПОУ за № 36443355 та перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

06 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-14-23 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 369973,42 грн., яка виникла станом на 31 жовтня 2017 року (а.с. 6).

Не погодившись з винесеною вимогою № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року позивач звернувся зі скаргою від 30 листопада 2017 року № 50 до Державної фіскальної служби України (а.с. 10).

За результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_2 фіскальною службою України прийнято рішення від 17 січня 2018 року № 1539/6/99-99-11-02-02-25, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (а.с. 11-13).

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06 листопада 2017 року № Ю-14-23 на суму 369973,42 грн., оскільки відповідно до положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції позивач звільнений від виконання обов'язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464), Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ (далі по тексту - Закон № 1669).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборіву порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

З матеріалів справи, судом встановлено, що спірним питанням даної справи є правомірність нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 369973,42 грн., яка самостійно нарахована позивачем, відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстрована юридична особа позивача та здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших с. Новомихайлівка Мар'їнського району.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населеного пункту с. Новомихайлівка Мар'їнського району, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 18 листопада 2016 року позивач звертався до Марїнської ОДПІ із заявою № 15 про відстрочення сплати грошових зобовязань по сплаті з єдиного внеску (а.с. 8).

Позивачем на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області направлено заяву від 17 лютого 2017 року за № 5 про звільнення його від сплати ЄСВ відповідно до ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до закінчення антитерористичної операції, у відповідь на що отримав відмови у задоволенні заяв (а.с. 9).

Також, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, ТОВ Агро - Луганське отримано Сертифікат № 6108 за вих. № 447/05-4 від 05 квітня 2016 року Торгово-промислової палати України про форс - мажорні обставини(обставини непереборної сили), відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчила ТОВ Агро - Луганське форс - мажорні обставини щодо обов'язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно - правовми актами: єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та травень, червень липень, серпень, вересень, жовтень, листопада, грудень 2014 року та січень, лютий. Березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень, лютий 2016 року в строки: до 20 числа наступного за звітним. Період дії форс - мажорних обставин: дата настання: 01 червня 2014 року, дата закінчення: тривають на 5 квітня 2016 року (а.с. 7).

Отже, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс - мажору), оскільки позивачем суду наданий сертифікат Торгово - промислової палати України № 6108 від 05 квітня 2016 року, яким встановлено що станом на 05 квітня 2016 року обставини непереборної сили триваються, а вз'язку з чим позивач звільнений від виконання обов'язків. Визначених ст.. 3 Закону № 2464.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію « 9-4» , а не « 9-3» .

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога в частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 369973,42 грн. є протиправною.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі № 805/2417/17-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги від 03.03.2017 року № Ю-14-23 про сплату єдиного внеску в сумі 395663 грн. 14 коп. задоволено повністю.

Вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ю-14-23 в сумі 395663 грн. 14 коп., у тому числі недоїмка в сумі 393147 грн. 88 коп., штрафна санкція в сумі 2490 грн. 36 коп. та пеня в сумі 24 грн. 90 коп. скасувано.

Вказана постанова суду набрала законної сили 19 вересня 2017 року згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду і відповідно до законодавства України обовязкова для виконання на всій території України.

Також, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 805/3788/17-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-№ Ю-14-23 від 05 липня 2017 року в сумі 369540,53 гривень задоволено.

Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23 від 05 липня 2017 року в сумі 369540,53 гривень.

Зазначена постанова суду набрала законної сили 15 січня 2018 року на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду.

В зазначених судових рішення вказано, що ТОВ Агро-Луганське зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, в зоні проведення антитерористичної операції. 18 листопада 2016 року позивач звертався до Марїнської ОДПІ із заявою за вих. № 15 про відстрочення сплати грошових зобовязань по сплаті з єдиного внеску, має сертифікат Торгово-промислової палати від 05 квітня 2016 року № 447/05.0-4, яким встановлено настання обставин непереборної сили з 01.06.2014 року.

З наведених підстав, судами зазначено, що на час здійснення антитерористичної операції позивач взагалі звільнений від сплати єдиного соціального внеску відповідно до приписів Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу дамінстративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України уразі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-14-23 від 06листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 369973,42 грн.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року в розмірі 369973,42 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-14-23 від 06 листпада 2017 року прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське с. Новомихайлівкадо Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 369973,42 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське с. Новомихайлівка до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-14-23 від 06 листопада 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 369973,42 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-14-23 від 03 жовтня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 369973,42 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Луганське с. Новомихайлівка (85654, Донецька область, Мар'їнський район, с. Новомихайлівка вул.Леніна, буд. 64, код ЄДРПОУ 36443355) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 5549 (п'ять тисяч п'ятсот сорок д'евять) гривень 60 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 20 березня 2018 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.