Рішення

від 23.03.2018 по справі 278/3063/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/2616/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Кушнір М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області ГУ ДФС у Житомирській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог управління ДВС головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання майна спільним сумісним, визнання права власності та виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту та позов ОСОБА_2 до управління ДВС головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Житомирська об'єднана державна податкова інспекція у Житомирській області ГУ ДФС у Житомирській області, -

В С Т А Н О В И В :

Направленим позовом заявник - ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким визнати таке майно, як житловий будинок та земельні ділянки спільним сумісним з часткою позивача 3/4 частини щодо житлового будинку та по 1/2 частині щодо земельних ділянок. В обґрунтування вимог заявник зазначив наступне. Сторони, фізичні особи у даній справі, перебували у зареєстрованому шлюбі в ході якого набули прав власності на спірне майно. Титульним власником майна є відповідач. В подальшому останнього було засуджено за вчинення посадових злочинів із застосуванням додаткового покарання, такого як конфіскація майна, в тому числі спірного. Оскільки спірне майно не є особистою власністю відповідача, позивач просить його визнати спільним сумісним з визначенням частки 3/4 щодо будинку, таким чином відступив від рівності часток та по 1/2 щодо земельних ділянок. Також позивач просила виключити згадуване майно з акту опису й арешту.

Судом вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і заперечень щодо такого порядку від сторін не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав. Крім цього, окремо звернувся до суду із позовом про виключення майна з акту опису й арешту. Таким позовом останній просив звільнити з під арешту згадуване домоволодіння.

Судом, відповідно до положень ч. 1 ст. 188 ЦПК України було вирішено об'єднати дані позови в одне провадження як такі, що стосуються одного предмету.

У відзиві на позов третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - управління державної виконавчої служби вимог не визнало та просило суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вимоги не ґрунтуються на законі.

Проаналізував надані суду матеріали, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судового збору в розмірі по 640 гривень за вимоги немайнового характеру про визнання майна спільним сумісним та про звільнення майна з-під арешту, а також 809,5 гривень за вимогу майнового характеру про визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку та по 1/2 частини щодо земельних ділянок (а.с.32,33).

Позивач є громадянкою України, зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31 серпня 1998 року (спірний будинок) та перебуває у шлюбі з відповідачем з 5 травня 1985 року (а.с.8-10), який також має реєстрацію місця проживання у спірному житлі. У подружжя є двоє дітей Ганна ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11,12). Дочка ОСОБА_3 має дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13). Зазначені особи входять до складу сім'ї сторін фізичних осіб у справі (а.с.16).

19 травня 1998 року ОСОБА_2 придбав за договором купівлі - продажу спірний житловий будинок і рахується його власником (а.с.14,15).

6 грудня 2004 року ОСОБА_2 отримав акт на право власності на три земельні ділянки загальною площею 3,4023 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 1822086300:01:000:0238; 1822086300:01:000:0239; 1822086300:01:000:0240 (а.с.22).

7 вересня 2012 року було накладено арешт на майно ОСОБА_2 постановою державного виконавця, а 13 травня 2016 року було складено акт опису й арешту майна - житлового будинку (а.с.17-21).

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями норм матеріального права.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. ст. 256-258 ЦК України).

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми закону якими вони врегульовані суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Суд вважає беззаперечно доведено позивачем та жодним чином не спростовано відповідачем та третьою особою на його стороні факт належності спірного житлового будинку та земельних ділянок саме як об'єктів спільної сумісної власності подружжя - фізичним особам сторонам у справі. Так, будинок було придбано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу за часу шлюбу. Права власності на земельні ділянки були зареєстровані також за час шлюбу. Зазначені норми матеріального права, які були чинними, як на час виникнення права власності так і діють й досі, за відсутності інших встановлених судом обставин, декларують, згадуване майно як спільне сумісне із часткою подружжя по 1/2 частині за кожним. Титульний власник, записаний у згадуваному правочину та акті ніякого значення не має при вирішенні питання про природу походження майна у даному випадку, адже інших домовленостей між подружжям суду доведено не було.

За таких обставин, суд вважає доведеною дану вимогу немайнового характеру (яка є немайновою лише у сукупності із вимогою про визначення часток або із виділом його внатурі), а саме щодо визнання житлового будинку та земельних ділянок об'єктом спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає до задоволення в повному обсязі.

Інша вимога, щодо визнання за позивачкою прав власності на 3/4 частини домоволодіння є безпідставною та до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Нормами матеріального закону беззаперечно встановлено та розширеному тлумаченню не підлягає, що відступ від рівності часток допускається у разі істотних обставин, зокрема, якщо один із співвласників не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Таких обставин належними та допустимими доказами суду доведено не було, а отже і відсутні підстави для задоволення такої вимоги майнового характеру.

Стосовно виключення з акту опису й арешту майна заявленого обома позивачами суд вирішує наступне.

Суд погоджується із доводами заявників щодо того, що станом як на день складення рішення про арешт майна, так і на день проведення опису й арешту таке майно не підлягало опису й арешту в силу дії додатку до Кримінального Кодексу України - переліку майна, яке не підлягало конфіскації за судовим вироком. Даний додаток втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону України № N 1404-VIII (1404-19) від 02.06.2016, ВВР, 2016, N 30, ст.542, який набув чинності 5 жовтня 2016 року.

Саме тому дану вимогу немайнового характеру суд також задовольняє повністю адже вона обґрунтована.

Разом з тим, ОСОБА_2 заявив вимоги про виключення майна з акту опису й арешту до неналежного відповідача виконавчої служби, а отже такі вимоги задоволеними бути не можуть.

Так само, суд не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 про виключення з акту опису й арешту такого майна, як земельні ділянки, адже вони в такому документі не згадуються, а отже на них арешт не накладався.

Посилання представника третьої особи про необхідність застосування наслідків строку позовної давності до заявлених вимог є безпідставними, такий і загальний строк давності заявниками пропущений не був.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у даній справі, суд зазначає наступне. Позивачем ОСОБА_1 заявлено дві вимоги немайнового характеру, які підлягають до задоволення і одну вимогу майнового, що підлягає відхиленню. Отже з відповідачів у дольовому порядку слід стягнути судового збору по 640 гривень з кожного відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, --

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2:

--житловий будинок № 7 по вулиці Садовій в с. Вигода Житомирського району Житомирської області;

--три земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 1822086300:01:000:0238; 1822086300:01:000:0239; 1822086300:01:000:0240 на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя на згадуване майно визначив частку на таке майно по 1/2 частині за кожним.

Виключити з акту опису й арешту житловий будинок № 7 по вулиці Садовій в с. Вигода Житомирського району Житомирської області.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 та усіх вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області ГУ ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд даної справи по 640 гривень з кожного.

Повне рішення складено - 23 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або його повного складання.

Суддя Є.О. Грубіян