Постанова

від 21.03.2018 по справі 361/6146/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 361/6146/17 Суддя (судді) першої інстанції: Сердинський Володимир Степанович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Алексанян Л.М.

за участю:

представників позивача: Линника Є.В., Смереки О.С.

представника відповідача: Сенько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Ноксім до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ноксім (далі - Позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ № 22-М від 06.10.2017 та зобов'язати відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження на підставі заяви від 26.09.2017 зареєстрованої за № 11-13-2/6565.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 07.12.2016 року та 08.12.2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Бурлакою Л.К., зареєстрованих в реєстрі за №1236 та № 1240 відповідно, позивач ПП Ноксім є власником земельної ділянки площею 0,0527 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:2290, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розташованої за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:063:2291, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розташованої за адресою: Київська область, м. Бровари, на перехресті вул. Київської та вул. Чубинського Павла (а.с.6-23).

13.09.2017 ПП Ноксім звернулося до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області із заявою, зареєстрованою за №11-13-3/6288, про видачу містобудівних умов і обмежень для проектування об'єктів будівництва на земельній ділянці площею загальною площею 0,1527 га, розташованій за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська (а.с.24).

Листом № 573 від 21.09.2017 Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на підставі наказу № 20-М від 21.09.2017 (а.с.26).

26.09.2017 року ПП Ноксім повторно звернулося до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області із заявою, зареєстрованою за №11-13-2/6565, про видачу містобудівних умов і обмежень для проектування об'єктів будівництва на земельній ділянці площею загальною площею 0,1527 га, розташованій за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, долучивши до заяви необхідні документи (а.с.27).

Листом №606 від 06.10.2017 року Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області повторно відмовило ПП Ноксім у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на підставі наказу № 22-М від 06.10.2017 (а.с.29).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при винесенні відповідачем оскаржуваного наказу № 22-М від 06.10.2017 року про відмову ПП Ноксім у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, було порушено норми чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є:

- містобудівні умови та обмеження;

- технічні умови;

- завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем разом із заявою від 26.09.2017 №11-13-2/6565 подано всі необхідні документи, у тому числі містобудівний розрахунок, згідно заяви від 13.09.2017 р. №11-13-3/6288, що підтверджується описом документів до заяви від 26.09.2017 р. №11-13-2/6565 (а.с.28).

Пунктом 7 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Пунктом 2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого, наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 р. № 109, для тримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Згідно вимог ч.2 п.5 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вбачається зі змісту правовстановлюючих документів на земельні ділянки, наміри забудови вказаних земельних ділянок відповідають їх цільовому призначенню, а відповідно містобудівній документації на місцевому рівні. Зазначене регламентується вимогами п.5 ст.20 Земельного кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приватної власності цільове призначення якої змінюється із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого сільського господарства на землі транспорту та дорожнього господарства (для будівництва та обслуговування автозаправочного комплексу) відповідно до якого зазначений проект виданий на підставі містобудівної документації, а саме: коригування проекту детального планування 5 мікрорайону IV житлового району затвердженого рішенням Броварської міської ради від 26.05.2005 № 731-34-04.

Отже, зазначене спростовує наведені відповідачем підстави відмови ПП Ноксім у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які відображені в наказі № 22-М від 06.10.2017, що доводить його незаконність та є підставою для скасування.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП Ноксім дотримано та подано повний пакет документів, який передбачений правовими нормами чинного законодавства, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття наказу № 22-М від 06.10.2017, на підставі якого позивачу повторно було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 162 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття судом першої інстанції рішення, тобто до 15.12.2017). Відповідно до пункту 2 частини першої цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 (К/800/21944/14).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку є належним способом захисту порушеного права позивача.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

У відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного наказу та відмови позивачу видати містобудівні умови та обмеження на підставі заяви від 26.09.2017 зареєстрованої за № 11-13-2/6565.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області - залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова