Рішення

від 27.03.2018 по справі 812/318/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/318/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Сватівського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії (далі - Відповідач, Сватівський РВ ГУМВСУ у Луганській області) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в якому позивач зазначив наступне.

У період з 05.08.2007 по 11.09.2015 позивач проходив службу в ОВС України, у період з 26.09.2014 по 11.09.2015 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. З інформації, викладеної у довідці від 19.06.2017 № А-8740, позивачу стало відомо, що йому за період вересень-грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО. Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів від 04.06.2014 № 158 та з урахуванням інформації та даних, викладених у довідці про виплату грошової винагороди за безпосередню участь в АТО позивач вважає, що йому безпідставно не нараховано та не виплачено винагороду за період вересень-грудень 2014 року в розмірі 100 % місячного грошового забезпечення у загальній сумі 16963,20 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд зобов'язати Сватівський РВ ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 31.12.2014 включно, з розрахунку 100% щомісячного грошового забезпечення, але не меншу, ніж 3000 грн у розрахунку на місяць, а саме загальну суму 16963,20 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (арк.спр.22-23).

27.02.2018 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано уточнений адміністративний позов.

Ухвалою суду від 27.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (арк.спр. 1-2).

Позивач у судове засідання не прибув, у позові просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 32).

Представник відповідача до суду не прибув, надав письмовий відзив від 13.02.2018 вхід. № 5969/2018 (арк.спр. 55-61), у якому просив розглядати справу без його участі. Зазначив, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 26.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Окрім іншого, відповідач зазначив, що позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок здійснений у 21.12.2015, а до суду звернувся лише 27.02.2018, тобто з часу, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав минуло більше двох, а отже, строк звернення до суду із позовом, передбачений статтею 122 КАС України, на думку відповідача, сплинув. Також відповідач зазначив, позивач просить стягнути винагороду за участь в АТО за вересень 2014 року в розмірі 3463,20 грн. Винагорода за участь в АТО виплачується тільки за безпосередню участь, позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО, з 26.09.2014, тобто у вересні 2014 року ОСОБА_1 брав участь в АТО 5 діб, і винагорода за участь в АТО за цей місяць становить 577,20 грн.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що відповідно до довідки Сватівського ВП ГУНП в Луганській області від 29.06.2017 № 10806/111/42-2017 ОСОБА_1 проходив службу в Сватівському РВ ГУМВС України у Луганській області та в період з 26.09.2014 по 11.09.2015 безпосередньо приймав участь в проведенні АТО на території Луганської області (арк.спр. 9).

Довідкою ГУМВС України у Луганській області від 19.06.2017 № А-8740 підтверджується, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 дійсно в період з 26.09.2014 по 11.09.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (арк.спр. 10).

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Луганській області від 06.03.2018 № 6/4-106лк ОСОБА_1 відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області з 26.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 29.10.2015 № 302 з 11.09.2015 виключений зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області (арк.спр. 62).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області від 05.03.2018 № 64/188 ОСОБА_1 у період з 26.09.2014 по 11.09.2014 на лікарняному не перебував. Перебував у черговій відпустці у період з 01.05.2015 по 01.06.2015 (арк. спр. 63).

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - постанова № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова № 158) встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23 липня 2014 року № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2014 року за № 939/25716 (далі - наказ МВС № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови № 158 та Наказу № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з довідкою від 05.03.2018 № 64/190, виданою Ліквідаційною комісією Сватівського РВ ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача становило у вересні 2014 року - 3463,20 грн, у жовтні 2014 року - 3996 грн, у листопаді 2014 року - 3996 грн, у грудні 2014 року - 5508 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 65).

Таким чином, відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області від 05.03.2018 № 64/190, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у вересні 2014 року становив - 115,44 грн (3463,20 грн / 30 діб), у жовтні 2014 року - 128,90 грн (3996 грн / 31 добу), у листопаді 2014 року - 133,2 грн (3996 грн / 30 діб), у грудні 2014 року - 177,68 грн (5508 грн / 31 добу).

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2014 № 158 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 26.09.2014 по 31.12.2014, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за 2014 рік повинна становити за вересень 2014 року - 577,20 грн (115,44 грн х 5 діб), за жовтень 2014 року - 3996 грн, за листопад 2014 року - 3996 грн, за грудень 2014 року - 5508 грн, а всього за 2014 рік - 14007,20 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо строку звернення до з адміністративним позовом про стягнення винагороди суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді зобов'язання Сватівського РВ ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 31.12.2014 включно, з розрахунку 100% щомісячного грошового забезпечення, але не меншу, ніж 3000 грн у розрахунку на місяць, а саме загальну суму 16963,20 грн, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ "Мрія" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", приватної фірми "Орнатус" про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць за період з вересня по грудень 2014 року в загальному розмірі 14077,20 грн, в тому числі за вересень 2014 року - 577,20 грн, за жовтень 2014 року - 3996 грн, за листопад 2014 року - 3996 грн, за грудень 2014 року - 5508 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути зі Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670906, адреса: 92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Державна, 11) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 92232, Луганська область, Білокуракинський район, с. Курячівка, вул. Центральна, 38) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за вересень 2014 року - 577,20 грн, за жовтень 2014 року - 3996,00 грн, за листопад 2014 року - 3996,00 грн, за грудень 2014 року - 5508,00 грн, а всього за 2014 рік - 14 077,20 грн (чотирнадцять тисяч сімдесят сім гривень 20 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська